Як керує Старобільском єдина пані-мер Луганщини Яна Літвінова. І що думає про жінок в політиці

Єдина жінка-мер на Луганщині – це голова Старобільська Яна Літвінова. У програмі «По той бік дзеркала» 33-річна колишня вихователька дитячого садочку, а нині очільниця міста розповіла як потрапила на цю посаду та як взагалі почувається жінка у суто чоловічій компанії компанії міських голів. Свои.City обрали головні цитати з її інтерв'ю.
Про жінок у політиці
Не сприймаю себе, як особливу людину. Певно, якщо говорити про мою посаду, то сприймаю себе як керівника. Але мене це тішить і налаштовує доводити своїм колегам-чоловікам те, що і жінки варті очолювати міста, брати відповідальність за людей, за події, за територію.
Всі мої колеги досвідчені, амбіційні та активні – з досвідом та гарними ідеями. Ніколи серед чоловіків-колег не виникало дискомфорту, бо вони завжди радо мене підтримували. Але мені знайома позиція, коли доводиться з чоловіками сперечатися та доводити щось на місцевому рівні.
Навіть певний час до мене ставилися несерйозно, бо я не мала досвіду та амбіцій. Але згодом мене стали визнавати, і це дійсно показник моєї роботи.
Я нікому нічого ніколи не доводжу. І на це є певні особисті життєві обставини. Але в мене є чіткий план дій, і я знаю, що я роблю і навіщо я це роблю. І тому, що цей план спрацьовує, напевно і було визнання.
Про те, як потрапила на посаду мера
В нашому житті всі речі не випадкові: активну позицію як людина я мала завжди і у певному своєму колі допомагали людям, що звертались. Потім випадково розповідаючи про те, що б я хотіла змінити в більш широкому колі, я познайомилась з людиною, яка на той час балотувалась на пост голови міста. І була пропозиція – давайте будемо пробувати. Це був Володимир Живаго (мер Старобільська, якого вбили 22 лютого 2016 року на подвір'ї виконкому – Свои).
Мер Яна Літвінова з ведучою програми "По той бік дзеркала" Світланою ПоповоюФото: ТРК Донбас Онлайн
На той час я не знала, що таке виборчий процес, і що треба робити. Пригадую, як на своїй дільниці, коли була кандидаткою у депутати, роздруковувала на принтері листівки формата А4, де була моя фотокартка, виходила на свою дільницю і через паркан казала якійсь бабусі: Добрий день, я хочу бути у вас депутатом, давайте знайомитись! І люди на той час сприйняли це дуже гарно і мене обрали депутаткою місцевої ради. Потім після трагічних подій 2016 року до мене звернулись з пропозицією очолити адміністрацію.
Про мерську тусовку на Луганщині
Для нас з колегами зібратися «просто так» – це дуже важко, бо всі зайняті своїми справами. Але якщо видається така нагода на якомусь з’їзді чи на якихось конференціях, то це більше нагадує обмін думками серед мерів стосовно роботи. Ми все одно завжди розмовляємо про роботу.
Щодо зарплати, то я заробляю достатньо, щоб гідно представляти Старобільськ на різних рівнях.
Про стосунки з донькою
Ми живемо з донькою вдвох, я сама її виховує. Мілана дуже творча людина, і вона, як і будь-який підліток, ще у стадії визначення своєї життєвої позиції. Вона дивиться, скільки часу у мене уходить на роботу, як я серйозно ставлюся до цього... Її, мабуть, це трішечки лякає.
У мене такий стиль виховання, що моя донька повинна бути моєю подружкою. І я її сприймаю такою, якою вона є.
Про політичні вподобання
Я поважаю позицію кожного і кажу: не треба розхитувати мене по політичній проблематиці, бо це буде недієво. Я – керівник у структурі органів влади держави на місцях. І все, що відбувається у державі, чіпляє і мої інтереси так само. Я не людина, яка сприймає перешкоди, як катастрофу. Є певні події, і вони викликані подіями, що були перед цим. Є наслідки.
І моє відношення до того, що відбувається, таке: я розумію, чому так, розумію, що зараз є площина для роботи і будівництва нових цілей і мрій, і я розумію, що буде відбуватися завтра. Для мене головне: знизити ризики і отримати максимальний результат. Ось країна обрала президентом зовсім нову людину, і для країни це певний перехідний етап. А в нашій роботі нічого не змінилось: так, життя змінюється, змінюється законодавство, але ж життя продовжується.
