Наші батьки в Донецьку називають війну "фейком" і "звільненням". Історія евакуації з Маріуполя
Тетяна родом зі східної України, яка живе у США, повернулася на Батьківщину, щоб врятувати свою сестру з блокадного Маріуполя. Місто вже місяць страждає через російські військові дії. Водночас їхні батьки у Донецьу називають новини про війну фейковими. Історію сестер Тетяни та Оксани опублікували The New York Times. Ми переклали цей текст для української аудиторії.
На другий день війни Тетяна звільнилася з роботи бухгалтера в Массачусетсі і сказала чоловікові, що має поїхати додому — до України. Вона отримала повідомлення від її сестри Оксани з Маріуполя, яка разом зі своїми дітьми переховувалася у ванній: “Ми так налякані”. На шостий день війни їм перекрили воду. Тетяна порадила їм піти до бомбосховища, але текстових повідомлень від сестри більше не було.
Жінка народилася у Волновасі в 1978 році. Їй було 13 років, коли українці переважною більшістю голосували за вихід із Радянського Союзу. Вона вивчила українську мову в університеті, коли їй було 20. Їй завжди говорили, що це мова “дурнів із села”, а освічені люди говорять російською. Тим не менш, Таня закохалася в українську. Але повноцінно українкою вона себе не відчувала до 2013-го року, коли завдяки протестам в Києв скинули президента Віктора Януковича. Батьки Тетяни були обурені цим і вважали, що Революція Гідності - це державний переворот, фінансований Сполученими Штатами Америки.
Тетяна намагалася врятувати сестру з МаріуполяФото: The New York Times
Батько Тетяни, який зараз живе у Донецьку, не може повірити, що російські війська можуть нашкодити його родині, і назвав усі новини про війну “фейковими”. Він надіслав їй відео, на якому російські солдати кажуть: “Не бійтеся. Ми просто прийшли сюди, щоб звільнити вас”. Таня заблокувала його в усіх месенджерах і вилетіла до Польщі наступного дня після повідомлення сестри.
По дорозі до кордону з Україною жінка отримала повідомлення від своєї сестри Оксани, яка нарешті потрапила до бомбосховища. Але там не було електрики і майже закінчилася їжа та вода. Сестра Тані та її сини намагалися знайти їжу, але прямо перед ними вибухнула міна, змусивши їх втекти назад.
Один із синів пошкодив ногу. За кілька днів російські авіаудари знищили пологове відділення лікарні, а наступного тижня театр, де сховалися сотні людей. Бомба залишила гігантський кратер біля будинку сестри Тані. Маріуполь перетворювався на смертельну пастку. Але їхні батьки все одно відмовлялися визнавати напад Росії. Натомість вони повторювали російську пропаганду і казали, що “українські нацисти” вбивають власних людей, щоб розпалювати ненависть до Росії. За словами Тані, до війни половина її друзів могла жити щасливо під будь-якою владою, але тепер ніхто з них не хоче Росії. А Україна міцнішає як країна, навіть коли її руйнують.
За даними міської влади, зруйновано більше 90% містаФото: AP
День за днем від Оксани не було ані слова. Тетяна лише чула, що її сестра намагалася врятуватися з гуманітарним конвоєм, але його повернули назад через обстріли. Таня з гіркотою розповіла про міських чиновників Маріуполя, які публікують у Facebook сумні повідомлення з безпечних місць за межами країни.
На 20-й день війни Таня нарешті додзвонилася до чоловіка в Маріуполі, який перебував у сусідки її сестри. Вона чула, що буде встановлено режим тиші, щоб гуманітарний конвой випустили з міста.
“Сьогодні хороший шанс втекти. Врятуйте їм життя”, — попросила Тетяна сусіда.
Сестра Тані запхала своїх синів, кота та іншу родину з бомбосховища в свій Kia Ceed - і за п’ять днів вони евакуювалися на захід України. Таня не розмовляла з батьками кілька тижнів, але на день народження їхньої матері вона подзвонила додому.
“Це твій подарунок на день народження. Твоя донька та онуки вижили”, — сказала Таня матері.
На питання, чи варто було б “здати Маріуполь”, Тетяна відповідає, що компроміси зараз неможливі.
“Якщо ми підемо на компроміс, ми втратимо свій суверенітет. Війну б довелось лише відкласти. Це має бути нашою останньою битвою”, — вважає Тетяна.
Свої в Telegram 
