Цей хліб про нашу ідентичність. Як Надія Терентьєва з Ялти береже культурний код греків Надазов'я
У маленькій запорізькій квартирі пахне свіжою випічкою. Надія Терентьєва старанно вимішує тісто для Псатира — обрядового великоднього хліба греків Надазов'я, що став п'ятим елементом нематеріальної культурної спадщини України. Війна відібрала в Надії рідний дім у селищі Ялта на Донеччині, змусила тікати з окупації, але не змогла вкрасти її традиції. Вдалині від моря і рідних берегів Надія не лише випікає обрядовий хліб, а й зберігає культурний код цілого народу, розкиданого війною по різних куточках країни. Свою історію та секрет приготування Псатира Надія розповіла Суспільному.
Втеча від війни
46-річна Надія Терентьєва має непросту історію. Народилась вона в Казахстані, але у восьмирічному віці разом із родиною переїхала до селища Ялта, що на узбережжі Азовського моря в Донецькій області. Саме там, ще школяркою, вона стала вивчати грецькі традиції та мову.
“Ялта — це дуже важливе місце у моєму житті. Я люблю її з її берегом, з її полями, з її заказником, я її обожнюю. Ялта не може існувати без греків Надазов'я, бо вони її створили. Це не просто селище, це частина нашої історії”.
Перша хвиля війни у 2014 році залишила глибокий слід у пам'яті Надії, але найстрашніше було попереду. 24 лютого 2022 року для Надії день особливий — день народження її доньки. Того ранку сім'я планувала подорож до Запоріжжя, до сватів, адже діти готувалися до весілля.
“Уявіть, як я по-грецьки приготувалася! Але мені дзвонять з Нікольського району і кажуть, що дуже гучно. І я зрозуміла, що починається щось жахливе. Ми тоді не змогли виїхати, бо не змогли заправитися. І ми залишилися із молодшим сином у Ялті. Це для мене і найщасливіший день у житті, бо з'явилася моя донечка. І, на жаль, такий сумний і страшний день, бо почалось повномасштабне вторгнення”.
Кілька місяців Надія з родиною залишалися в Ялті, не вірячи, що доведеться покидати рідний дім надовго. Проте влітку 2022 року вони все ж виїхали з окупованої території до Запоріжжя.
“Люди вивозили речі, а ми забрали все цінне — везли своїх собак. Не тільки ми ВПО, ще наші собаки ВПО. Я не думала, що ми їдемо так надовго: я жодного разу не обернулася і не подивилася на свій будинок”.
Біль розлуки з рідною землею
Особливо болючими для Надії є спогади про початок обстрілів Маріуполя і потік біженців, який рушив через їхнє селище.
“Я добре пам'ятаю, як Маріуполь почав виїжджати. І виїжджати через нашу Ялту. І ми їх там зустрічали — людей, родини з дітьми. Я намагалась дати їм щось поїсти. І пам'ятаю: маленький хлопчик до мене підійшов і каже: “А дай мені щось смачненьке”. Я кажу: “А що тобі дати?”. — “Хліба”. Вони там весь час не бачили хліба, і тому це було смачненьке. Це було страшно. І це залишиться в пам'яті на все життя”.
Нині у Запоріжжі Надія найбільше сумує за морем і рідними, які залишилися в окупації.
“Не вистачає рідних стін, не вистачає рідних людей, які залишилися там. Найбільше не вистачає моря. Я от була в Одесі і плакала на березі моря”, — зізнається вона.
Хліб, що зберігає пам'ять
Саме через збереження традицій Надія відчуває зв'язок із рідною землею. Випікання Псатира — це не просто кулінарна справа, а цілий обряд, який допомагає підтримувати культурну ідентичність греків Надазов'я.
Надія готує обрядовий хліб надазовських греків
“Псатир — хліб греків Надазов'я — випікають напередодні Великодня, традиційно у чистий четвер”, — пояснює Надія, показуючи, як правильно готувати тісто. “Кількість має бути обов'язково кратна сорока”.
У тісто для обрядового хліба додають вершкове масло, молоко, яйця, цукор звичайний і ванільний. Але найголовніше — це форма, яку надають хлібу.
“Псатир символізує муки Христа. Коли ми почнемо його формувати, ми побачимо тут і терновий вінок, ми побачимо хрест, на якому висів Господь. Це не просто хліб, це ніби паска. Тут є все символічне, все, що стосувалося Господа всевишнього”.
Для Надії випікання Псатира — ще й спосіб зберегти зв'язок з домом, заявити про існування грецьої культури навіть в умовах війни та переселення.
Процес приготування
“Якщо я хочу розповісти про свою малу батьківщину, то я без цього всього ніяк не обійдусь. Я повинна показати, що Ялта надзвичайна, що вона не така як всі селища. Вона класна, і тому я це все випікаю, розказую”.
Передача традицій від покоління до покоління
Надія підкреслює, що знання про приготування Псатира передаються через покоління, створюючи непорушний зв'язок між минулим і теперішнім.
“У нас все передається від свекрухи до невістки, від матері до доньки. Або ти пробуєш сам, дивишся, тобі розказують, як це зробити. Все приходить з досвідом. Цей хрест спочатку робила інакше, потім зрозуміла, що так красивіше і набагато простіше”.
Псатир — хліб греків Надазов'я
Історія греків Надазов'я — це історія переселень. Ще їхні предки були переселені з Криму до берегів Азовського моря, зберігши при цьому свої традиції та навіть назви поселень.
“Греків Надазов'я переселили туди з Криму. І вони назвали населені пункти, як і в Криму. Греки у нас там — уруми та румеї”.
Тепер історія повторюється: через російську агресію надазовські греки змушені знову переселятися, розсіюючись по всій Україні. Але вони, як і їхні предки, бережуть свою культуру, мову та традиції.
Свої в Telegram 
