У Дніпрі запрацювала обласна лікарня Луганщини. Дивіться репортаж з відкриття двічі переселенки
У Дніпрі відновила свою роботу обласна клінічна лікарня Луганщини, що з 2014 року базувалася у Сєвєродонецьку. З-під обстрілів на початку весни вдалося вивезти деяку медапаратуру та найцінніше — фахівців. Наразі відновити заклад допомагають міжнародні організації, а завдяки “сарафанному радіо” пацієнтів лікарям вже вистачає. Свої побували на офіційному відкритті, поспілкувалися з лікарями та розпитали їх про роботу в умовах нового переміщення.
Новый старт з пацієнтами у Дніпрі
Це адміністраторки лікарні Наталя Сокирко та Наталя Михайленко. Жінки обидві переселенки, тож раді зустрічі з земляками та знову працювати, бути причетними до важливої справи.
“Прийом здійснюється за 12 вузькими профілями, а саме: кардіологія, неврологія, гематологія, урологія, андрологія, хірургія, судинна хірургія, гінекологія, отоларингологія, терапія, нефрологія, пульмонологія та інші. Приймаємо як очно, так дистанційно — можна записатися за телефоном +38-066-575-32-25, або прийти просто так, а ми обов’язково знайдемо спосіб допомогти”, — розповідають нам адміністраторки.
Адміністраторки Наталія Сокирко та Наталія Михайленко
Коридорами нової обласної лікарні
“Я ще маніпуляційна медсестра, — розповідає нам Наталія Михайленко та показує кабінети, де приймають лікарі. — Ми співпрацюємо з Рівним, беремо аналізи та відправляємо туди для досліджень”.
Луганська обласна клінічна лікарня знаходиться за адресою: Дніпро, вулиця Будівельників, 23. Як нам пояснили, це приміщення до повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну ремонтувалося під приватну клініку, однак війна внесла свої корективи. Два місяці тому лікарня-переселенка почала облаштовуватися у цих стінах та завозити частину того обладнання, яке змогли врятувати з Сєвєродонецька. А саме обладнання для діагностики патологій вуха і підбору слухового апарату, кардіограф, апарат для обстеження функцій легенів, монітори для спостереження за роботою серця.
Окрім того, благодійний фонд Help for Ukraine передав лікарні новітній апарат ультразвукової діагностики з датчиками та чимало виробів медичного призначення.
“Майже вся Луганщина сьогодні окупована. Багатьом структурам довелося евакуюватись. Вважаю, що медична галузь сьогодні є однією з найважливіших, а те, що лікарям обласної лікарні вдалося знайти це приміщення, — вдачею. Приміщення абсолютно пристосоване для того, аби надавати необхідну консультаційну та діагностичну допомогу людям, — зазначив голова військової адміністрації Луганщини Сергій Гайдай. — Звичайно, це не зрівняється з тим, що ми втратили. Ми ж хотіли цього року побудувати потужну лікарню на Луганщині, бо відділення були розкидані по різних містах області. Але не будемо опускати руки, дякуємо тому, що маємо та усім, хто допомагає відновити обласну клініку”, - говорить Гайдай.
Він також наголосив, що те обладнання, яке не змогли евакуювати, вивозиться зараз окупантами до Луганська.
“Це характеризує, в першу чергу, ставлення до тих, людей, хто залишився в новоокупованих містах. Як їх будуть лікувати? Я не уявляю”, — каже Гайдай.
За словами очільника області, багато лікарів залишалися до останнього в окупованих містах.
На двох переселенців — один дніпрянин
Разом з тим, деякі лікарі почали приймати пацієнтів одразу, як виїхали, бо постійні пацієнти дізналися про те, що ті у Дніпрі.
“У нас зараз так склалося, що з трьох пацієнтів, які до нас звертаються, двоє — то переселенці, а один — з Дніпра. Люди шукають другої думки лікаря, діагностики від нового для них спеціаліста. Ми не відмовляємо. Хоча, звичайно, що потік пацієнтів набагато менший — вдома ми приймали близько 120 людей на добу, зараз — до 20 осіб”,— розповідає виконувач обов'язків генерального директора обласної клінічної лікарні Борис Загідько.
Виконувач обов'язків гендиректора лікарні Борис Загідько
Серед, хто розпочав свою роботу практично одразу з моменту входу у кабінет, — лікар функціональної діагностики В’ячеслав Сорокін. Він має загальний стаж роботи близько 20 років, працював у Сєвєродонецьку в обласній лікарні, коли почалися активні бойові дії, виїхав із родиною до Дніпра.
“Найчастіше приходять із хворобами щитоподібної залози та з порушеннями ритму серця. Багато переселенців з Сєвєродонецька, бувають двічі переселенці — ті, хто з Луганська переїхали у Сєвєродонецьк у 2014 році та зараз виїхали у Дніпро. Взагалі, у Дніпрі велика діаспора земляків з Луганщини, тому лікарня саме тут важлива”, — вважає В’ячеслав Сорокін.
Інші відкрили прийом з кінця серпня-початку вересня.
Сергій Захарченко — лікар-переселенець, працював у хірургічному відділенні обласної лікарні, яке знаходилося у Рубіжному.
“Ми довго не змогли там працювати, Рубіжне швидко почали обстрілювати, там точилися бої, дістатися до міста було складно дуже, тож я деякий час допомагав лікарям у Лисичанську, у нашому травматологічному відділенні. Я взагалі з Лисичанська, тож для мене бути переселенцем вперше. Ми виїхали до Дніпра з дружиною і сином наприкінці квітня. Як і всі — без нічого. Тепер намагаємося будувати життя на новому місці”, — говорить хірург.
Сергій Захарченко - хірург-переселенець з Лисичанська
За його словами, до лікарні приходить багато переселенців з Луганщини і Донеччини.
“Здебільшого це люди похилого віку. Всі вони з різними проблемами — в когось ноги болять, судини бентежать, варикоз”, — зазначає Захарченко.
Він продовжує розмову та одразу застерігає, що, на жаль, операції робити вони тут не мають можливості.
Світлана Голубцова — двічі переселенка. Вона — лікарка-гінеколог. Ще недавно вона приймала пологи під бомбардуваннями, а тепер приймає у Дніпрі. У Лисичанську вона працювала заступником директора з охорони дитинства та пологодопомоги. А до 2014 року у Луганську керувала обласним пологовим.
“Я виїхала з міста 30 березня, коли у Лисичанську залишалося лише п'ять породіль, які не хотіли евакуюватися навідріз. Всі ці новини та репортажі від різних журналістів, які передавали те, скільки народилося дітей у Лисичанську — все це відбувалося у нашому пологовому, бо усі інші на Луганщині вже не працювали”.
Світлана Голубцова – лікар-гінеколог та двічі переселенка
Лікарка зазначає, що вони намагалися мало про себе заявляти, писати та говорити, дуже боялися долі пологового у Маріуполі, на який Росія здійснила авіаудар.
“В перші дні війни була чутка, що у нас у будівлі, мовляв, база ЗСУ, ми начебто були у заручниках. Доводилося багато дзвонити та спростовувати ту інформацію. А тут ще породіллі нервують, бомблять. Всі жінки різні, пологи деякі були складними. Ще лікарів багато поїхало, тож було таке — працюєш п'ять діб, йдеш додому поспати і повертаєшся на роботу”.
В пологовому жили співробітники, з навколишніх будинків приходили люди у підвал-сховище.
“За ці півтора місяця ми прийняли 30 пологів, зробили 12 кесарських розтинів. Наші лікарі, вважаю, справжні герої! Останні три операції були під такими обстрілами, що ми не знали, чи починати, чи що робити. І тільки віра нам допомогла — ми говорили собі, що робимо святу справу та Господь збереже нас. Так і сталося”.
Зараз лікарка, окрім роботи в обласній клініці, планує відновити роботу Лисичанської багатопрофільної лікарні у Дніпрі.
“Кожен день я приділяю увагу цьому питанню. Знаєте, чому? Я не хочу, аби люди поверталися туди, в окупацію. Хочу, аби кожен міг отримати тут необхідну медичну допомогу”.
Реабілітація для мирних та захисників
Тут же, в цій самій будівлі, тільки в іншому крилі, розпочав прийом Луганський обласний центр психічного здоров’я. Очолює його, як і у Рубіжному, доктор медичних наук Микола Овчаренко. Амбулаторну філію центру він облаштував також у Рівному.
“Ми тут вже практично облаштувалися, розпочали надавати амбулаторну психологічну та психіатричну допомогу перш за все переселенцям. Найчастіше звертаються до мене онлайн — через соцмережі, також добре працює “сарафанне радіо” та старі знайомства із земляками”.
Микола Овчаренко говорить про важливість піклуватися про психічний стан
Микола Овчаренко — двічі переселенець, має досвід роботи 40 років, викладає у Луганському медичному інституті. У Луганську він був один з перших психотерапевтів, хто вчив піклуватися про психологічний стан так само, як і про стан організму.
“35% населення України потребуватиме спеціалізованої психологічної допомоги. Таку цифру називає зараз наш міністр охорони здоров'я. Тобто служба охорони психічного здоров'я, створена на базі нашого центру, буде в топі запитів ще довго. Важливо зараз робити просвітницьку роботу— людина має викинути з голови оці установки радянські, що “якщо ти звернувся до психолога, ти псих”. Про стан душі треба дбати, так само як і про серце, очі, голову”.
Він також говорить про важливість працювати з ветеранами війни, бо в Рубіжному був унікальний центр реабілітацій бійців.
“Ветерани війни, особливо цієї страшної війни, мають в основі бойову психічну травму, навколо якої безперестанно формуються її наслідки. Часто — соматичного характеру. Як от виразкова хвороба, проблеми з серцево-судинною системою, головні болі. ПТСР має багато клінічних форм і інтенсивностей, а ветерани часто повертаючись з війни, тримають у собі всі свої проблеми ментального характеру, тож рано чи пізно, коли вони вилізуть, нашим захисникам потрібна буде реабілітація на державному рівні. Підкреслю, проблеми ментального характеру, за моїм досвідом, мають всі ветерани. Це і депресивні настрої, і панічні атаки, розхитаний емоційний стан, розлади сну тощо”.
Лікар зазначає: те, що було після 2014 року, не стоїть у порівнянні з наслідками для людей цієї великої війни.
Свої в Telegram 
