Як студентка з Донеччини змогла вступити на магістратуру в Японії? Історія Галини Ромашко
Досвід війни й шлях до Японії
Коли в лютому 2022 року спалахнула повномасштабна війна, Галина, тоді студентка Києво-Могилянської академії, швидко вирішила евакуюватися за кордон. У 2014 її рідна Миколаївка на Донеччині перебувала під окупацією п'ять місяців, і дівчина дуже боялась повторення цього досвіду.
Спочатку Галина виїхала до Польщі. Там вона захистила бакалаврську роботу, перед тим повністю помінявши тему дослідження. Свою роботу дівчина успішно захистила англійською мовою, а враження від праці в Познанському університеті у неї залишились навіть дещо кращими, ніж від Могилянки.
«Після закінчення університету я планувала взяти рік відпочинку від біології й подумати, яку магістратуру мені обрати. Майже одразу після випуску я випадково побачила навчальну програму в Японії. Мені сподобалося, що там не вимагали сертифікованого мовного тесту на знання англійської, як цього потребує більшість світових університетів», — згадує Галина.
Після цього вона написала мотиваційний лист і пройшла всі етапи співбесід, після чого дівчина отримала позитивну відповідь від професора з Цукубського університету. Однак на виготовлення документів для участі в програмі знадобилося пів року.
Адаптація до Японії: виклики і складнощі
Як розповідає Галина, подаючись на програму в Японії, вона ніколи не мала виняткового ставлення до культури цієї країни. Тож потрапивши туди, дівчина зустрілася з чималими викликами.
Найважливіший із них полягав у тому, що японці не дуже позитивно ставляться до англійської мови. Їм важливо, щоб усі, хто приїздить працювати в країну, володіли японською, і від цього багато залежить у їхньому ставленні до людини.
Галина японської не знала, тож почувалася пригнічено всередині колективу, де всі були японцями. Крім того, їй було некомфортно через японську культуру перепрацювання й вимогу бути надміру ввічливою. Але, на щастя, дівчина змогла перебратися до іншої, інтернаціональної команди, де цих проблем не було.
Зрештою, після року роботи дослідницькою асистенткою Галина подала документи на навчання в магістратурі Цукубського університету. І тепер протягом двох наступних років вона вивчатиме вплив глобального потепління на світовий океан.
6-7 годин у лабораторії: у яких умовах навчається Галина
Навчаючись на магістратурі в Японії, у вас є право обрати «дослідницький» тип навчання, в якому замість предметів студенти більшу частину часу проводять у лабораторії. Саме на таку програму потрапила Галина, тож протягом двох наступних років у неї в програмі буде лише два предмети: морська біологія і морська екологія, які вона слухає раз на тиждень.
«Я досліджую глобальне потепління і маю перебувати в лабораторії приблизно 6-7 годин на день, і тоді цей практичний клас "дослідження" буде зараховано. Тобто я не можу паралельно працювати, і у мене є година перерви на обід. (...) Фактично, моє навчання зараз — це як робота, але платять за неї оцінками. На щастя, я маю стипендію, завдяки якій мені не потрібно брати додаткової роботи», — розповіла Галина.
Вона наводить статистику, за якою в Цукубському університеті навчається 50 українців. З них 35 отримують державну стипендію Nippon розміром у приблизно 20 тисяч гривень на місяць, а інші 15, серед яких і Галина, мають підтримку від фармацевтичної компанії Otsuka розміром в 32 тисячі гривень на місяць.
Серед інших цікавинок студентського життя в Японії — «розкиданість» кампусів по різних територіях країни. Наприклад, Галина не вчиться безпосередньо у Цукубі, її кампус розташований у невеличкому містечку на узбережжі моря, завдяки чому вона може досліджувати життя на коралових рифах. Що цікаво, в гуртожитку такого кампусу разом із нею живуть усього 20 її колег.
Втім, попри гарні умови для навчання, Галина вже встигла зрозуміти, що Японія — не її країна. Тож своє майбутнє вона бачить не тут, а після завершення навчання біологиня дуже хотіла б повернутися до рідної Миколаївки.
Свої в Telegram 
