Вони мріяли перетворити Маріуполь на нову Кремнієву долину. Що сталося із Центром стартапів 1991

Центр стартапів 1991 Mariupol займався розвитком технологічної екосистеми сходу України, місцевого підприємництва в ІТ-галузі. У їхній двоповерховій будівлі поблизу площі Свободи працював коворкінг, який вміщував до 200 резидентів. З початком великої війни команда Центру допомагала тим, кого на той момент евакуйовували з лінії фронту в Маріуполь. Проєктна директорка Єва Бельченко розповіла Свої, як вони виживали у блокаді та чи продовжить Центр своє існування.
Зв'язок з командою обірвався 2 березня
Ми "вирощували" підприємців, проводили багато освітніх заходів, працювали та розвивали ІТ-галузь в Маріуполі. У нас було безліч ідей. І ми щиро вірили, що Центр розвиватиметься. Проте 24 лютого все кардинально змінилося.
У грудні 21-го ми з командою почали обговорювати, як будемо працювати, якщо ситуація в країні загостриться. Звичайно, наші прогнози не мали жодного чіткого розуміння того, що може статися і як нам продовжити роботу. Єдине, що було чітко обговорене: як тільки ми зрозуміємо, що в Маріуполі розпочинаються військові дії, ми призупиняємо діяльність і, в першу чергу, піклуємося про своє життя та життя своїх близьких.
На всіх державних рівнях наголошували, що не треба панікувати. І це дуже вплинуло на кожного з нас.
Центр стартапів 1991Фото: facebook.com/1991mariupol
Ранок 24 лютого. В той день частина команди Центру працювала з дому. Дізнавшись, що російські війська напали на Україну, я одразу написала в наш чат, щоб всі залишалися вдома. Ще декілька днів ми з командою тримали зв'язок, але 2 березня він обірвався.
Фото: facebook.com/1991mariupol
17 березня ми покинули Маріуполь
Своїй родині я пропонувала виїхати ще 24 лютого. Але ніхто з близьких не сприйняв мою пропозицію серйозно. Казали, що я просто панікую.
Як менеджерка, я розуміла, що таке ризики, та знала, що їх завжди треба враховувати. Проте мене переконали близькі і я сама повірила, що все скоро завершиться.
Але дива не сталося. Місто відрізали від комунікацій та зв'язку. Люди не розуміли, що відбувається. Вони лише чули нескінченні вибухи та розриви снарядів. Кожного дня все більше будинків рівняли з землею. І лише тоді до багатьох стало нарешті доходити, що за декілька днів все не заспокоїться — і треба евакуйовуватися.
Офіційно зелених коридорів не було. Частина людей на свій страх і ризик виїжджала. Зараз російські пропагандисти кажуть, що "Азов" нікого не випускав. Але це брехня. Місцевих попереджали, що шанс дістатися Бердянську чи Запоріжжя живими, складає 30%. Наші військові могли зупинити лише в тому випадку, якщо на трасі йшли активні бойові дії.
14 березня містом почали їздити колони з прапором Червоного Хреста. Так ми отримали інформацію, що можна евакуюватися. Але для цього треба було мати заправлену автівку. І 17 березня мені вдалося її знайти. В цей день ми з родиною покинули Маріуполь.

Всі запаси їжі та води, які були в нашому Центрі, ми передали волонтерам. Ті розподіляли їх по сховищах. Більша частина була надана людям, яких евакуювали в Маріуполь з Сартани. Окрім продуктів, ми віддали подушки та медикаменти.
Найстрашніше, з чим зіткнувся кожен житель Маріуполя — рівень жорстокості та звірства до людського життя. Ми зустрілися з такою агресією росіян! В голові досі не вкладається, як людина може так жорстко поводитися з іншою людиною. І від цього ми ще довго будемо відходити.
Я щаслива, що працюю з людьми, які завжди були готові прийти на допомогу. У нас є ті, хто виїхав в перші дні, але з деякими й досі немає зв'язку, бо вони залишаються в Маріуполі. Ми досі допомагаємо один одному інформаційно. Ті, хто виїхав раніше, казав, як краще їхати. Хтось приймав у себе колег.
Скоріш за все, будівля зруйнованаФото: facebook.com/1991mariupol
Наша команда хоче працювати й надалі. Наразі ми можемо підтримувати не лише східну частину країни, на яку орієнтувалися до 24 лютого. Ми будемо націлювати діяльність на підприємців з Харківської, Сумської, Запорізької, Херсонської та Дніпропетровської областей. Війну можна програти і в економічному полі, тому зараз наша задача — розвивати та підтримувати підприємницьку діяльність. Тож працюємо над стратегією і думаю, найближчим часом, всі наші проєкти будуть відновлені. І, головне, я вірю, що найближчим часом ми зможемо повернутися в рідний український Маріуполь.
Перезавантажуємо стартапи
Зараз ми запустили нову програму підтримки фаундерів і стартаперів України — 1991 Reload. Вона об’єднає тих, хто може надати допомогу стартапам під час війни, і тих, кому ця підтримка зараз потрібна.
Стартап-індустрія — одна з небагатьох, що тримається на плаву і робить вклад в державну економіку, попри складні умови.
Програма складатиметься з лекцій, воркшопів та менторських консультацій, тематично розділених на блоки:
- бізнес-адаптація під час війни;
- human resources та робота з командою;
- фінанси та бухгалтерія;
- інвестиційні можливості;
- маркетингові комунікації;
- робота з продуктом.
Усього протягом трьох місяців відбудеться більше двадцяти онлайн-зустрічей з українськими експертами та спеціалістами.
Додатково команди-учасники зможуть отримати індивідуальні консультації з питань масштабування, переміщення проєкту та команди, тестування нових напрямів розвитку, залучення інвестицій.
Дізнатися більше про програму можна на сайті: bit.ly/1991reload
