Зірка Франкфуртської опери згадує Донецьк. Сім цитат Катерини Каспер про рідні місця та Україну
Катерина Каспер народилася в Макіївці, вчилась у Донецьку. Зараз вона живе в Німеччині, є відомою в Європі оперною співачкою сопрано, артисткою Франкфуртської опери, лауреаткою міжнародних конкурсів. З теплом згадує альма-матер – Донецьку музичну академію. Свои.City обрали кілька її найяскравіших цитат з інтерв’ю Донбас.Реаліям – про навчання, Донецьк і війну.
Про Донецьку музичну академію
Незважаючи на не дуже комфортні умови, навчання було високого рівня. Більшу частину часу ми проводили в нашому класі з вокалу. Пам’ятаю, як одна студентка переклеїла шпалери в ньому, тому що старі вже відпадали. Але атмосфера все ж була одночасно i затишною, i плідною.
Атмосферу і дух навчального закладу створюють, я гадаю, в першу чергу люди. У нас були кваліфіковані i досвідчені педагоги, які з великою віддачею і душею займалися своєю роботою, завжди були підтримкою для студентів. Вони також тримали планку якості навчального закладу. Я їх дуже добре пам'ятаю й із вдячністю згадую. Донецька музична академія для мене є і залишиться моєю альма-матер.
Чому опера
Здається, вперше я почула оперний спів, коли до мене потрапила пластинка зi спiвом Зари Долуханової. Арiї, якi почула, дуже сподобалися менi, тому що слухаючи i розумiючи їх змiст, я могла уявити собi мiзансцену.
Взагалi мене з дитинства тягнуло до всього театрального. Я із задоволенням брала участь в театралізованих постановах у гімназії та в центрі української творчості в Макiївцi. Також у цих виставах невід'ємною частиною була українська народна пісня. Можливо, це i є те джерело, яке привело мене з часом на сцену саме оперного театру.
Про національність
Мене знають за кордоном як українську співачку. Взагалi моя національність грає лише другорядну роль у моєму професійному житті. Наприклад, ансамбль Франкфуртської опери дуже iнтернацiональний, більше 70 національностей працюють в театрі під одним дахом.
Чи вважає себе донеччанкою
Вже 10 рокiв я живу у Франкфурті-на-Майні, тому я, напевно, більше франкфуртчанка зараз. Але, звичайно, я маю ностальгійнi почуття щодо Донецька. Та перш за все – до друзiв, вчителiв, із якими я пов'язана спогадами.
Як вплинула війна
Війна вплинула і впливає досi. Я ніколи не могла подумати, що страх за життя близьких людей стане таким реальним. Я дуже хочу, щоб війна закінчилася. Немає нічого безглуздішого, ніж війна. Людина руйнує на вiйнi всі свої кращі досягнення, культуру, цивілізацію, не кажучи про найголовніше – життя.
Що дороге в Донецьку
Перш за все, це мої рідні, друзі та близькі. Мій дiм, де я провела своє дитинство і перші 20 років життя. Музична академія, оперний театр, філармонія, бульвар Пушкіна... Чесно зізнатися, ці спогади доволі болючі, тому що я знаю, скільки страждань і страхів довелося перенести близьким мені людям з тих пір, як я поїхала і жила далеко вiд них.
Коли чекати в Україні
На жаль, мені не довелося виступати в Україні. Нещодавно мене вперше запросили два оркестри у Києві, але я не змогла приїхати, один раз через роботу в моєму театрі, а другий – за сімейними обставинами, чекала народження дитини. Востаннє я була вдома на Новий рiк 2014 року. Збиралася приїхати цього літа, але ситуація з COVID-19 не дає можливості взагалі щось передбачити.
Свої в Telegram 
