У Покровську працює кав’ярня перемоги. Тут молодь плете кікімори на передову для своїх земляків
Ігор Жорін та Андрій Частов — активні представники Молодіжної ради Покровська. Розпочинали свій шлях в молодіжній політиці міста ще школярами. А зараз обидва студенти, волонтери та активісти.
"24 лютого, коли розпочалось повномасштабне вторгнення, частина представників молодіжної ради відправилась на фронт, а ми залишись в Покровську, — згадує Ігор Жорін. — І, звісно, одразу напрямок нашої волонтерської діяльності змінився в бік допомоги ЗСУ, громаді. Намагаємось підтримувати наших активістів, тих, що на фронті".
Хлопці в складі активної групи привозили для укриттів пісок, розвантажували будівельні матеріали. Допомагали там, де їм про це казали. Потім вивели свою допомогу в більш конкретно русло і, окрім тієї роботи, яку їх просять виконувати, плетуть маскувальні сітки та кікімори. А робиться все це в кав’ярні Покровська, де Ігор працює баристою, адміністратором та офіціантом.
Кав’ярня Monkey — звучить красиво
У мінімалістичному інтер'єрі кав'ярні стіни прикрашені мавпами. На думку Ігоря, це красиво та незвично. І точно не так, як у всіх.
"Кав’ярня Monkey відкрилася цієї зими, ще коли в Покровську було зовсім-зовсім мало людей. Тому, напевно, можна сказати, що ми своєю працею повертаємо людей до Покровська, до Донецької області. Намагаємося робити життя людей трохи яскравіше, трохи смачніше та нарощуємо ще й волонтерську діяльність".
На барній стійці банка не для вдячності за смачну каву, а для допомоги ЗСУ. Так повсюди в Україні, і Покровськ не перший, де прийнято донатити, завжди та всюди і стільки, скільки ти можеш. Але точно ніде немає кав’ярні, де п’єш каву, донатиш і плетеш маскувальні сітки та кікімори.
Ігор працює у кав'ярні Monkey
"Через те, що я займаюсь молодіжною політикою, у мене великий досвід спілкування, у тому числі з тими, хто теж працює у таких закладах. Вони мене постійно лякали, що люди дуже складні у спілкуванні, що це буде займати у тебе купу енергії. Є прямо дуже складні дні, що не хочеться навіть прокидатися та йти на роботу. Але я не знаю, чому вони так казали. У мене немає таких проблем. Я завжди готовий зустріти будь-яку людину тут. У мене з'являється навіть якийсь азарт зробити дуже смачну, дуже теплу їжу, щоб просто сподобалось людині, щоб у неї була мотивація зайти наступного разу".
Але дуже багато людей, що заходить по каву і бачить, як бариста відволікається від плетіння маскувальної сітки, щоб приготувати напій клієнту, вирішують допомогти і самі починають плести сітки.
Кікімори для фронту
В окремому приміщенні, якому дуже потрібен ремонт, встановлена дерев'яна конструкція, на ній натягнута основа майбутньої кікімори. На кожну ниточку вішають шматочки маскувальної тканини, і так поступово з’являється цільний плащ з капюшоном. Кожен такий виріб відправляється туди, де це потрібно. Хлопці розповідають, що навчила їх плести кікімори та маскувальні сітки Наталія Климова — лідерка скаутського руху Покровської громади.
Андрій Частов, що в покровських скаутах з самого дитинства, згадує: "Наталія Клімова зібрала нас і розповіла, як можна плести такі сітки. Вона знайшла в інтернеті інструкції і ми приступили до роботи. Спочатку створили дерев’яну основу. І почали плести. Думали, що все буде швидко, але робота така кропітка, що за пару годин її не виконаєш".
Коли хлопці зрозуміли, що одночасно працювати в кафе, вчитися у виші, займатися молодіжною політикою Покровської громади не виходить, звернулись по допомогу. У місцевих молодіжних пабліках стала ширитися інформація про те, що в кафе Monkey плетуть сітки і потрібна допомога.
У перервах між роботою Ігор плете кікімори разом з однодумцями і відвідувачами кав'ярні
15-річна Олександра приходить в кафе на 2-3 години, щоб поплести сітки.
— Як ви про це дізналися?
— Мій класний керівник написав це у нашу групу. І я вирішила, що це знак і треба приходити.
— Як часто ви тут буваєте?
— Намагаюсь за першої ж можливості приходити. Через день виходить поки що, але хотілося б щодня.
Атмосфера тут дивовижно-м’яка і приємно-цікава. Дівчатка вмикають музику. Поруч з Олександрою подруги. Одна з них спортсменка, прийшла сюди вперше, і тільки пару днів, як повернулась зі змагань. Тепер зможе приходити сюди, бо графік тренувань після такої перемоги зараз на недовгий час пом'якшений.
"Мені 14 років і прийшла я сюди вперше. Подруги покликали. У мене був вільний час. Ми тут увімкнули музичку, я просто насолоджуюсь і роблю свій черговий внесок у Перемогу. Знаєте, я тільки приїхала з Італії. Наша команда перемогла у Чемпіонаті Європи. Відчуття гідності і гордості, коли ти стоїш на п’єдесталі, грає гімн і підіймають прапор твоїй країни. Мені здається, що всі там наш гімн запам’ятали. Багато разів звучав. А тут моя допомога моїй державі в іншому проявляється, і я цим задоволена".
Дівчатка плетуть, не втомлюючись. Юлія каже, що це не важко, бо знають, для кого плетуть.
Молодь за плетінням
"Мені не складно. Мене навчила подруга і я одразу перейнялася. Мені сподобалось, нічого складного немає. Наприклад, одна плете ось тут зверху. Друга сидить тут, я сиджу з іншого боку і ми так по одному рядку йдемо і зустрічаємось просто".
Дівчата розмовляють, пісні співають і плетуть швидко. А завдання Ігоря — постійно нарізати їм шматочки тканини. Хлопець і в кафе встигає клієнтів обслуговувати, і дівчаткам допомогти. Кожному, хто готовий допомагати, Ігор розповідає технологію плетіння. Вона проста, але є нюанси.
"Були певні зауваження, що ми плетемо дуже-дуже щільно, не шкодуємо матеріалу. Тому, на їх погляд (військових), вони трошки важкі. Ми вже вигадали, як позбутися цього дефекту, тому наступні будуть прям ідеальні".
Кавові донати
Питання з тим, хто допомагає у плетінні, вирішилось швидко. На перші сітки витратили свої гроші, потім зрозуміли, що ніяких коштів не вистачить, щоб виготовляти кікімори та маскувальні сітки на постійній основі. Тому на барній стійці стоїть банка з лаконічним написом "ЗСУ".
"Щоб закупити матеріали, ми зробили скриньку, поставили її на прилавку. Також ми відкрили в Монобанку скриньку. Збираємо донати, тобто всі гроші, що надходять на рахунки, що залишають у кафе, йдуть на придбання матеріалів, — каже Ігор. — Це великі рулони спанбонду, це придбання сітки-основи. Це виготовлення стенду. Тобто залишені гроші ми не використовуємо на власні потреби. Все йде для справи".
Донати у кав'ярні не витрачають на казна що - все йде виключно на виготовлення маскувальних засобів на передову
Кожен, хто відвідує кав’ярню, бачить, на що заклад витрачає донати. Грошей в банці залишають доволі багато і банківська скринька постійно поповнюється. Тому процес плетіння постійний, бо матеріали закуповують своєчасно і помічники є. А Андрій додає, що така спільна справа всім в радість.
"Ми вже передали дві кікімори і третя теж майже готова, залишилось тільки зібрати. Ще за цей час, поки плелося, встигли три сітки зробити. Також подаруночки для військових даємо: там обереги, які нам дають дівчата-скаути, ну, і браслетики, фєнєчки".
У кав’ярню заходить багато приїжджих. Родина Ганни приїхала в Покровськ з Українська.
"Гучно у нас. Для дітей нічого немає. Ось приїхали в Покровськ трохи відпочити, каву попити. Чесно кажучи, я у кав’ярні вперше і зайшли ми сюди, бо проходили повз. Але вже скуштувала капучино. Сподобалось. Смак насичений", — каже жінка.
Плести сітки не стали, бо треба повертатися додому, але грошей на таку справу залишили. І так майже всі відвідувачі роблять.
Ігор каже: "Наше кафе, можна сказати, змушує людей виходити зі своїх домівок. Можливо, показує іншим, які виїхали, що місто живе, що люди тут є, можливо, і якимось інвесторам стає видно, що місто не покинуте, що треба вкладати у Покровськ гроші. Це місто — такий маленький осередок життя. Тому наша робота, мені здається, дуже-дуже важлива".
Молодіжна політика
У серпні цього року Ігор та Андрій знов увійшли до складу Молодіжної ради при Покровській військовій адміністрації. І у кафе спілкуються на тему своєї корисності тут, в Покровську, та майбутнього життя міста після Перемоги.
"Я така людина, що хочу спробувати себе у багатьох напрямках, обрати для себе найбільш перспективне. Я пробував себе в журналістиці, шкільній телестудії. Там 4 роки був і мені дуже подобалось. Потім молодіжна рада, паралельно був скаутинг. І ось ішов в молодіжну раду спробувати себе, а потім зрозумів, що все ж таки голос молоді рахується. І це є дуже гарним інструментом впливу загалу на розвиток міста, регіону, країни", — каже Андрій.
Андрій вірить у скорішу перемогу та відбудову України
Вони впевнені, що саме з Покровська розпочнеться післявоєнна розбудова.
"Ми маємо розуміти, що після війни буде розбудова, відбудова і активний розвиток, як і молоді, так і молодіжної політики. Маємо розуміти, що до нашого міста повернеться дуже багато людей, серед них і молодь. І кожному з них потрібні будуть місця для самореалізації, для реалізації свого майбутнього. Тому хотілось би створювати це для них. Ось почали зі створення такого центру по плетінню. Це, можна сказати, такий невеличкий початок. Сюди навіть школярі приходять. Взагалі різні групи: від підлітків до пенсіонерів. Вони і допомагають, і спілкуються між собою, що теж дуже важливо. Можна прийти навіть просто поспілкуватись. І жіночка одна каже: "Родина від мене поїхала, друзів вже у мене нема, померли чи виїхали, я сама. А тут приходжу, хоч є з ким поспілкуватися і справу добру зробити".
Свої в Telegram 
