Френсіс Фаррелл 2 роки живе в Україні. Журналіст з Австралії пише про війну і виховує кота з Бахмута
Журналістка Свої Ганна Курцановська поспілкувалася з колегою. Френсісу 27 років, він з Сіднея. Добре володіє російською та українською мовами. З Бахмута в лютому 2023 року привіз кота, якого назвав Сажа.
В Голландії вивчав історію, економіку та культуру пострадянських країн
За освітою Френсіс Фаррелл не журналіст, його спеціальність пов’язана з політикою і міжнародними відносинами. В публічному дослідницькому університету в Лейдені, це Голландія, він вивчав історію, економіку, культуру пострадянських країн в тому числі й України. За його словами, така спеціальність інколи існує в західних вишах.
“Провчившись чотири курси в Лейденському університеті, магістратуру продовжив в Університетському коледжі Лондона. І все це дуже пов'язано зі шляхом до журналістики, тому що у Голландії була можливість вибирати відповідний регіон і мати спеціальність в цьому регіоні. Там був Ближній Схід, Східна Азія, Латинська Америка”, — розповідає Френсіс.
До речі, університет, в якому навчався Фаррелл, є найстарішим навчальним закладом в Голландії.
Переїхав в Україну і вивчив мову
Коли перед Френсісом постав вибір, на календарі був 2015 рік — початок російсько-української війни. Окупація Росією українських територій, боротьба країни за незалежність, відстоювання своєї ідентичності.
Френсіс Фаррелл тепер живе в Україні
“І я зрозумів, що це мене дуже цікавить і я хочу там розвиватися за спеціальністю”, — сказав Френсіс.
Він добре володіє російською мовою, бо три роки її викладали в університеті. А вже після переїзду до Києва опанував і українську. Каже, що її було легко вивчити після російської, бо граматика цих двох мов дуже схожа.
“На початок повномасштабного вторгнення я продовжував навчання в Лондоні. Тоді я вже періодично писав на фрілансі для New Eastern Europe, The Calvert Journal, Lossi 36. А ще трохи редагував тексти для одного онлайн-медіапроєкту про посткомуністичний регіон. Але я і тоді себе не вважав журналістом, до того моменту поки не почав працювати з серпня 2022 року в штаті в The Kyiv Independent”, — розповів Фаррелл.
Війна завадила отримати ступінь магістра
Вже понад два роки він пише про те, що відбувається навколо війни як в Україні, так і в Росії. За словами Френсіса, це дуже щільно переплітається з його спеціальністю. На жаль, через війну журналісту так і не вдалося закінчити навчання в Лондоні і здобути ступінь магістра.
В першу чергу Френсіс Фаррелл позиціонує себе як журналіст, але він ще і фотографує — свої тексти, зазвичай репортажі “з поля”, ілюструє власними світлинами. Знімає на фотоапарат Fujifilm X-T5, працювати з камерою навчався самостійно.
Френсіс Фаррелл розповідає про війну в Україні
Вперше в Україні Френсіс побував ще влітку 2017 року. Це було навчання в літній школі російської мови в Києві.
“І одразу все мені дуже сподобалося. Особливо люди, а це головне, на мою думку. У мене був вибір: стати експертом по Росії й постійно займатися питаннями цієї темної держави або співпрацювати з Україною і жити там, де у мене з людьми спільні цінності та спільна мета. Тому я хотів повернутися в Україну, і це сталося навесні 2019 року. Приїхав на стажування в український офіс Ради Європи. І відтоді вже почав вчити українську мову. Особисто для мене це було важливо — знати мову країни, в якій я хочу залишитися жити, працювати”, — зазначив журналіст.
Перша поїздка на фронт після звільнення Ізюму
У Київ Френсіс приїхав за тиждень до великої війни. Зізнається, що відчував вторгнення, тому йому було важливо в цей момент бути поруч зі своїми друзями.
“Конкретних планів у мене не було. Не був готовий працювати воєнним кореспондентом, адже не мав акредитації, ні броніка, ні фіксера, нічого”, — сказав він.
Потім Френсіс поїхав в Будапешт, щоб зібратися морально і вже влітку повернувся до Києва з чітким планом стати журналістом,
“Бо я знав, що вмію писати, знаю контекст. А головне — володію українською мовою”, — підкреслив співрозмовник.
Вперше журналіст потрапив на фронт одразу після звільнення Ізюму та інших населених пунктів на Харківщині. Це було у вересні 2022 року. Крім кількох простих статей на фрілансі на самому початку повномасштабного вторгнення, для Френсіса це був перший справжній виїзд і перший справжній репортаж з війни. І написав він його саме для The Kyiv Independent.
Френсіс Фаррелл готує матеріали "з поля"
Це були історії українців, яких катували солдати російської армії. Для Френсіса було важливо не просто взяти коментар у людей, а сісти поруч з ними та слухати їхні історії від початку до кінця. Схожі історії у жовтні 2022 він писав про жителів звільненого Лиману, у листопаді — про херсонців.
Бахмутський Сажа — офісний помічник по ментальному здоров'ю
У грудні Фаррелл поїхав в Бахмут, там він брав інтерв’ю вже у військових. З цього міста, від якого ворожа армія не залишила нічого, до Києва привіз кота. Назвав його Сажа.
“Ми в Бахмуті тоді працювали з підрозділом аеророзвідки. Потоваришували з одним військовим, інтелігентним, зі щирою душею, який любить котів. І якраз, коли бої стали дуже інтенсивними, це вже на початку березня 2023, саме під його ліжко в підвал прийшла вагітна кішка. І там народила четверо кошенят. Через друзів вдалося всю котячу родину транспортувати в Київ. Спочатку всі вони жили в мене. Я собі вибрав чорне кошеня. Я завжди був кошатником, тому мати свого — це суцільний кайф. Я живу в будинку, де тихий двір, і тому Сажа іноді виходить гуляти, Періодично я беру його з собою на роботу. Жартуємо, що Сажа — наш офісний помічник по ментальному здоров'ю. Бо реально так і є, всі в редакції його дуже люблять”, — поділився Френсіс.
Френсіс Фаррелл та його кіт Сажа
Коли він у відрядженні, кіт або у колег живе, або колеги живуть у квартирі Френсіса разом з Сажею.
“З цим ніколи немає проблем, а навіть є черга охочих посидіти з котом, коли мене нема”, — каже він.
Не поїде з України, навіть коли закінчиться війна
Під час війни викликів у журналістів, які працюють на фронті, багато. Але, за словами Френсіса, це не порівняти з тим, що доводиться переживати військовим. Серед викликів — фізична небезпека. І це особливо відчувалося на початку вторгнення, коли багато журналістів постраждали.
“А все тому, що вони звикли до інших війн, де не було застосування важкої артилерії такого масштабу”, — зазначив Френсіс.
Звісно, буває психологічно важко, особливо після трагічних подій з чисельною кількістю загиблих серед мирного населення. Як це було кілька тижнів тому після обстрілів в Харкові — Френсіс тоді якраз був у відрядженні. Тому для нього головне — відпочивати у колі хороших людей, які можуть співчувати або мають схожий досвід.
Френсіс з улюбленим котом
“І, звичайно, багато часу бути поруч з котом”, — додає співрозмовник.
В Україні журналіст почувається, як вдома. І не планує їхати звідси.
“Ані зараз, ані після війни. Хочу тут жити, будувати своє майбутнє і розвиватися”, — запевнив Френсіс Фаррелл.
Свої в Telegram 
