Об’їхав усю лінію фронту, а нині виховує козаків з донецьких хлопців. Історія Валерія Харченка
Формував козацтво серед молоді з 1985 року
Уже майже 40 років Валерій Харченко займається патріотичним вихованням молоді. Каже, що у 1985 році, коли повернувся з армії, відчув, що криворізькі юнаки потребують такого виховання.
"Я почав збирати навколо себе юнаків, щоб вони не бігали палити та пити по під'їздах. Я з роботи йшов, ноги волочив, але займався з молоддю. Тоді журналісти розкрутили мене так, що в радянському союзі я вважався небезпечною людиною й до мене приїжджали навіть із москви, мовляв: "Як це так ти "володієш" молоддю". Я на базі цієї молоді формував козацтво — приходили до мене діти від 11 років і аж до початку служби в армії", — згадує Валерій Харченко.
Майже 40 років Валерій Харченко займається патріотичним вихованням молоді, грає на кобзі й інших музичних інструментах та допомагає країніФото: Facebook/ Валерій Харченко
У своєму "гуртку" Валерій вчив дітей грати на різних музичних інструментах, розповідав про історію України та організовував поїздки країною, щоб діти знали та бачили свій рідний край. І все це власними зусиллями, жодного фінансування тоді не було. За освітою чоловік — культуролог, але того часу працював забійником на шахті. Попри важку роботу, душу вкладав у своїх вихованців. Каже, що він, імовірно, перший волонтер в Україні.
"З нас усі сміялися: клуб наркоманів, голубі. Постійно приходила міліція з перевірками. Ми не давали спокою радянській владі — на нас постійно писали "анонімки". А міліція виходила від мене зі сльозами на очах, не витримували мого характеру", — каже кобзар.
Навіть через 38 років Валерій Харченко не покинув свого заняття. Зараз на вихованні в кобзаря двоє хлопців — переселенці з окупованого Донецька.
"Зараз я займаюсь з двома хлопцями з Донецька, вчу їх грати на гітарі. Чому гітара? Щоб мозолі натирали скоріше й струни краще давили", — іронічно пояснює Валерій.
Спалили хату за активну громадянську позицію
У 2014 році Валерій та його дружина залишилися без житла. Навмисний підпал — у цьому впевнений сам пан Валерій та все його оточення. Причини теж лежать на поверхні — його активна громадянська позиція та готовність воювати за правду та справедливість.
"На момент підпалу у мене жили переселенці з Луганської області. Я їх прихистив у своїй літній кухні, де нині змушений жити сам. Повернімося до ранку, коли стався підпал. Мої переселенці стали рано вранці й пішли в туалет. По дорозі побачили, що кури вже бігають у дворі, навколо тиша. Що вони можуть подумати? Нічого підозрілого, бо я завжди їх випускав. Проте за кілька хвилин, коли вони готували сніданок, то почули якусь стрільбу. "Війна прийшла в Дніпро", – подумали вони. Але ні, це горів мій курятник. Та горів уже так, що полум'я діставало до кута мого будинку", — розповів Валерій.
Попри те, що пожежа була сильною, а це недалеко від центру Дніпра, рятувальники їхали довго, а приборкати пожежу власноруч Валерію так і не вдалося. Будинок і все, що знаходилося в ньому, згоріло дотла, збереглася тільки кобза Валерія. На неї впала покрівля, але врятував футляр, який не дав музичному інструменту пошкодитися та обгоріти.
Коротке замикання — саме таку версію спочатку висунули правоохоронці. На питання Валерію, за що його будинок могли спалити, Валерій відповідає чітко — за активну громадянську позицію. Й додає трохи деталей.
"Декілька місяців поспіль перед пожежею я активно відстоював перед владою думку, яку вважав принципово правильною. Посеред міста та поруч з будинком не має бути стихійного звалища. Я не дозволяв машинам, які везли будівельне сміття, викидати його біля мого будинку", — пояснює свої здогадки чоловік
Був цей підпал спробою залякати чи хтось намагався вбити активіста — Валерій не знає. Проте ця подія стала поштовхом до ще однієї трагедії в житті кобзаря — незабаром його дружина Вікторія важко захворіла, була прикута до ліжка, а згодом померла, залишивши Валерія віч-на-віч із несправедливістю цього світу.
Після пожежі в будинку кохана дружина кобзаря важко захворіла, а через деякий час померлаФото: Facebook/Валерій Харченко
Об’їхав усю лінію фронту заради підтримки бійців
За часів АТО Валерій Харченко декілька разів об'їхав усю лінію фронту зі своєю кобзою. Підтримувати бойовий дух захисників, попри всі складнощі — таку мету перед собою поставив кобзар.
"Я об‘їхав усю лінію розмежування. Я побував у кожному куточку Донецької та Луганської областей. І всюди мене приймали з розкритими обіймами. Я допомагав нашим бійцям триматися, а вони віддячували мені посмішками. Це найкраща нагорода", — каже Валерій.
Мотивувало кобзаря єдине — віра в сильну та незалежну Україну, а ще бумеранг добра.
"У 2014 будинок згорів дотла, а дружина важко захворіла. Але я продовжував щиро вірити в добро. Якщо робиш добро — воно завжди до тебе повертається. У декілька разів сильніше. Саме тому я щоразу повертався на фронт. Три дні дома побуду — й назад", — згадує Валерій.
Дружину, поки Валерій був у від'їздах, допомагали доглядати військові медики. Вона була прикута до ліжка, тому потребувала постійного нагляду.
"Коли моя дружина тяжко захворіла, допомагати мені доглядати її кинулися парамедикині, які рятували хлопців на передовій. Це саме те добро, про яке я кажу завжди. Завдяки їм я міг спокійно поїхати з дому на 2-3 дні на передову й бути спокійним за мою дружину", — каже Кобзар.
Будинок досі не відремонтований, хоча й пройшло 9 років
Відтоді, як будинок Валерія повністю згорів, минуло вже 9 років. І весь цей час чоловік вперто живе у маленькому флігелі — літній кухні, за площею яка більше нагадує комору, переїжджати не планує.
"Багато волонтерів і журналістів приїжджали до мене, намагалися зібрати кошти на ремонт. За моїми підрахунками, щоб відновити все, як було до пожежі, потрібно 600 тисяч гривень. Хто б не брався, нікому ще не вдавалось зібрати бодай значну частину з цього. Одній волонтерці лише вдалося зібрати 150 тисяч гривень, а я їх не хочу забирати. Вона посилає їх мені лише на мінімальні потреби для життя", — розповів Валерій Харченко.
Кобзар каже, що світ повен несправедливості й це лягає тягарем на його творчу душу.
"Одного разу до мене приїжджала блогерка, яка хотіла допомогти нам з дружиною. Водночас вона відкрила й збір для безхатька, якому було потрібне взуття. Їй вдалося зібрати трохи грошей для нас і того безхатька. Суми були майже однакові. Іноді стає сумно від того, що ти все своє життя старався для людей: допомагав, творив і боровся за країну, а виходить ось так", — каже чоловік.
Вдома Валерій Харченко облаштував невеликий притулок: там живуть коти, собаки й 2 білочкиФото: Facebook/Валерій Харченко
Навіть попри те, що сам наразі живе в кімнаті 2 на 2 метри, Валерій створив у себе вдома невеличкий притулок для тварин. У будках тримає собак, влітку в альтанці, а взимку у своєму маленькому помешканні — котів. Живуть у кобзаря навіть 2 білочки.
"З тваринами допомагають волонтери. Привозять корм і харчі для них. Якби в мене була можливість зробити для них якісь окремі приміщення, я б збудував. А так сам собі не можу допомогти", — розповів Валерій Харченко.
Найбільше Валерій вірить у перемогу України та те, що вона стане сильною, самодостатньою та цілісною державою. А ще мріє випити кави з захисниками та волонтерами, які йому допомагають, після перемоги.
Якщо ви маєте бажання допомогти кобзарю в його скрутних обставинах, то зробити це можна за цими реквізитами:
- Приватбанк — 4731 2191 2208 0595;
- Монобанк — 4441 1144 0098 8521;
- Ощадбанк — 5274 1099 9083 6402.
Свої в Telegram 
