Чим займається Омбудсмен і чи є представництва у регіонах: відповідає експерт Олександр Кисельов
Аналіз розвитку такої важливої державної інституції як Омбудсмен, нам надав експерт з цього питання Кисельов Олександр. Він працював у багатьох проектах з розбудови цієї інституції в Україні.Останнім з таких проектів був проект «Зміцнення потенціалу Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини», який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії.
Останньою новиною було те, що Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила про плани розширення регіональної мережі представництв омбудсмена в 2019 році.
- Так, дійсно з наступного року планується розширення регіональної мережі представництв Уповноваженого з прав людини. З 2019 року такі представництва будуть відкриті у кожній області. Так заявила пані Денісова.
За її словами, навесні 2019 року 17 громадських моніторів будуть слідкувати за дотриманням прав виборців під час президентських виборів.
Для Омбудсмена також важливо розуміти, настільки дієвою є робота в регіонах та оцінити її ефективність, щоб мати можливість подальшої розбудови та реформування мережі представництв Уповноваженого.
Нині в рамках програми «Зміцнення потенціалу Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» проводиться оцінка роботи регіональної мережі Уповноваженого.
Як відомо, представники ПРООН що в 2012 році були одними з ініціаторів інституційної розбудови регіональної мережі Уповноваженого, адже до 2012 року в Україні існувало лише три офіси представництв Уповноваженого в регіонах.
Сьогодні регіональні представництва Секретаріату Уповноваженого діють у 11 областях. Також є 19 регіональних координаторів Уповноваженого взаємодії із громадськістю,
- А з якого моменту почалася активна фаза регіонального розвитку національного Омбудсмена?
- Відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» створені регіональні представництва Уповноваженого, і вони діють на підставі відповідного Положення про регіональні представництва. Перші регіональні представництва у трьох областях було створено ще до 2012 року.
Мета створення регіональних представництв офісу Омбудсмена – забезпечення ефективної діяльності Уповноваженого та доступності здійснення особистого прийому громадян у віддалених від Києва адміністративно-територіальних одиницях.
З огляду на обмеженість бюджету Уповноваженого та процедури, які регулюють розширення штату працівників Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та завдання, які стояли перед Уповноваженим у рамках Стратегічного плану роботи та розвитком всієї інституції за моделлю «Омбудсман +», було прийнято рішення розвивати регіональну мережу також з урахуванням моделі «Омбудсман +» і в тісній взаємодії з неурядовими громадськими організаціями та за підтримки донорів. Від серпня 2013 року цим донором стала ПРООН у рамках програми «Демократія та права людини в Україні», а з вересня 2015 року ініціативу підтримує проект ПРООН «Зміцнення потенціалу Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини» за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
2016 року після розробки Стратегії зміцнення регіональної присутності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було визначено, що регіональні координатори мають:
1. забезпечувати взаємодію Уповноваженого з громадянами та представниками інститутів громадянського суспільства;
2. реалізовувати делеговані Уповноваженим повноваження;
3. посилювати взаємодію громадянського суспільства з органами влади.
Окремого стратегічного напряму для розвитку саме регіональної мережи у Стратегії виділено не було, наголошено лише, що стратегічна ціль Уповноваженого – забезпечення оперативного реагування на порушення прав і свобод людини і громадянина та запобігання таким порушенням на всій території України.
Схема фактичних обов’язків, які виконували працівники регіональної мережі, має такий вигляд:
Функції регіонального представника: • загальна координація регіонального офісу Уповноваженого; • розгляд звернень; • захист персональних даних; • захист права на доступ до публічної інформації; • складання протоколів про адміністративні правопорушення; • представництво інтересів у суді тощо.
Функції регіонального координатора: • координування зв’язків із громадськістю; • головування та налагодження роботи громадської ради; • загальний моніторинг прав людини в регіоні.
Спільні функції регіонального представника та регіонального координатора: • ведення прийому громадян; • моніторинг судових засідань; • моніторинг місць несвободи; • тематичні моніторинги дотримання: прав національних меншин і недискримінації; прав дитини; прав мобілізованих, військовослужбовців та учасників бойових дій, прав вимушених переселенців, соціальноекономічних прав тощо.
Який кількісний склад регіональної мережи?
- На 1 травня 2018 року в регіональній мережі працює 11 регіональних представництв (11 областей відповідно) та 20 регіональних координаторів (у 20 областях). У 8 областях працює модель «Омбудсман +» – коли в області є регіональний представник і регіональний координатор, у 3 областях працюють лише регіональні представники, у 12 – лише регіональні координатори. Але такий склад звісно є недостатньою.
Які результати чи рекомендації були отриманні під час Вашого Проекту та опитування?
Рекомендації Експертної групи з моніторингу діяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини за 2013 рік були наступні:
1. Секретаріату Уповноваженого уважно проаналізувати роботу регіональних представництв і вжити заходів для їх раціонального використання.
2. При плануванні розбудови мережі регіональних представництв враховувати не тільки віддаленість адміністративно-територіальних одиниць від Києва, а і кількість звернень, які надходять до Уповноваженого з регіонів.
3. Забезпечити належні умови праці регіональним представникам і координаторам, зокрема для здійснення прийому громадян та розгляду письмових звернень.
4. Сміливіше ініціювати використання у діяльності регіональних представництв сучасних комунікаційних технологій, зокрема, поширювати практику онлайн прийомів громадян з використанням мережі Інтернет.
5. Вжити заходів для підвищення професійної підготовки регіональних представників і координаторів.
6. В рамках контролю за ефективністю роботи регіональних представництв відновити відображення якісних показників у звітах регіональних представників і координаторів.
7. Звернути увагу на недостатнє залучення регіональних представників і координаторів до підготовки подань Уповноваженого та пропозицій щодо розробки законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, необхідних для запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.
8. Розглянути можливість наділити координаторів правом здійснювати самостійні візити до місць несвободи задля підвищення ефективності їх діяльності і для економії коштів та часу на візитах у віддалені куточки України за участю представників центрального офісу Уповноваженого.
9. З метою реалізації потенціалу регіональних представництв активніше залучати їх до виконання доручень Уповноваженого, моніторингових візитів в місця несвободи та інших видів діяльності. 10. Сприяти покращенню взаємодії регіональних координаторів з місцевими органами влади.
11. Посилити контроль за виконанням місцевими органами влади рекомендацій Уповноваженого.
12. Покращити координацію діяльності регіональних представництв.
13. Створити Експертні ради при регіональних представниках Уповноваженого 19Оцінка регіональної мережі Уповноваженого ВРУ з прав людини. Звіт та за їх допомогою активізувати моніторинг стану дотримання прав людини у відповідних регіонах. Результати моніторингу використати для вироблення стратегічних напрямків діяльності регіональних представництв
14. Покращити медіа-комунікацію регіональних представників Уповноваженого.
15. Секретаріату Уповноваженого приділяти більше уваги висвітленню діяльності регіональних представництв на офіційному сайті Омбудсмана.
Але проблема було в тому, що не всі рекомендації виконувалися. І в загалі стратегія потребувала змін.
Тобто необхідно змінювати стратегію розвитку?
Про необхідність розробки нової Стратегії регіональної роботи говорять і результати опитування працівників РМ, 59% погоджуються з необхідністю змін до Стратегії. Опитані також наголошують на тому, що питання визначення пріоритетів регіональної роботи має відбуватися у взаємодії між СУ та працівниками РМ (63,6%). 27,3% вважають, що рішення мають приймати виконавці на підставі збору та аналізу інформації. Це повертає до питання збору та аналізу інформації або ж паспортизації регіонів, адже інформацію має бути, по-перше, зібрано та проаналізовано за певним переліком критеріїв, спільних для всіх виконавців, і вона має бути публічною, а не лише «в головах» виконавців.
Щодо запитання про необхідність паспортизації областей відповіді працівників РМ розділилися таким чином:
• Відповідь «так» – 45,5%.
• Відповідь «ні» – 36,4%.
• Свої варіанти відповідей – 18,1%, серед яких думки на кшталт «не потрібна зайва бюрократизація», «під час планування я враховую потреби області» та «потрібно мати уяву про проблеми та ресурси на їх вирішення в області».
Що змінилося з початкового часу стратегії до березня 2018 року?
Порівняно з початком роботи регіональної мережі у 2013 та 2014 роках відбувся вагомий ріст її кількісного складу – і регіональних представників, і регіональних координаторів. Згідно з даними опитування ключових осіб розбудова РМ відбувалася на підставі двох завдань: регіональне покриття (наявність в області РП або РК) і розширення мандата Уповноваженого. Ідеальним варіантом опитані респонденти вважали наявність в області і регіонального представника, і регіонального координатора, взаємодію та партнерство між ними й місцевим громадянським суспільством.
На сьогодні повноваження регіональних працівників визначено у Положенні про регіональні представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини. Пункт 3 цього Положення зазначає, що «регіональні координатори діють в межах обов’язків, визначених пунктом 8 цього Положення, та на підставі письмового доручення Уповноваженого, яке визначає їх права».
У пункті 8 цього ж Положення йдеться лише про таке:
8. Працівники регіонального представництва зобов’язані:
8.1 дотримуватися прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на них функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
8.2 зберігати конфіденційну інформацію та не розголошувати персональні дані, які їм стали відомі при виконанні обов’язків та завдань. Це зобов’язання діє і після припинення їх повноважень.
8.3 не розголошувати отримані відомості про особисте життя заявників та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди.
8.4 щокварталу надавати Уповноваженому деталізований звіт про свою діяльність.
Цей пункт, не зважаючи на його важливість та визначальність і роботи регіональних координаторів, і роботи регіональних представників, все ж не має стосунку до визначення обов’язків саме регіональних координаторів. Адже обов’язки та зобов’язання щодо збереження конфіденційності та звітування не одне й те саме. Таким чином, Положення про регіональні представництва хоча й згадує регіональних координаторів, але не дає ані пояснення, хто вони такі, ані не зазначає їхніх функцій, обов’язків і повноважень. Цю ситуацію необхідно виправити.
Які висновки можна зробити щодо перспективи розвитку регіональної мережи?
- З огляду на проаналізовану інформацію регіональна мережа Уповноваженого частково виконала завдання, поставлені на перших етапах її розвитку: забезпечила регіональну присутність Уповноваженого, допомогла зняти навантаження з працівників Секретаріату Уповноваженого та швидко реагувати на регіональні виклики й потреби. Це робота у форматі оперативного втручання, яка не передбачає середньо- та довгострокового планування.
Завдяки швидкому реагуванню на потреби на регіональному рівні, а також завдяки такій роботі, як прийом громадян і розповсюдження інформації про роботу Уповноваженого через ЗМІ та інші канали, регіональна мережа сприяла поширенню обізнаності громадян про Уповноваженого, інструменти контролю за дотриманням прав людини, які є в Уповноваженого, та відповідно зростанню довіри до нього. Це безперечно одне з основних досягнень мережи.
Робота має бути розподілена між регіональними представниками і регіональними координаторами таким чином, коли в кожному регіоні є офіс з кількох державних службовців з чітко окресленими функціями та повноваженнями і регіональних координаторів, який займається не допомогою державним службовцям, а виконує доручення, спрямовані на збір та аналіз даних, правопросвітництво й комунікацію з громадськістю.
Ключовим для розробки нової регіональної стратегії має стати наділення регіональних працівників відповідними повноваженнями. Регіональні працівники повинні мати змогу впливати в тому числі на позицію секретаріату та Уповноваженого з того чи того питання. Ще одним важливим результатом регіональної роботи має стати аналіз даних і відповідно формування регіональних кампаній як містка для співпраці Уповноваженого та місцевого громадянського суспільства. Це дасть змогу перейти від роботи над індивідуальними скаргами до роботи над зміною системних проблем і збільшення впливу Уповноваженого на дотримання прав людини на регіональному рівні.
Свої в Telegram 
