Майже місто. Як готуються до голосування селища під Бахмутом, де місцевих виборів не було 10 років
Бахмутській територіальній громаді вже рік. Вона стала першою ОТГ в Донецької області, яку створили за спрощеною процедурою ‒ без виборів. Останні місцеві у Бахмуті були у 2010 році, тож долю громади вирішувала стара міська рада, де абсолютну більшість мала Партія регіонів.
Свои.City з’їздили селищ Іванівського та Опитного поруч із Бахмутом і розпитали людей про те, як змінилося їхнє життя після приєднання до міської громади і чого вони очікують від майбутніх виборів.
Ще не зрозуміли, чи краще в ОТГ
Село Іванівське, ранок. Повітря пахне свіжим щебнем і гудроном. По недавно прокладеному асфальту ходять чоловіки у салатових жилетах.
Робітники займаються ремонтом центральної дороги через селище ІванівськеФото: Свои
Гучно реве трактор, який рівняє землю на узбіччі. В’їзд сюди перегороджують кілька вантажівок, які вистроїлися у ряд поруч з будівельною технікою. Трохи далі стоїть загорожа із знаком об’їзду. У селі саме завершують ремонтувати центральну дорогу.
У магазині неподалік в’їзду до селища робочий день щойно почався. Клієнтів поки не багато, двоє продавчинь сидять за столиком, п’ють чай. Цікавимося в них, де в селі буде виборча дільниця.
Магазин неподалік в’їзду в село Іванівське, ранок. Автомобіль привіз свіжий хлібФото: Свои
«Де голосувати будемо? У будинку культури, це на іншому боці села. У школі нічого такого й бути не може – там зараз карантин. У сенсі, всі діти на дистанційному навчанні. На вибори, певно, підем. Це ж треба буде депутатів і партії вибирати. Але з вибором ще не визначилися», – говорить одна з них на ім’я Ольга. У двері забігає двоє дівчат. Жінка відволікається, іде за прилавок.
«Нам МакКофе дайте», – кажуть діти, простягаючи кілька купюр.
«А навчання?» – говорить жінка, продаючи розчинну каву. Задоволені дівчата швидко вибігають на вулицю. Ольга ж вертається до розмови.
«От ніби дорогу роблять. Амбулаторію будують. Невеличку, але ж нову. Тролейбус ніби теж обіцяють до нас пустити. Але про це вже багато років розповідають. З негативного – певно, нотаріальні послуги. Коли треба якісь документи завірити – раніше можна було сходити до голови села. А тепер же треба їхати у місто, там черги відстояти. Хочете подивитися на будівництво? Давайте вам покажу», – говорить жінка.
(Не)велике будівництво
Ми виходимо з магазину. Ліворуч від нас, за кількасот метрів, стоїть залізний паркан. Із-за нього визирають недобудовані стіни амбулаторії. Видно, як між ними ходять будівельники. Підходимо ближче, робітники підозріло реагують на людину з камерою. Одразу кличуть старшого, аби той дав дозвіл. Неговіркий чоловік пускає нас за паркан, зробити кілька фото.
Будівництво нової амбулаторії у селищі Іванівське, яке почалося після створення Бахмутської ОТГФото: Свои
«О, станемо зірками YouTube!» – сміючись кричать будівельники.
«Все зробив? Тоді виходь. На вибори не піду. Не тутешній я. З Донецька. Переселенець. От уже кілька років», – говорить старший і закриває за нами двері паркану.
Навпроти – двоповерховий цегляний будинок. Біля під’їзду стоїть жінка у рожевій хустині. На вигляд їй близько 70-ти. Вона уважно приглядається до камери.
Зинаїда Іванівна, пенсіонерка, жителька села ІванівськеФото: Свои
«Що, сфотографувати мене хочеш? Краще не треба. А то скажуть, що баба ото полізла в газету.
От приходять одні люди, роздають агітацію за мера цього, Рьову (Олексій Рева, чинний мер Бахмута – Свои). А потім приходять інші, роздають газети, де пишуть, що Рьова поганий. А буде інший мер. Як його, Слєсарєв (Валерій Слєсарєв, кандидат від партії «Опозиційна платформа – за життя» – Свои). І що він хороший.
А вони б краще з роботою щось вирішили. І з зарплатами. Бо я колись в дитсадку працювала в селі. Бувало, отримаєш зарплату, податки заплатиш і лишається лише на комуналку. Коли в Соледарі жила – то хоч господарство якесь було. Але там ні доріг, нічого. Швидку викликаєш – а вона не їде.
Оце в Іванівському тепер живу, тут дороги ліпші. Родичі мені купили кімнату в будинку. Велика. Опалювати дорого. І той котел газовий прикручуєш, економиш. От, на вулицю ходжу грітись. Дільниця? То це в будинок культури тобі треба», – сміється бабуся. Представляється просто – Зінаїда Іванівна.
Стара, поки функціонуюча амбулаторія селища Іванівське. За кількасот метрів від неї будують новуФото: Свои
Чиновники хворіють
Місцевий будинок культури не так давно реставрували. Видно нові двері й ще свіжу, не полинялу фарбу. Втім, всі двері тут зачинени. Намагаємося стукати в них – ніхто не відчиняє.
Будівля місцевого будинку культури. Саме тут розміщується виборча дільниця селища Іванівське Фото: Свои
Повз проходить чоловік. «Що, зачинено? Дивно, йшов 10 хвилин тому – двері відкриті були. Тобі виборча комісія треба? Сходи в будинок до селищного голови. Може, вони там сидять», – каже перехожий.
Потрібна нам будівля – за кілька сотень метрів. Поруч із нею дошка для оголошень. На диво – майже не зайнята політичною рекламою. Сам будинок невеличкий, всередині напівтемрява і пахне чимось схожим на хлорку. Людей у коридорі немає. З-за зачинених дверей сільського старости чути голоси: «Та вони мені її третім номером поставили. Ні туди, ні сюди. Не знаю, що з цим робити».
Стукаємо у двері. Голоси стихають. Із зачиненої кімнати виходить чоловік середніх років із короткою стрижкою. Кидає комусь: «Почекаю на вулиці».
«Ви хто, що вам треба?» – швидко говорить жінка. Це Олена Данько, виконувачка обов’язків старости. Вона швидко ходить кабінетом, з якого щойно вийшов незнайомець.
«Вибачте, у мене зовсім немає часу. Частина людей захворіли, я замість них одна працюю. Про ОТГ? А шо вам розповісти? Люди знають, що у нас територіальна громада, ми з цього приводу громадські слухання проводили. Люди близькі до міста.
Раніше це були повноваження місцевого самоврядування, а тепер якщо в ОТГ є нотаріальні контори – то таких функцій у нас, селищних громад, немає. Тепер людям треба за довіреностями, ксерокопіями, підтвердженням підписів їхати в місто. Хотілося б, звісно, щоб нотаріальні послуги, бодай частково, але повернулися на місця. А про комісію – це он, до Тетяни», – говорить Олена.
Будівля Іванівської селищної радиФото: Свои
Разом виходимо на вулицю. Біля будинку неподалік сидить дідусь і стежить за курчатами, які пасуться в нього під ногами. На дереві поруч висить радіо, з якого грає Depeche Mode. Олена, між тим, щось швидко й тихо обговорює з чоловіком, який обіцяв почекати її і скаржився на чиєсь третє місце у списку. Врешті, він сідає у велике чорне авто і їде геть.
Ми ж говоримо з Тетяною, яку нам представили як члена виборчої комісії.
«Чесно – не можу сказати, скільки в нас людей голосуватиме. Це питання радше до секретаря ДВК. Так, карантинні обмеження на дільниці будуть. Маски, рукавички. Знаю, що нас також мають цим забезпечити. Як ми будемо організовувати сам процес голосування, думаю, вирішуватимуть у п’ятницю. Коли буде актуальна інформація щодо кількості хворих на COVID-19», – розповідає дівчина.
Прощаємося із нею й рухаємося на виїзд із села. Проїжджаємо повз будівельну техніку, яка продовжує прокладати нову дорогу. На одному із тракторів помічаємо наклейку: «Велике будівництво».
Трактор з наклейкою «Велике будівництво» задіяний в ремонті центральної дороги селища ІванівськеФото: Свои
Подія в Опитному – запустили тролейбус
В’їзд до села Опитного (й за сумісництвом – до міста Бахмут), зупинка громадського транспорту. Тут стоїть помаранчева маршрутка – ГАЗель і троє людей. Перед зупинкою взад-вперед ходить чоловік, який голосно говорить по телефону.
«Та ніби запустили. Але його на зупинці немає. І взагалі – вони хоча б якийсь графік чи розклад руху повісили. А то не ясно нічого», – говорить він.
Тролейбус з’являється за десять хвилин. Хоча на нього тут чекали більше десяти років – саме стільки маршрут був в планах бахмутської влади. Крізь скло видно жовтні й сині повітряні кульки, розвішані по салону. Такі ж – на лобовому склі. Поки транспорт стоїть – водій виходить і починає їх знімати одну за одною. Люди сідають всередину і тролейбус рушає за кілька хвилин. Біля в’їзду до Опитного лишається двоє жінок.
Тролейбус, який курсує за маршрутом Бахмут – ОпитнеФото: Свои
«Кажуть маршрутки перестануть ходити. Ніби сьогодні вони їздять останній день. Тепер доведеться підстроюватися під новий графік тролейбуса. А мені зручно ж було: маршрутки частіше ходили. А тут навіть розкладу руху немає. Добре, хоч знайомі у Viber мені скинули, то знатиму, коли він їздить», – каже одна іншій.
Вдвічі більше людей голосуватимуть на дому
Місцева дільнична виборча комісія, як і в Іванівському, розмістилася в будинку культури. На ґанку, перед дверима до дільниці, животами до гори розвалилося кілька собак – гріються на сонечку. На нечастих перехожих і відвідувачів вони майже не реагують. Всередині ж нас зустрічає чергова.
«Ви хто? З якого питання? До членів комісії? Вам в оці крайні двері», – говорить сувора жінка. Вона уважно контролює, аби ми пішли у правильному напрямку.
Опиняємося у невеличкій кімнаті. У ній саме кілька членів комісії розбираються із списками виборців: хто голосує з дому, хто виїхав. Врешті, у приміщенні за столом лишається одна жінка, член ДВК.
«Ви хто і яку організацію представляєте?» – перепитує вона, записуючи прізвище, ім’я та по-батькові.
Будівля місцевого будинку культури, в якому 25 жовтня відбуватимуться вибориФото: Свои
«У нас на дільниці голосуватиме десь півтори тисячі людей. Раніше тих, хто голосував з дому, було до 50-ти. Цього року їх майже сотня. Є просто старенькі люди, яким важко ходити. Є люди з інвалідністю. Хтось просто перестраховується. Є люди, які бояться COVID-19 і не підуть на вибори. Але таких в нас одиниці. У більшості народ рішучий», – говорить жінка за столом.
Додає: з місцевих у депутати йде кілька людей.
«Є місцеві, які балотуються. Один працює на комунальному підприємстві головним інженером. Інша спеціаліст сільради, через її руки пройшло багато різних грантів і соціальних програм. А кому ж іще наші інтереси відстоювати? Хіба це буде робити людина, яка, скажімо, живе десь у Красному селі? Кожен зацікавлений відстоювати інтереси своєї малої батьківщини.
Але важко пояснити різницю між міською та районною радою. Люди можуть переплутати: скажімо, проголосувати за кандидата від партії і думати, що це в міську раду, а виявиться, що в районну», – продовжує вона.
Робітники прибирають сміття після будівельних робітФото: Свои
Опалення на дільниці не буде
Ми знову виходимо в хол і йдемо у великий зал з вікнами від підлоги до стелі. У кутку, біля дверей, стоять столи для членів ДВК і дві урни для голосування на дому. У приміщенні доволі холодно.
«Отут у нас і будуть вибори. Поставимо кабінки, урни для голосування. Місця багато.
Також кажуть, що територіальна виборча комісія вже закупила засоби захисту: маски, рукавчики, щитки, антисептики. Але не ясно, коли нам їх видадуть.
Плюс є від МОЗ вказівка дезінфікувати приміщення: кожні дві години протирати столи, кожні чотири – мити підлогу. У нас на дільниці 16 членів комісії. Зайвої людини, яка б могла відволіктися й помити підлогу, немає. Плюс це як, виходить, нам треба дільницю зачинити? Здати десь бюлетені, вигнати всіх спостерігачів? Це ж будуть скандали. ЦВК могла б, насправді, передбачити і технічний персонал, який цим (миттям підлоги й протиранням столів – Свои) буде займатися. Можна було б виділити на це фінансування», – розповідає жінка.
Будівля старого торгового центру ОпитногоФото: Свои
Виходимо з нею на ґанок. Врешті, вона представляється: «Людмила, просто Людмила».
«Те, що ми в ОТГ, люди вже відчувають. От тролейбус сьогодні нарешті пустили до нас. Закинуту й колись нічийну дорогу на селище Іванград почали ремонтувати. Водночас, проблеми з нотаріатом: якщо треба довіреність оформити чи щось подібне – потрібно їхати аж у Бахмут. І це дорожче виходить: раніше люди платили десь 20 грн, а тепер від 300 до 600 грн залежно від того, які послуги нотаріуса потрібні. Можна було б ці функції і на місця повернути. Але, думаю, це технічні моменти. З ними розберуться», – говорить Людмила.
З бюлетенями розібралися
Йдемо селищем. Вулиці тут майже порожні. Хіба що бригада робітників ремонтує будівлю колишнього торгового центру та десь із дворів одноповерхових будинків чути радіо з окупованої частини Донецької області: «И это ещё одно доказательство ненависти укрАинской власти к народу Донбасса» – поставленим голосом говорить невідомий диктор. На одній з вулиць зустрічаємо двох жінок. Цікавимося в них, чи підуть вони на вибори й чи не бояться коронавірусної хвороби.
«Ой, це ж маску треба», – схоплюється одна з них і натягає медичну маску собі під носа.
«Ні, не боїмося. Звісно ж, на вибори підемо. Хочемо проголосувати. З бюлетенями розібралися, як їх заповнювати: як правильно голосувати за партію і за її кандидата. Кандидата можна вибирати лише в переліку, який навпроти назви партії. І вписувати туди потрібну цифру. Нічого складного», – говорить друга. Це Тетяна, вона пенсіонерка й живе у будинку неподалік. Вона прощається з подругою, і ми йдемо вулицею разом.
В’їзд до села ОпитнеФото: Свои
«До нас кандидати приїжджали. От не так давно мер Рьова був. Розповідав, що і як буде. Що завод у нас працювати почне. І не один. Що в нас тут житловий фонд з’явиться, якраз ніби це питання вирішується. Що тролейбусів більше ходити почне», – говорить Тетяна.
Ми прощаємося і йдемо до Бахмута пішки. З магазину, на одній із зупинок, виходить двоє чоловіків. Вони бачать новий тролейбус. «Ти диви, свято в місті. На Опитне нарешті тролейбус запустили! Але ж він лише один ходить», – голосно говорить один чоловік до іншого.
Тролейбусна зупинка неподалік в’їзду в селище Опитне. На фото – єдиний поки тролейбус, який їздить до БахмутуФото: Свои
Видно, що тролейбусний маршрут готовий не до кінця – то тут, то там на зупинках працюють робітники, вкладаючи бруківку й розгрібаючи сміття. За годину шляху тролейбус зустрічаємо двічі: вперше, коли він їде на Опитне, і вдруге, коли їде назад.
Свої в Telegram 
