За місяць – тисяча книжок. Як Ольга Кряжич створює Бібліотеку української книги в Сєвєродонецьку
Ольга Кряжич називає себе науковцем. У Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля вона викладає на кафедрі програмування та математики. Брала участь у розробці апарату для голосування «Рада-4». Ще Ольга – поетка та голова місцевого товариства «Просвіта».
Свои.City дізналися, як вона – за допомогою людей із різних регіонів – створює Бібліотеку української книги в Сєвєродонецьку.
З Ольгою зустрічаємось на відділенні Нової пошти. Вона забирає пакунки з книгами, які надіслав Юхим Макотерський з Чорткова на Тернопільщині. Книги здебільшого на історичну тематику: історія Української повстанської армії, біографії відомих українських постатей, краєзнавчі дослідження, також художня література.
Ідемо до корпусу СНУ імені Даля, де розташовується бібліотека. Користуватися нею можуть усі. Ольга розпаковує книги, показує, що вдалось зібрати, і розповідає історію ініціативи. Далі – пряма мова Ольги Кряжич.
«До 2000 року українських книжок у магазинах Сєвєродонецька не було»
До травня 2019 я жила у Чехії. Проходила стажування, яке набридло мені через півроку. Виконала всі умови і поїхала додому. Чехи мені казали: куди ти їдеш, у вас там таке коїться! «Вдома веселіше», – відповіла я та повернулась.
Ольга Кряжич розбирає нові книжки для Бібліотеки української книги в Сєвєродонецьку
Влітку почали збирати просвітян (йдеться про членів Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, організації, яка займається утвердженням української національної ідеї і розвитком української культури – Свои). Йшлося про відновлення організації, яка майже не працювала десь з 2000-х. До війни, коли Володимир Грицишин перестав бути мером, «Просвіту» викинули з будівлі міського Палацу будівельників. Чому так сталось, я поки не розумію.
У цей же час зникла бібліотека «Просвіти». Нам з Канади надсилали багато книжок. Куди вони поділись, разом з іконами і рушниками, ніхто не знає. Вікторія Нікольська (проукраїнська активістка з Сєвєродонецька. – Свои) врятувала 7 книжок. Серед них кілька томів з історії УПА. Вони валялись біля туалету палацу культури. Ми їх почистили і забрали собі до нової домівки – до Бібліотеки української книги.
Якось ми розмовляли з Володимиром Омеляновичем (мер Сєвєродонецька з 1994 до 2010 року. – Свои), який теж просвітянин. Він розповідав про будівництво міського храму. Все робили в складчину, його звели за гроші людей. Мені подумалось, чому так не зробити бібліотеку? Просто попросити допомоги.
І зараз у бібліотеках і книжкових їх не знайдеш. Тільки під замовлення. Все зрозуміло. Книжковий – це комерційна діяльність. Господар магазину везтиме те, що купують люди.
Ми вирішили повернути ситуацію в інший бік і познайомити людей зі світом української книги.
«У Луганській області створювали всі умови, щоб люди самі відмовились від мови»
Поштовхом до дій став лист. Перед Новим роком мені зі Старобільського району прислали шкільний учнівський табель. Там ручкою зазначено у переліку обов’язкових предметів: «мова корінного народу – російська».
У Старобільську російська ніколи не була мовою корінного народу. Я жартівливо запитала: а чому не іврит? З історичних часів на Старобільщині жило багато українців – 88%, якщо не помиляюсь. Інші – порівну росіяни та євреї. Ситуація з табелем мене обурила.
Мій мовний перехід відбувся пізніше, коли я почала писати вірші. Спілкувалась з Іваном Савичем, відомим поетом Луганщини. Він послухав мої вірші і сказав: «Ти відчуваєш українську мову, пиши нею». З того часу я почала писати і більше спілкуватись українською.
Після отримання табелю, я зацікавилась, чи достатньо українських книг у бібліотеках. Чому батьки спокійно сприймають те, що мова корінного народу – це російська? Дехто казав: що тут такого, так усі розмовляли. Я зрозуміла, що необхідно не тільки відновити бібліотеку «Просвіти», а і зробити загальнодоступну бібліотеку. Проєкт має стати масштабніше.
у Бібліотеці української книги в Сєвєродонецьку
В інтернеті є багато чого, але україномовні книжки там майже не представлені. Більшість авторів викладають фрагменти. Повну книгу можна тільки купити. Багато студентів приїхали з-за лінії розмежування. Як правило, це небагаті люди. Немає у них гаджетів, куди можна закачати електронну книгу. Залишається паперова книга, яку можна взяти будь-куди.
«Хто надсилає по 2-3 книги, хто – пакунок під 30 кілограмів»
По місту і районах фінансують бібліотеки. Купують для них українські книжки. Усі бібліотекарі, з якими я розмовляла, кажуть: на нашу область дається крапля в морі. Якщо врахувати зросійщені книжкові фонди, то українська книга – це невеликий відсоток.
Зараз по містечках і селах неокупованої Луганщини батьки здебільшого прагнуть, щоб діти читали українською, бо це – мова навчання.
З огляду на все це подумалось: давайте попросимо книг у всіх, кому не байдуже українське слово. Україна відгукнулась. Фактично ми – на передовій, де йде боротьба за душі, за мову, за самоідентифікацію. Треба розуміти хто ми, знати точно, що ми – не малороси.
У Бібліотеці української книги в Сєвєродонецьку
4 січня цього року я написала у фейсбуці: прошу допомогти, не грошима – книгами! Люди почали надсилати пакуночки. Хто 2-3 книги, хто – пакунок під 30 кілограмів.
«Нам надсилає книги мати солдата, загиблого під Щастям. Так продовжує справу сина»
Зібрали близько тисячі книжок. Здебільшого присилає книги Київ, Львів. Із Закарпаття надходить чудова література. Багато історичної.
Наймолодшому дарувальнику 4 роки, найстарший – 1933 року народження. Нам надсилає книги мати солдата, загиблого під Щастям. Каже: треба продовжувати справу сина. Це найбільш зворушливий момент для мене.
Найчастіше книги до Бібліотеки української книги в Сєвєродонецьку надсилають з Києва та Львова
Ми збираємо книги для себе і районів області. На кожну книгу ставимо печатку «Просвіти». Пишемо – дарунок.
Іноді нам відправляють радянські книги українською. Ми передивляємось їх зміст. Зустрічаються агітаційно-пропагандистські видання. З ними нічого не зробиш. Скоріш за все, таку книгу ми відправимо у макулатуру, а на отримані кошти відправимо пакунки з книгами у села Луганської області.
Мені писали представники української діаспори з Канади та США. Вони думають, як нам відправити книги. Хочеться відродити україно-канадський центр, спалений у Луганську в 2014-му.
Дитячі книги ми відбираємо окремо. У деяких районах Луганської області, особливо у віддалених селах, люди просять україномовну літературу для дітей. У них малеча росте, багато переселенців переїхали. Книги купити важко, у бібліотеках їх немає. Готуємо для них посилки. У дитячу бібліотеку Сєвєродонецька ми вже передали кілька пакунків з книжками.
Виданням для дітей у Бібліотеці української книги в Сєвєродонецьку приділяють велику увагу. Зокрема, їх надсилають до сіл Луганщини
«Читати книги беруть ті, хто доклав зусилля до створення бібліотеки»
Бібліотека української книги працюватиме у форматі звичайної бібліотеки. Вона стане частиною нашого університету.
Оскільки в Сєвєродонецькому відділенні університету не було гуманітарних спеціальностей, в бібліотеці майже не було художніх книжок. І переважно вся література – російською.
Зараз створюємо електронний каталог. Книги українською будуть виділені в окрему колекцію під назвою «Бібліотека української книги». Чи видаватимуть книгу додому, залежатиме від її цінності. Але бібліотека орієнтується на це. Бібліотека університету – це відкрита бібліотека. Вона обслуговує всіх.
Книги українських авторів цікаві, вони наповнені змістом. Є фентезі з філософським підґрунтям, тексти з містикою і народними традиціями. Це не бульварні романи.
Ми отримали книги Ірен Роздобудько, Люко Дашвар, Любка Дереша. Маємо багато перекладів Стівена Кінга. Маємо новинки, які тільки вийшли з друку і ще пахнуть друкарською фарбою. Відомі комікси – «Воля» (серія українських фантастичних графічних романів у жанрі альтернативної історії, події в яких розгортаються на фоні розквіту Української Держави 1918 року. – Свои). Очікуємо попиту на них. В інтернеті можна побачити лише фрагменти.
Маємо багато дитячої літератури. В університеті є спеціальності, фахівці з яких далі працюватимуть з дітьми. Це і мовники, і соціальні працівники. Їм треба готуватись, і ці книги їм допоможуть. В нашій бібліотеці є одна з найкращих книг з мови програмування «Пайтон» від українського автора.
Читачів у нас поки небагато. Читати книги беруть ті, хто доклав зусилля до створення бібліотеки: просвітяни, викладачі і студенти.
За півтора місяця для Бібліотеки української книги зібрали близько 1000 книг
Свои.City попросили Ольгу Кряжич назвати топ-5 книжок бібліотеки.
Ерін Гантер, «Коти-вояки». Серія пригодницьких романів-фентезі. У центрі сюжету – клани диких котів, які потрапляють у неймовірні пригоди. Вони ведуть війну за територію, право полювати і мати їжу.
Юрій Сорока, «Бій під крутами». Історична книга про нерівний бій між 4-тисячним військом більшовиків і 300 українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Книга описує події тих днів, емоції та переживання учасників бою.
Стівен Кінг, «Країна розваг». Містичний роман про парк атракціонів, де живуть привиди. Автор відмовився випускати «Країну розваг» в електронному форматі, щоб підтримати книгарні.
Сергій Жадан, «Біґ Мак. Перезавантаження». Книга про мандрівку автора Західною Європою. «Подорож – це завжди зустрічі, і часто доволі дивні: митці, дисиденти, диваки, наркомани. Ці герої вже відомі, їхні історії зі щасливим кінцем давно переказані. Головне – нічого не забути. Бо забуття – це найбільша зрада, якої ніхто й ніколи не пробачить», – описує книгу Жадан.
Ірен Роздобудько, «Пастка для жар-птиці». Детективний роман про можливість стерти з пам’яті болючі спогади. Так зробила і головна героїня. Вона сподівалась на спокійне життя. Однак раптова низка смертей змінила її плани.
Топ-5 книжок з Бібліотеки української книги в Сєвєродонецьку
Якщо ви хочете поповнити Бібліотеку української книги в Сєвєродонецьку, можете написати Ользі Кряжич у фейсбуці – вона підкаже, як переслати книги.
Ще можна надіслати книги на адресу університету: Сєвєродонецьк, Луганська область, вул. Донецька, 41, бібліотека СНУ ім. В. Даля. З позначкою «Для Бібліотеки української книги».
Свої в Telegram 
