Це місце — черговий доказ воєнного злочину росіян. Спогади відвідувачів Ria pizza у Краматорську
Увечері 27 червня російська ракета знищила один з найпопулярніших закладів у Краматорську — піцерію Ria pizza. Якщо раніше там можно було відпочити, відволіктися від реальності та поспілкуватися з цікавими людьми, то тепер це місце перетворилося на черговий доказ воєнного злочину росіян. Свої зібрали історії та спогади краматорчан про Ria pizza.
Ria pizza відчинила свої двері 24 грудня 2011 року. Саме тоді Дмитро Ігнатенко разом із трьома співзасновниками вирішили відкрити заклад в Краматорську.
"Спочатку це була піцерія 300 м2 з дуже простим меню, у нас було 15 співробітників. За десять років ми з невеличкої піцерії зробили культурно-розважальний центр Ria площею 1500 м2 плюс 400 м2 літньої тераси. До складу центру, окрім піцерії, входили служба доставки та кейтерингу, лаунж бар, караоке зал, нічний клуб, крамничка делікатесів з фермерською продукцією, банкетний зал".
В найкращі часи тут працювало до 80 співробітників, після карантину ця цифра скоротилася до пів сотні.
Команда закладу у Києві
Коли розпочалася повномасштабна війна, півтора місяці заклад працював на доставку. Також там безкоштовно годували працівників патрульної поліції та волонтерів. У квітні, коли керівництво міста рекомендувало жителям евакуюватися, були вимушені були закритися. Команда закладу вирішила релокувати бізнес до Києва, там дали йому друге життя. Проте згодом відновили роботу і в Краматорську.
Острівок релаксу
Світлана Петряєва — прессекретарка Судової охорони Донеччини. Вона живе в Краматорську і каже, що з початком повномасштабної війни "Ріа" став одним з небагатьох закладів, де можна було провести час із задоволенням.
"Піцерія була дуже класною. Там завжди відпочивало багато людей. Часто туди заходили поети, музиканти, митці".
Так виглядав заклад в Краматорську
За словами Світлани, вона теж часто приходила туди з друзями.
"Там була така атмосфера, що перебуваючи в закладі можна було відволіктися від реальності, перемикнутися, та хоч на мить забути про те, що відбувається в країні. Важко жити в постійній напрузі, тож в "Ріа" ми ходили, аби відпочити. Смачна кава, піца, десерти та люди допомагали психологічно відновитись".
Дуже часто дорога Світлани була повз піцерію. Окрім відпочинку в самому закладі, вона часто бувала там, поблизу парку чи магазину.
"Вона розташована в самому центрі. І там, біля "Ріа" бувало багато людей. Один з таких днів став для багатьох роковим".
Вчора ввечері, коли росіяни прицільно вдарили по закладу, Світлана була на чергуванні.
"Ми з напарником несли службу в будівлі апеляційного суду. Десь о 19:30 вийшли на вулицю, в той момент почули гул від ракети, хоча тривоги в той момент не було. Думали, що вона летить не до нас. Та через декілька секунд почули потужний вибух. Через хвилину оголосили повітряну тривогу".
Одразу Світлана з напарником спустилися до укриття, а потім вийшли, аби дослідити територію свого об'єкта.
Рятувальна операція після обстрілу
"У нас все вціліло, проте тоді ми дізналися, що ракета влучила в піцерію. Там загинуло та постраждало багато людей. І це черговий злочин росіян, за який вони мають відповісти".
Що згадують про заклад відвідувачі піцерії
Артем Гетьман: "Вони знищують мене зсередини"
Валерія Пімкіна: "Моє місто знову палає і болить"
"Ми танцювали зі Slaveckiy Titov повільні танці та цілувались на вході.
Там, де ми з Наталія Роянова співали в караоке якісь сумні пісні, пили коктейлі та танцювали.
Там, де я писала в туалеті смски, де грала в квіз тайм, де зустрічала на терассі київських гостей Сергей Агашков і Анна Верещага.
Де ми з Ірина Пилипенко любили пити брют та їсти квадро формаджіо".
Ольга Коновалова: "Чіпляє, коли руйнують глибоко твоє"
"Це — центр мого міста. "Ріа Піцца", де переважно їли всі військові, бо це, можно сказати, найкращій заклад, який працює в місті у велику війну. І ми там постійно їли з командою, коли працювали в тому районі. Там не завжди так легко знайти вільні місця, тобто заклад постійно забитий. І при цьому доволі місткий. Тобто я уявляю, як багато там було людей у час вечері.
А на другому поверсі був офіс моєї мами. Як добре, що вона давно виїхала.
І от її колега, друг родини, працювала на Ріа. І, слава ісу, саме сьогодні мала вихідний і її там не було. На початку війни вона поховала свого чоловіка, який пішов на фронт.
Це чіпляє, коли руйнують глибоко твоє. З дитинства і коріння твоє. Твоє місто, де ти виріс і сформувався.
Підари. Повиздихаєте"
Дарина Анастасьєва: "Заклад перетворився на руїни"
Олена Іванова: "Тут пили каву всі, хто працював в Крамеку"
"Тут передавали посилки і призначали зустрічі.
Падли..."
Станіслав Козлюк: "росіяни 100% знали, що там збирається багато народу. Цивільного. І вони цілком свідомо туди ввалили"
"Ріа Піца у Крамасі була чи не одним з найбільш популярних місць. Там смачно готували, було багато місця, хороший інтернет і не геть які високі ціни. Хто там тільки не тусувався: місцеві, журналісти, працівники всяких міжнародних організацій. Хтось ходив туди просто поїсти, хтось попрацювати, хтось на побачення. Коротше, хороше місце було.
Саме тут спробував перший у житті стейк. А ще колись в іншому житті, коли війна була лише на Донбасі, ми з Alexey Furman тут напилися й намагалися видертися на постамент від лєніна, який ще стояв у центрі.
О, а ще там постійно тусувалися люди з ОБСЄ. Приблизно, як у ресторані готелю "Мир" у Сєвєродонецьку. І часом теж були не самі.
Журналісти ніби як не мають права публічно писати про свої відчуття, почуття й оце все. Але іноді мені дуже хочеться, аби росіяни на собі відчули бодай частину цього пиздецю, який вони притягли до нас зі своїх боліт".
Свої в Telegram 
