Френсіс Фаррелл 2 роки живе в Україні. Журналіст з Австралії пише про війну і виховує кота з Бахмута

Журналістка Свої Ганна Курцановська поспілкувалася з колегою. Френсісу 27 років, він з Сіднея. Добре володіє російською та українською мовами. З Бахмута в лютому 2023 року привіз кота, якого назвав Сажа.

В Голландії вивчав історію, економіку та культуру пострадянських країн

За освітою Френсіс Фаррелл не журналіст, його спеціальність пов’язана з політикою і міжнародними відносинами. В публічному дослідницькому університету в Лейдені, це Голландія, він вивчав історію, економіку, культуру пострадянських країн в тому числі й України. За його словами, така спеціальність інколи існує в західних вишах.

“Провчившись чотири курси в Лейденському університеті, магістратуру продовжив в Університетському коледжі Лондона. І все це дуже пов'язано зі шляхом до журналістики, тому що у Голландії була можливість вибирати відповідний регіон і мати спеціальність в цьому регіоні. Там був Ближній Схід, Східна Азія, Латинська Америка”, — розповідає Френсіс.

До речі, університет, в якому навчався Фаррелл, є найстарішим навчальним закладом в Голландії.

Переїхав в Україну і вивчив мову

Коли перед Френсісом постав вибір, на календарі був 2015 рік — початок російсько-української війни. Окупація Росією українських територій, боротьба країни за незалежність, відстоювання своєї ідентичності.

Френсіс Фаррелл тепер живе в УкраїніАвтор: особистий архів

“І я зрозумів, що це мене дуже цікавить і я хочу там розвиватися за спеціальністю”, — сказав Френсіс.

Він добре володіє російською мовою, бо три роки її викладали в університеті. А вже після переїзду до Києва опанував і українську. Каже, що її було легко вивчити після російської, бо граматика цих двох мов дуже схожа.

“На початок повномасштабного вторгнення я продовжував навчання в Лондоні. Тоді я вже періодично писав на фрілансі для New Eastern Europe, The Calvert Journal, Lossi 36. А ще трохи редагував тексти для одного онлайн-медіапроєкту про посткомуністичний регіон. Але я і тоді себе не вважав журналістом, до того моменту поки не почав працювати з серпня 2022 року в штаті в The Kyiv Independent”, — розповів Фаррелл.

Війна завадила отримати ступінь магістра

Вже понад два роки він пише про те, що відбувається навколо війни як в Україні, так і в Росії. За словами Френсіса, це дуже щільно переплітається з його спеціальністю. На жаль, через війну журналісту так і не вдалося закінчити навчання в Лондоні і здобути ступінь магістра.

В першу чергу Френсіс Фаррелл позиціонує себе як журналіст, але він ще і фотографує — свої тексти, зазвичай репортажі “з поля”, ілюструє власними світлинами. Знімає на фотоапарат Fujifilm X-T5, працювати з камерою навчався самостійно.

Френсіс Фаррелл розповідає про війну в УкраїніАвтор: особистий архів

Вперше в Україні Френсіс побував ще влітку 2017 року. Це було навчання в літній школі російської мови в Києві.

“І одразу все мені дуже сподобалося. Особливо люди, а це головне, на мою думку. У мене був вибір: стати експертом по Росії й постійно займатися питаннями цієї темної держави або співпрацювати з Україною і жити там, де у мене з людьми спільні цінності та спільна мета. Тому я хотів повернутися в Україну, і це сталося навесні 2019 року. Приїхав на стажування в український офіс Ради Європи. І відтоді вже почав вчити українську мову. Особисто для мене це було важливо — знати мову країни, в якій я хочу залишитися жити, працювати”, — зазначив журналіст.

Перша поїздка на фронт після звільнення Ізюму

У Київ Френсіс приїхав за тиждень до великої війни. Зізнається, що відчував вторгнення, тому йому було важливо в цей момент бути поруч зі своїми друзями.

“Конкретних планів у мене не було. Не був готовий працювати воєнним кореспондентом, адже не мав акредитації, ні броніка, ні фіксера, нічого”, — сказав він.

Потім Френсіс поїхав в Будапешт, щоб зібратися морально і вже влітку повернувся до Києва з чітким планом стати журналістом,

“Бо я знав, що вмію писати, знаю контекст. А головне — володію українською мовою”, — підкреслив співрозмовник.

Вперше журналіст потрапив на фронт одразу після звільнення Ізюму та інших населених пунктів на Харківщині. Це було у вересні 2022 року. Крім кількох простих статей на фрілансі на самому початку повномасштабного вторгнення, для Френсіса це був перший справжній виїзд і перший справжній репортаж з війни. І написав він його саме для The Kyiv Independent.

Френсіс Фаррелл готує матеріали "з поля"Автор: особистий архів

Це були історії українців, яких катували солдати російської армії. Для Френсіса було важливо не просто взяти коментар у людей, а сісти поруч з ними та слухати їхні історії від початку до кінця. Схожі історії у жовтні 2022 він писав про жителів звільненого Лиману, у листопаді — про херсонців.

Бахмутський Сажа — офісний помічник по ментальному здоров'ю

У грудні Фаррелл поїхав в Бахмут, там він брав інтерв’ю вже у військових. З цього міста, від якого ворожа армія не залишила нічого, до Києва привіз кота. Назвав його Сажа.

“Ми в Бахмуті тоді працювали з підрозділом аеророзвідки. Потоваришували з одним військовим, інтелігентним, зі щирою душею, який любить котів. І якраз, коли бої стали дуже інтенсивними, це вже на початку березня 2023, саме під його ліжко в підвал прийшла вагітна кішка. І там народила четверо кошенят. Через друзів вдалося всю котячу родину транспортувати в Київ. Спочатку всі вони жили в мене. Я собі вибрав чорне кошеня. Я завжди був кошатником, тому мати свого — це суцільний кайф. Я живу в будинку, де тихий двір, і тому Сажа іноді виходить гуляти, Періодично я беру його з собою на роботу. Жартуємо, що Сажа — наш офісний помічник по ментальному здоров'ю. Бо реально так і є, всі в редакції його дуже люблять”, — поділився Френсіс.

Френсіс Фаррелл та його кіт СажаАвтор: особистий архів

Коли він у відрядженні, кіт або у колег живе, або колеги живуть у квартирі Френсіса разом з Сажею.

“З цим ніколи немає проблем, а навіть є черга охочих посидіти з котом, коли мене нема”, — каже він.

Не поїде з України, навіть коли закінчиться війна

Під час війни викликів у журналістів, які працюють на фронті, багато. Але, за словами Френсіса, це не порівняти з тим, що доводиться переживати військовим. Серед викликів — фізична небезпека. І це особливо відчувалося на початку вторгнення, коли багато журналістів постраждали.

“А все тому, що вони звикли до інших війн, де не було застосування важкої артилерії такого масштабу”, — зазначив Френсіс.

Звісно, буває психологічно важко, особливо після трагічних подій з чисельною кількістю загиблих серед мирного населення. Як це було кілька тижнів тому після обстрілів в Харкові — Френсіс тоді якраз був у відрядженні. Тому для нього головне — відпочивати у колі хороших людей, які можуть співчувати або мають схожий досвід.

Френсіс з улюбленим котомАвтор: особистий архів

“І, звичайно, багато часу бути поруч з котом”, — додає співрозмовник.

В Україні журналіст почувається, як вдома. І не планує їхати звідси.

“Ані зараз, ані після війни. Хочу тут жити, будувати своє майбутнє і розвиватися”, — запевнив Френсіс Фаррелл.

Ці тварини — друзі захисників Маріуполя. Третій рік вони чекають своїх господарів з полону

У цьому пеклі людей тримає щось своє. Як виживають жителі прифронтових громад Донеччини

5-річний Женя пів життя не бачив тата. Захисник Маріуполя Ростислав Сєріков два роки у полоні