На відбудову України потрібно понад 400 мільярдів доларів. Чому міжнародники мають вкладатися в це?
Відновлення та відбудова — це різні процеси
Починаючи дискусію на тему, чи мають міжнародні партнери вкладати кошти в відновлення та відбудову України, обидві спікерки підкреслюють, що ці два процеси пов’язані, але вони не є абсолютно ідентичними.
“Відновлення — ширший процес, ренесанс нашої держави, перенародження. Те, якою ми її бачимо — демократичною, інтегрованою до ЄС, до НАТО. Цей процес про те, які реформи ми завершуємо, як ми їх продовжуємо, який наш регіональний розвиток”, — каже Ольга Лимар.
Коли йдеться про відбудову, то це вужче поняття. Зокрема, про відбудову зруйнованої інфраструктури.
“Відбудова — це вже більше про інфраструктуру, про "тверді" проєкти. Але без розуміння першого, у нас не буде розуміння другого. Якщо ми не знаємо, як ми хочемо навчати дітей у школі, то ми не будемо знати, яку школу нам будувати”, — пояснює Ольга.
Експертка також зазначає, що повного розуміння, на якому ми етапі відновлення чи відбудови, наразі немає, бо це явище напряму залежить від стадії війни.
“Я думаю, що ми десь вже точно на етапі формування концептуального бачення відновлення нашої держави і розуміння основних принципів, якою вона має бути”, — каже Ольга.
Леся Огрисько каже, що Україна має прагнути до сталого відновлення та відбудови. Усе нове, що з’являтиметься в Україні внаслідок відбудови, повинно мати розвиток та продовження.
Зруйнований житловий будинок у Святогірську
“При будь-якому проєкті відбудови ти думаєш, як цей проєкт зробити зеленішим. Так, щоб він був більш сталим, щоб норми відповідали міжнародним нормам”, — каже Леся.
Леся Огризко також каже про те, що міжнародні партнери готові підтримувати відновлення та відбудову навіть більше, ніж військову сферу, яка зараз так важлива.
“Щодо міжнародної підтримки, я би сказала, це точно на порядку денному. Ми розуміємо, що є певні міжнародні партнери, які не настільки можуть собі дозволити допомагати Україні у військовій сфері, що для України в пріоритеті. Тому багато міжнародних партнерів дійсно спрямовує свою діяльність у допомогу на відбудову України. Цим займаються як державні установи, так і міжнародні фінансові організації, просто міжнародні партнери, люди, меценати, бізнеси”, — розповіла керівниця напрямку міжнародного співробітництва коаліції Rise Ukraine.
Зруйнована школа у селі Богородичне
411 мільярдів доларів на відбудову — що це за цифра?
411 мільярдів доларів на відбудову. Таку суму підрахував Світовий банк разом з ПРООН і Єврокомісією пів року тому. Але вона точно не є остаточною.
“Ви назвали цифру 411 мільярдів. Тут варто зазначити, що, по-перше, це аналіз, який провели Світовий банк разом з ПРООН і Єврокомісією пів року тому. Розуміючи, що це підраховані збитки саме на той момент, зараз готується уже третій цикл їхнього аналізу. Тобто буквально через декілька тижнів ми дізнаємося вже іншу суму, і це буде інший фінансовий порядок, про який ми говоримо", — каже Леся Огризко.
Проте нова сума, яка може з’явитися незабаром, не буде точною, вважає Леся Огризко. І пояснює, чому так:
“Ми маємо розуміти, що ми говоримо тільки про ті частини України, до яких є доступ і які обраховані. Окуповані території України не входять у ці підрахунки. Насправді, ми говоримо про значно ширші збитки. І знову ж таки, це не враховує людський капітал. Тобто люди, які поїхали з України, бізнеси, які не відбулися, бізнеси, які втратили свій економічний потенціал і так далі”.
Україна вже відновлюється, але не можна говорити про розвиток надзвичайно великих проєктів через війну.
“Зараз у нас відбувається фаст рекавері. Тобто це та частина відбудови, яка абсолютно є необхідною для того, щоб зберегти нормальне життя і нормальну життєдіяльність українців. І наразі ми, як країна, як міжнародні партнери, працюємо на цьому базовому рівні. Про так званий маршал-план, або велику відбудову, поки що не йдеться. Зрозуміло, що в якісь надвеликі проєкти, які потягнуть величезні кошти за собою, поки що не готові вкладати, тому що ніхто не дасть тобі гарантії, що завтра туди не прилетить”, — каже Леся Огризко.
Ольга Лимар також розповіла, що Україна веде власні підрахунки. У 2022 році була названа сума в 750 мільярдів, але звідки вона взялася?
“У 22-му році за указом Президента Зеленського, мав розроблятися національний план відновлення, але чомусь не стратегія. І були створені цілі робочі групи, які мали покривати понад 20 напрямків політик реформ, але, на жаль, цей план не завершився. Будемо відверті, не був дуже якісний, тому що робота груп була дуже різною. Зараз продумався новий формат, який має більш програмно говорити, про що має бути відновлення, які напрямки, як ми рухаємося”, — каже пані Ольга.
При відбудові корупція тільки зростатиме?
Сьогодні Україна активно бореться з корупцією. Проте паралельно з цим у країні також відбувається ряд інших реформ, які є не менш важливими.
"Україна взяла дуже високу амбітну планку інтеграції до ЄС. З одного боку, ми побачили вже вагомі результати — буквально рік і ми отримали кандидатство, через рік фактично отримали схвалення початку переговорного процесу, а реформи інтеграції, демократія, відновлення — це різні фокуси одного і того самого процесу”, — каже Ольга Лимар.
Леся Огрисько ж підтверджує, що Україна, попри війну, має гарні результати реформування. Зокрема, й у боротьбі з корупцією.
"Те, що зараз дедалі частіше ми чуємо про певні корупційні скандали, означає, що нарешті почали давати певні результати ті частини антикорупційної архітектури, над якими працювала Україна фактично весь постмайданний період. Українське суспільство зараз настільки не толерантне до будь-яких проявів корупції, особливо, коли йдеться про оборонний сектор. І це означає, що тиск суспільства ще збільшується, а саме тому ми його чуємо і воно поширюється по українських каналах, але так само і по міжнародних”, — розповіла Леся.
Україні не потрібні школи, а замість них краще будувати дороги?
Українці зараз мають тверезо дивитися на відбудову та відновлення, а не керуватися емоціями. Так вважає Леся Огризко
“Хороший кейс, і це, зокрема, про правильність прийняття рішень і на рівні місцевого самоврядування, і на національному. Наприклад, розбомбили десь школу — її більше немає. Звичайно, що будь-яка громада буде виступати за те, що треба обов'язково її відновити, відбудувати цю школу. Без нормального державного управління або на рівні місцевого самоврядування з фахівцями, які зможуть нормально провести аналіз і зрозуміти, чи потрібна школа цій громаді, в якій 60% населення виїхало, і насправді там навіть немає для кого будувати цю школу”, — каже Леся.
Експертка вважає, що з точки зору відсутності корупції, можна школу побудувати, але з точки зору ефективності ця школа не потрібна громаді, в якій немає дітей.
“Залишилася, наприклад, одна школа. І вам не потрібно три школи там, а вам потрібна тільки одна і побудувати нормальні дороги, і закупити декілька автобусів, щоб діти могли під'їхати до цієї єдиної школи. Ось вам і поєднання, і реформи, і розуміння відновлення, і державне управління, і відбудова”, — підсумовує Леся.
Ольга Лимар же вважає, що проєкти сталого розвитку мають стати звичними в Україні, а людям потрібно пояснювати — чому відбувається так, а не інакше.
“Є такі практичні приклади. В одному з містечок на Київщині в будинку була розбомблена частина, яка відповідає за тепло. І її просто відбудували. Ми спитали, чому вони не обрали більш екологічне рішення, яке коштує стільки ж, на це потрібно стільки ж часу, але вони будуть вже технологічніші, зеленіші, екологічніші, довготриваліші. Це просто звичка. І якщо ми введемо правила, що ми, наприклад, продовжуємо за новими стандартами, то ми будемо слідувати цьому правилу”, — каже пані Ольга.
Вид на село Богородичне. Святогірська громада, Донецька область
А люди повернуться?
Очевидно, що для реалізації всіх цих проєктів потрібні люди. За неточними даними, таких сьогодні від чотирьох до восьми мільйонів. Але чи повернуться вони?
“Я бачила декілька соціологічних опитувань. Опитувань тих, хто виїхав, про причини — як, коли, чому вони повернуться. Один з ключових висновків, що ці відповіді дуже хиткі. Людина може змінити рішення — як повернутись, так і не повернутися. Крім очевидних факторів, як безпека, наявність робочого місця, житла, має бути ще певна комфортність життя — соціальні послуги. Особливо, коли йдеться не про нас, дорослих, а про дітей. Тобто можливість надати якісну освіту дитині, медичні послуги”, — пояснює Ольга.
Ольга Лимар вважає, коли йтиметься і про відновлення, і про відбудову, треба поставити в центр людину. Умовно — маму ветерана, військового, дитину, людину з інвалідністю, студента — і подумати, наскільки йому буде комфортно тут жити. Але є ще й факт того, що багато людей не повернуться, а частина людей просто не народилася через війну.
“Я схильна вірити, що, якщо повернеться 50% тих людей, які виїхали, тоді це вже буде великою перемогою для країни. Я прекрасно розумію, що соціальна інфраструктура і просто інфраструктура, якість життя в більшості країн, куди виїхали українці, справді значно вище. Тому Україні треба дійсно показати щось дуже потужне, щоб люди повернулися. Хоча, звичайно, завжди є фактор, що це мій рідний дім, я хочу повернутися. І цей фактор не можна недооцінювати, мені здається, він чи не основним буде. Емоційна складова”, — поділилася думкою пані Леся.
Вона вважає, що ні суспільству, ні державі не треба думати, як повернути усі 100%, тому що очевидно цього не відбудеться. Тут треба подивитися на сухі факти, і просто розробляти інструментарій, як з цим працювати.
“Нам треба думати, як ми можемо використати цю ситуацію. З одного боку, тут можна говорити про те, що утвориться велика українська діаспора або велика кількість українців, які живуть за кордоном. А це може бути потужна дипломатична, культурно-дипломатична сила України, з якою треба вміти працювати. Вона у нас буде, і тут буде залежати від того, як наші дипломати, як Міністерство закордонних справ і зрештою наші культурні інституції зможуть налагодити ці зв'язки, ці мости з українцями, які там залишаться”, — каже Леся.
Зруйнована школа у селі Долина. Святогірська громада, Донецька область
Чому все ж міжнародні донори мають вкладати кошти в Україну
Обидві експертки вважають, що міжнародним донорам вигідно вкладати кошти в Україну.
“Тут є декілька вимірів. Перший — це геополітичний або, скажімо, цивілізаційний. Більшість наших країн-партнерів, і перш за все Європейські країни і країни Північної Америки, точно вже бачить Україну невід'ємним членом європейської сім'ї. Тому ця допомога — це допомога своїм”, — каже Леся Огризко.
У поясненні, чому своїм, пані Леся каже, що Україна не доєднується до Європейської родини, а повертається туди. Тому допомога партнерів відрізняється від того типу допомоги, яка надавалася іншим країнам з інших регіонів, тому що вони не могли настільки асоціювати себе з ними, як з нами. Вони реально розуміли, що це могло відбутися насправді з кожним з них.
“Також, відкривши шлях до членства України в Європейському Союзі, партнери розуміють, що їм перебувати з нами в одному політичному і економічному Союзі. Жоден Союз не буде вигравати від того, коли до нього долучають надзвичайно слабкого, неспроможного члена. Як часто говорять, що будь-які зміни залежать від темпу останнього в цій юрбі. Відповідно, ти хочеш завжди прискорити, підтягнути того, хто останній в цій групі”, — пояснює Леся.
Не менш важливим фактором є те, що вкладаючи кошти в Україну зараз, міжнародні партнери першими відкриють для себе перспективний ринок і матимуть певний пріоритет перед тими, які будуть це наздоганяти, коли Україна стане членом Європейського Союзу. Тому це в їхніх інтересах — бути першими і зараз уже допомагати Україні.
Але Ольга Лимар зазначає, що варто пам’ятати, що нині міжнародна допомога все ж вигідніша саме для України.
“Мати сильну економічну, безпекову, демократичну зону — це досить вигідно нашим міжнародним партнерам, але не забуваймо, що все ж таки Європейський Союз нам вигідніший, ніж ми йому. На цьому етапі ми більш залежні від них економічно, щонайменше, ми залежні від їхньої політичної підтримки, тому ми не можемо просто розслабитися й чекати — що б ми не робили, вони все одно нас приймуть. Ми повинні розуміти — для того, щоб повноцінно інтегруватися, ми маємо все ж таки виконувати низку рекомендацій”, — підсумовує Ольга.
______
Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов'язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Свої в Telegram 
