Мешканці Вугледара креативно увічнили пам'ять про видатного земляка. Зробили мурал і не тільки
Колектив Вугледарської публічної бібліотеки переміг у всеукраїнському конкурсі культурно-мистецьких проектів "Малі міста – великі враження". Співробітники облаштували літературно-меморіальній майданчик в пам’ять про місцевого гумориста Анатолія Овсієнка. Розповідаємо, як вони реалізовували проєкт.
Що сталося
“Довгий час в нашому місті жив і працював стоматолог Анатолій Овсієнко. Через хворобу він осліп, і щоб не втратити сенс життя почав писати гуморески, змальовуючи в дотепній формі людей і події. Згодом став членом спілки письменників, — розповідає бібліотекарка і одна з ініціаторок проєкту Олена Шаніна. — У нашій бібліотеці його збірки користуються попитом, адже коли школярам на уроках краєзнавства задають твори місцевих письменників, вони часто беруть саме гуморески Овсієнка, бо вони смішні і живі. Через частий вжиток книжки, що видавались ще за життя поета, прийшли в поганий стан і потребували оновлення”.
В 2019 році працівниці бібліотеки дізнались про оголошений Мінкультом конкурс “Малі міста — великі враження”, орієнтований на збереження культурної спадщини, і вирішили скористатись цією можливістю, аби не тільки оновити книжковий фонд, а й створити в місті арт-об'єкт, що нагадував би вугледарцям про талановитого земляка.
“Наш проєкт називався “Літературно-меморіальний простір “Анатолій Овсієнко. Зцілення сміхом”. Ми хотіли, щоб біля будинку, де він жив і де донині живе його дружина, з`явився майданчик, куди люди могли б приходити і згадувати митця, проводити тематичні заходи, просто фотографуватись тощо”, — пояснює співавторка проєкту.
Презентація простору, присвяченого Анатолію Овсієнко
У невеликому шахтарському місті на Донеччині таких публічних просторів не було. Після перемоги в конкурсі авторська група отримала від організаторів 184 тис грн. Ще 78 тис грн, як обов`язкове співфінансування, вклала в реалізацію проєкта місцева влада. Вугледар став єдиним на Донеччині переможцем цього конкурсу.
Свои продовжують спецпроєкт “Маленьке будівництво”. Розповідаємо, як жителі сходу через свої ініціативи створюють комфортні умови для розвитку і життя в регіоні. Це невеликі інфраструктурні зміни, які реально реалізувати у вас в громаді.
Творчий задум
У рамках проєкту його автори запланували намалювати мурал и зробити тематичний майданчик з декоративними лавками в формі олівців, ліхтарями з парасольками і кованою відкритою книгою, на якій вибитий фрагмент звернення до читачів самого Анатолія Овсієнка. Мурал вирішили робити на торці п`ятиповерхівки, де жив поет, арт-простір — поруч із будинком.
“Найбільше клопоту було з ескізом муралу, — згадує Олена Шаніна. — Працювати з нами погодився сєвєродонецький художник Ян Птушко, якого ми і попросили розробити малюнок. Надіслали йому твори Овсієнка та запропонували якось перекласти мотиви його віршів мовою живопису. Це тривало близько місяця, протягом якого ми змінили 6-7 варіантів, але нарешті знайшли художню форму, яка задовольнила і художника, і міську адміністрацію, і людей”.
Із виконанням елементів для арт-простору виявилось набагато простіше. За цим авторки проєкту звернулись до місцевого підприємця, який має власну майстерню і виробляє декоративні паркові елементи.
“Він одразу приїхав до нас і перше, що сказав: “Я так довго чекав, поки в нашому місті з'явиться щось подібне”. Ми з ним побували на місці, розповіли, як це бачимо, він запропонував свої ідеї, і ми з ними погодились. Весь час, поки виготовлялись елементи, ми були з ним на зв'язку, отримували світлини з майстерні і обговорювали нюанси. Напередодні відкриття він сам приїхав із бригадою будівельників і встановив всі конструкції”, — каже бібліотекарка.
Офіційний бік справи
За умовами конкурсу 30% вартості проєкту мали співфінансуватись із місцевого проєкту, тож перед поданням заявки авторська група звернулась до міської адміністрації і отримала гарантійний лист, яким влада зобов’язувалась виконати цю умову. Зокрема місцеве комунальне управління взяло на себе утеплення стіни під мурал та фарбування її в білий колір (підготовку полотна).
“Перед реалізацією проєкта ми узгоджували його з ОСББ, якому належить будинок, опитували мешканців, чи вони не проти того, щоб стіну утеплили і намалювали на ній мурал. Реакція була різною, але більшість із проєктом погодились. Цікаві епізоди були вже під час нанесення муралу: одна жінка, наприклад, зупинилась запитати, навіщо ми “псуємо” красиву білу стінку. Дехто казав, що місце обране невдало і малювати треба на інших будинках. Навіть пропонували конкретні адреси”, — розповідає Олена Шаніна.
Затримка вийшла лише з утепленням стіни: замість запланованого тижня роботи тривали 20 днів, що втричі скоротило час на роботу художників.
Форсмажорні обставини
“Відкриття простору вже запланували на конкретну дату, але до роботи над муралом художники Ян Птушко і Золтан Надь змогли приступити лише за шість днів до дедлайну. В п`ятницю ввечері вони налаштували проєктор і почали наносити контури малюнку, аж раптом зламалась автовишка. До того ж, розвертаючись, водій зачепив стіну і зробив у шарі утеплення чималу подряпину. Це був жах”, — згадує авторка проєкту.
У відчаї Олена зателефонувала своїй керівниці, яка була знайома з керівником підрядної організації, що робила утеплення. Неочікуване звернення підняло людину буквально з ліжка.
“Коли ми зранку прийшли до будинку, то побачили, що ушкоджений фрагмент протягом ночі відновили. Треба подякувати цим людям, адже вони могли відмовитися, бо всі оплачені роботи виконали, але вони поставились до проєкту дуже відповідально і все швидко поновили без додаткових грошей”, — каже Шаніна.
Гірше було з автовишкою, бо іншої і місті просто не було і замовити її на вихідні було дуже проблематично.
Чекати чи шукати?
У виконкомі, куди звернулась Олена Шаніна, їй відповіли, що допомогти ничім не можуть, і порадили дочекатися понеділка або шукати вишку самотужки.
Перед нанесенням малюнку, фасад дому утеплили
“Варіант чекати нас ніяк не влаштовував, тому що за три дні художники не встигли б закінчити мурал. Тому в суботу я почала сама шукати автовишку. Обдзвонила “всю Україну” — Селідове, Курахове, Волноваху, аж до Краматорська. Нарешті знайшла приватне підприємство в Покровську, керівник якого погодився прислати вишку у Вугледар, але з умовою повної передоплати банківським переказом. Це було авантюрно, бо людина незнайома і гарантувати порядність ніхто не міг. Та виходу не було, і довелось ризикувати”, — розповідає Олена Шаніна.
На щастя, підприємець не підвів і одразу по отриманні грошей чесно надіслав машину, яка, до того ж, виявилась ще зручнішою для нанесення малюнку на верхніх поверхах. Погода теж сприяла, і за день художники виконали чималий шмат роботи, а надвечір стало відомо, що місцеву автовишку вже відремонтували і з понеділка її знову можна буде використовувати.
Спільна зацікавленість
Як каже Олена Шаніна, до реалізації проєкту долучились багато людей і організацій, які охоче надавали необхідну допомогу.
“Оскільки це був перший мурал у Вугледарі, багато хто з місцевих мешканців ним зацікавився і охоче допомагав нам у вирішенні дрібних технічних нюансів, грошей ніхто не просив. Всі працювали на ентузіазмі і це було дуже класно”, — ділиться враженнями бібліотекарка.
“На відкриття ми підготували цілий сценарій з концертом і офіційною частиною. Оскільки Анатолій Овсієнко дуже любив українські пісні, ми запросили виступити народний ансамбль “Берегиня”, а вихованці дитячо-юнацької студії “Театральний потяг” розробили та виконали декілька невеличких постановок за мотивами творів гумориста. Виступали чиновники, місцеві поети, члени родини Анатолія Овсієнка. Ми всім підготували подарунки — брошури і закладинки з фрагментами віршів та портретом поета”, — розповідає Олена.
На відкриття простору та муралу діти підготували театралізований виступ
Культурна спадщина митця
Щодо оновлення тематичного книжкового фонду бібліотеки, то в рамках проєкту переможці конкурсу перевидали всі збірки Овсієнка, а також зробили повне зібрання його творів. Частину накладу залишили для себе, частину роздали шкільним бібліотекам міста.
В рамках проєкту перевидали усі книги Овсієнка
“Книжки ми видавали в харківській друкарні, з якою співпрацюємо вже давно. Ще подаючись на конкурс, ми розуміли, що в разі перемоги потрібно буде вручну набирати всі тексти до книжок. Це велика робота, тому ми розпочали її ще на початку року: поділили між колегами збірки і почали їх набирати. Тож коли справа дійшла до друку, в нас усе вже було готово”, - каже Олена Шаніна.
“Більше ми замовляти не стали, адже це досить дорога послуга, а запит на такі книжки в нашому закладі не дуже великий. За весь час за “Брайлем” звернулись лише декілька людей. Але коли про наш проєкт написали ЗМІ, до нас звернулись колеги з Житомирської області, які працюють саме з цією категорією читачів, і попросили прислати їм один примірник. Враховуючи, що Анатолій Овсієнко народився саме на Житомирщині, відмовити ми не змогли”, — розповідає бібліотекарка.
Постпроєкте життя
Тепер в квітні на день народження Анатолія Овсієнка колектив центральної бібліотеки організовує на облаштованому майданчику тематичні літературні заходи, на які запрошують всіх містян.
“У місцевих групах соцмереж ми також відстежуємо тему і бачимо, що це місце стало досить популярним — люди тут бувають, фотографуються, а школярі приходять сюди навіть цілими класами, і це нас дуже тішить”, — каже співавторка проєкту.
Смуток, за її словами. викликає лише те, що минулої зими зображення на стіні серйозно пошкодив аномальний град, і з близької відстані це дуже помітно. Зважаючи на дефіцит міського бюджета, який навряд чи “потягне” відновлення арт-об`єкту, авторська команда думає, де знайти на це гроші, і сподівається, що їй це вдасться.
Як створити арт-простір в своєму місті?
З чого починати?
З ідеї, яку ви хочете реалізувати, тобто з “картинки”, що хочете отримати у підсумку, і розрахунку витрат, радять вугледарські активісти.
Де брати гроші на проєкт?
Необхідні кошти можна отримати через будь-який грантовий конкурс, під умови якого потрапляє ваш проєкт. Причому це не обов`язково має бути грант якоїсь міжнародної організації, досить багато тематичних конкурсів проводиться і в Україні - на державному, обласному і місцевому рівнях.
Чи може автором проєкту виступати не фізична особа, а комунальний заклад?
Треба дивитись на вимоги грантодавця до конкурсантів. В деяких конкурсах це допускається. в інших ні.
Як заручитись підтримкою місцевої влади?
Краще за все діяти через профільний відділ міськвиконкому (культура, спорт, соціальна політика тощо). В разі, якщо автором проєкту є колектив комунального закладу, цей шлях - єдино можливий.
Чи треба вимагати від влади якихось гарантій щодо підтримки проєкту?
Якщо умови конкурсу передбачають співфінансування з місцевого бюджету, то організатори конкурсу, скоріш за все, запросять гарантійний лист, яким влада має підтвердити свої зобов`язання.
З ким ще потрібно узгоджувати проєкт?
Як мінімум, з людьми, що живуть там, де ви збираєтесь реалізувати свій проєкт. Треба заздалегідь дізнатися їх ставлення до вашої ідеї і переконатись, що вони з нею згодні і не будуть “рефлексувати”. Якщо територія і споруди перебувають у власності ОСББ, треба узгодити роботи і з цим об`єднанням.
Як знайти виконавців робіт?
У невеличкому місті, де всі друг друга знають це не важко. Практика показує, що підрядника для стандартних будівельних робіт знайти простіше. Інша справа - фахівці-художники або декоратори. Якщо в вашому населеному пункті такі не живуть - пошукайте у сусідів.
У створенні мурали допомогли сєвєродонецькі митці
Шукати фахівців потрібно самому чи можна це перекласти на місцеву владу?
Залежить від того, чи є міськрада співдонором проєкту. В цьому випадку вона виступає замовником певного переліку робіт і сам шукає підрядників. Втім, ніхто не заважає вам також долучатись до цього процесу.
Які складнощі можуть виникнути в ході реалізації проєкту?
Будь-які - технічні і організаційні. Оскільки комунальні служби зазвичай реагують на форсмажор не дуже оперативно, варто тримати руку на пульсі і за потреби самому включатись у вирішення проблем, які виникають.
Що робити, якщо виникають непередбачувані перешкоди і до кого звертатись?
Перш за все - не опускати руки і шукати вихід, радять авторки проєкту з вугледарської бібліотеки. Треба звертатись до всіх, до кого ви можете дотягнутись, - чиновників, депутатів, підприємців, пересічних містян. Підтримкою останніх, до речі, ви зможете заручитись ще на етапі планування - через відповідну інформаційну кампанію.
Як її проводити?
Найпоширеніші інструменти - це публікації в місцевому сегменті соціальних мереж і співпраця із засобами масової інформації, за допомогою яких можна розповсюдити інформацію про вашу ідею серед численної аудиторії ваших земляків.
Чи потрібно опікуватись об’єктом після того як його створили?
Навіть якщо у створеного вами простору є відповідальний балансоутримувач, треба дбати про його подієву наповнюваність. Декілька організованих вами цікавих івентів були б чудовим прикладом для наслідування іншими активними громадянами і переконали б містян в тому, що це чудовий майданчик для креативних заходів.
***
Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Свої в Telegram 
