Як живуть та готуються до зими переселенці зі сходу у модульному містечку “Маріяполіс”
Модульне містечко “Маріяполіс” є найбільшим у Львові. Його назва виникла на честь святої Діви Марії та легендарного міста Маріуполь. Перші переселенці почали заселятися туди з 19 травня. Розповідаємо про життя мешканців містечка та їхнє майбутнє зимування.
Що таке модульне містечко і яка тут атмосфера
Подорож містечком починається із зустрічі з отцем Андрієм, координатором “Маріяполіса”. Посміхаючись, трепетним тоном він розповідає про символізм в назві:
“Містечко носить назву Діви Марії — і ми дуже хочемо щоб вона була тут господинею та люблячою матір'ю для всіх, хто тут мешкає, та захищала всіх, хто тут перебуває.
Одночасно, з грецької мови місто Маріуполь — це місто Марії. Місто-герой і мученик, яке стоїть непорушно до кінця, є символом гідності та свободи. Як і його мешканці, та воїни-захисники, які відстоювали це місто до кінця. Ось чому ми назвали наше містечко саме так.
Земельна ділянка, де розташоване містечко, належить Салезіянському Згромадженню Святого Івана Боско, Української греко-католицької церкви. Саме на цій ділянці мають збудувати загальноосвітню школу з особливим напрямком християнського виховання. Ділянка, де мало початися будівництво школи-гімназії, пустувала, тривали підготовчі роботи. А містечко було потрібно терміново зводити, тож Згромадження охоче погодилося віддати її під тимчасову забудову третього модульного містечка у Львові.
Модульне містечко — це тимчасове помешкання для людей, які потребують місця для проживання. Один модуль має площу орієнтовно 12 квадратів. Він розрахований на чотирьох людей. Він вміщує два двоповерхових ліжка, стіл, дві шафи і два стільчика.
“Ми тут, щоб дати людям змогу стартувати далі. У “Маріяполісі” я намагаюся бути від ранку до вечора і служити людям”, — ділиться отець Андрій.
“Люди тут дуже різні з різними поглядами на життя, з різними відчуттями через війну в країні”, — доповнює адміністратор містечка Ростислав.
За словами отця Андрія, мешканці модульного містечка у більшості пережили три етапи:
-
Втеча від бомбардувань та обстрілів, щоб спасти життя собі і своїм рідним
-
Заспокоєння і вивільнення емоцій, переосмислення того, через що пройшли.
-
І думки про майбутнє: що далі? Які наступні кроки?
“За три місяці нашої з ними комунікації я бачу зміни, люди почали по-іншому почуватися. Перебування в містечку пішло на користь. На початку люди були достатньо скуті, і це зрозуміло, бо ж потрапили зовсім в інше середовище, а тепер відчувається більша відкритість. У них є комунікація не тільки з мешканцями модульного містечка, але й з мешканцями Львова”, — розповідає Ростислав.
Настрої переселенців різні: хтось чекає на повернення додому, хтось не готовий повертатися, хтось хоче просто бути ближче до рідного регіону.
“Як би воно не було, а додому хочеться, модульний будиночок — це не квартира. А людина — вона всюди адаптовується. Нас годують, про нас турбуюються. Мені тут добре”, — каже Лариса з Лисичанська.
Вже зараз, через три місяці після відкриття “Маріяполіса”, переселенці почали виїжджати з містечка. А це може означати лише те, що люди змогли адаптуватися та готові пробувати будувати своє життя в нових реаліях.
“Модульне містечко дало можливість пожити, зрозуміти чого ти хочеш, щоб далі рухатися. Наприклад, ми скоро будемо переїжджати, бо винайняли квартиру. Спочатку думали з'їжджати з осені, але знайшли гарний варіант. Шукати житло було важко через те, що з нами собака — небагато хто бере”, — розповідає Христина з Харкова.
Побут в містечку
В “Маріяполісі” немає режиму дня, тут кожен займається тим, чим хоче, як у своїй домівці. Кожен, хто заселяється в містечко, має підписати договір на пів року, тож на цей проміжок часу модуль стає домом для переселенців. Додатково люди мають пройти медогляди. Відповідно до договору, підкріплюються загальні правила перебування на локації. Наприклад: дотримуватися дисципліни, дбайливо ставитися до майна, не зловживати алкоголем і будь-якими наркотичними речовинами тощо.
“Якщо людина порушує правила — це є загрозою для інших мешканців. Це контролює адміністрація”, — додає адміністратор Ростислав.
В містечку нині живуть більше ніж 300 переселенців, з яких понад 110 — діти. За словами отця, найбільше людей в містечку з Донеччини та Луганщини, багато хто з Маріуполя, з Херсона, Миколаєва, Одеси. Люди мають супровід медиків з різних установ (як міжнародних, так і українських), психологічну підтримку, різні активності для дітей та інші ініціативи.
“Я з окупованого Херсона. Ми приїхали сюди в липні, але вже адаптувалися. Я тут потоваришувала з людьми. В нас велика сім’я і тато інвалід. Тішить, що тут є душ, лікарі та все необхідне, бо багато хто приїжджає без нічого”, — розповідає мешканка Олена.
В “Маріяполісі” є триразове безкоштовне харчування, також люди самостійно можуть собі готувати в окремо відведеній для цього кімнаті.
“Погано чи гарно — це вдома ми будемо командувати. Я дуже вдячна, дівчата готують непогано, їмо. Загодували нас мандаринами”, — Любов Іванівна з Попасної.
У містечку є все необхідне для життя: загальний зал, кухня, душ, туалет і пральня. На пральні ж волонтерять самі переселенці, так само за прибирання всього містечка по локаціях відповідають мешканці.
Також в “Маріяполісі” є муніципальна охорона, яка працює щодня цілодобово. Кожен з мешканців має декларацію з лікарем. Мешканці містечка вирішують організаційні питання на загальних зборах.
Як в “Маріяполісі” живеться дітям
За час існування модульного містечка тут народилося двоє немовлят. У містечку реалізовуються проєкти для підтримки дітей, одним з яких є “Дитинство України” під супроводом волонтера Олександра.
“Діти дуже скучили за розвагами, вони хочуть додому в своє нормальне життя. Та попри все, у дітей має бути дитинство, тому ми намагаємось на це повпливати”, — каже він.
За словами отця Андрія, адміністрація містечка вирішила піти назустріч батькам і створити на базі “Маріяполіса” дитсадок. 28 липня він почав працювати.
“У нас є і методичний кабінет, тому маємо все, що потрібно. Вже 16 дітей офіційно оформлені у дитсадок. Це все для того, щоб батьки мали змогу шукати роботу і думати про майбутнє”.
“Тут дуже зручно, багато активностей для дітей, дитяча ігрова кімната, багато іграшок. Дуже комфортно. Правда, спільні туалети, але намагаємось тримати їх в порядку”, — розповідає Христина, яка живе в “Маріаполісі” близько двох місяців з чоловіком, дитиною та собакою.
Зимування в модульному містечку
За словами адміністрації, ці приміщення не дуже розраховані на холодний період. Угода про помешкання тут підписана до грудня. Як буде відбуватися зимування, поки ніхто не може сказати. Адміністрація ж точно запевняє, що людей на вулиці не залишать.
“Чула, що містечко будуть утеплювати, бо є зацікавленість, щоб переселенці жили в нормальних умовах. На жаль, не у всіх є гроші, щоб орендувати житло самостійно”, — каже Олена з Херсона.
“Моє місто в окупації, я не знаю, що робити і куди повертатися. Будемо говорити з мером міста Андрієм Садовим або в крайньому випадку їхати за кордон”, — говорить Лариса з Лисичанська.
“Ми тут до грудня, але далі невідомо. Будемо думати, можливо, будуть утеплювати. Але подивимось, як буде. Щоб орендувати квартиру у нас не вистачає ресурсів”, — ділиться Валентин з Попасної.
За словами адміністратора Ростислава, є вірогідність, що звідси людей переселять до іншого помешкання, яке підготує місто. Або, можливо, містечко підпаде під реконструкцію. В подальшому це буде вирішуватися на міському рівні.
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа — сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні».
Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.
Свої в Telegram 
