Страва «Затірка» стала нематеріальною спадщиною України. Її готують на Донеччині у селі Крива Лука
Традицію приготування «Затірки» у селі Крива Лука, що на Донеччині, внесено до нематеріальної культурної спадщини. Цю страву готували ще за часів чумацтва. Про те, як вдалося зберегти старовинний рецепт та що потрібно, аби приготувати «Затірку», місцеві жительки розповіли для «Новин Донбасу».
Страва з історією
У селі Крива Лука, що на Донеччині, багато років тому готували страву «Затірка», яку нещодавно внесли до списку нематеріальної спадщини України. Особливість страви в тому, що тісто не ліплять, а затирають. Звідти й така назва.
«Затірка» — страва з історією. Готували її ще за часів чумацтва, приблизно з ХV століття. Чоловіки брали із собою в поле висушені кульки з муки. Там заливали їх гарячою водою, додавали сало й так обідали.
«Коли було багато яєць, господині натирали затірку, висушували та зберігали її або в полотняних торбинках, або у глиняних глечиках», — розповіла жителька Кривої Луки Любов Філоненко.
Любов Філоненко готує "Затірку"
Рецепт страви передавася із покоління в покоління. Любов дізналася про нього від своєї бабусі та мами.
«З давніх-давен у нашій родині готували цю страву. Бабуся мені показувала, я намагалася затирати, розуміла, що робота ця нелегка, потрібне терпіння. Коли моя донька подорослішала, я їй показала, як готувати. У нас ця традиція не переривається, а передається», — поділилася Любов.
Як готують «Затірку»?
Щоб приготувати страву, потрібно у борошно додати сіль та домашні яйця. Потім вручну перемішувати. Після цього розбризкати по масі молоко і знову затирати, допоки тісто не перетвориться на невеликі кульки.
Такий вигляд має «Затірка»
«Заправляють, якщо по-багатому, то топленим маслом, засмажкою, шкварками з цибулею, додають зелень. Хто як готує. А для дітей робили молочну «Затірку», — розповідає Любов Філоненко.
В Кривій Луці із затіркою готували суп. Картоплю нарізали дрібними шматочками та кидали у бульйон. Паралельно підсмажували моркву та цибулю. Коли картопля фактично готова — у каструлю додавали засмажку й засипали затіркою. Туди ж додавали вершкове масло й зелень.
Об’єдналися, аби продовжувати традиції
До початку повномасштабного вторгнення Любов займалася відродженням традицій Кривої Луки, зокрема й гастрономічних. Разом із нею в цьому напрямку працювала й голова громадської організації «Крила» Яна Синиця.
«Їжа у нас вийшла в окремий напрямок, тому ми стали у селі досліджувати родинні рецепти. Наша активістка записувала всі страви, які готувалися в сім’ях».
Так вдалося зібрати 12 страв. Серед них — гречаники, місцеве печиво та страви з гарбуза. А от «Затірка» вже відійшла на другий план.
«На неї ніхто не звертав уваги. Та потім з навчальним візитом ми поїхали на Полтавщину. Побачивши, як там працюють з качаною кашею, яке відбувається навколо неї дійство, ми подумали: а чим наша затірка гірша?», — наголосила Яна Синиця.
Так у Кривій Луці стали відроджувати традиції приготування «Затірки». Місцеві жительки збиралися в етно-дворі — місці під відкритим небом з великою піччю. Там вони разом готували й ділилися рецептами. Адже у кожній родині були свої секрети приготування.
Етно-двір, де готували "Затірку"
«Затірка» для села — то набагато глибша історія. Це спогади про пережиті складні часи. Це чумацькі спогади про перевезення, продаж сільських продуктів на ярмарках та ринках, коли затірку брали із собою, щоб у дорозі можна було поїсти».
«Затірка» зібрала довкола себе всіх мешканців Кривої Луки.
Приготування "Затірки"
«І ми організували майстер-клас, де готували знані господині. Потім по опитуванню ми набрали близько ста людей, які були готовими продовжувати наші традиції, готувати «Затірку» й бути носіями цієї нематеріальної спадщини», — поділилася Любов.
Крива Лука готувалася популяризувати «Затірку» по всій Україні. Приймати гостей планували навесні 2022 року. Проте цьому завадила повномасштабна війна.
Попри те, що село не потрапило під російську окупацію — армія рф зупинилася на протилежному березі річки Сіверський Донець, ворог обстрілює Криву Луку.
«Все розбите у нашому етно-дворі. Але піч стоїть. І я вважаю, що то дуже добрий знак. Бо піч — душа кожної оселі».
Наразі у селі залишаються близько 70-ти жителів. Любов Філоненко та Яна Синиця переїхали в інші регіони України. Проте вони продовжують зберігати традиції Кривої Луки.
Свої в Telegram 
