Лариса Лапушинська залишається під обстрілами у Дружківці. Тут у неї відповідальна місія
26 собак та 18 котів
Лариса Лапушинська могла б давно евакуюватися з Дружківки. Місто під постійними обстрілами, все частіше відключають світло й воду, зачиняються магазини, виїжджають ветеринари. Але жінка залишається — бо не уявляє, як покине 26 собак і 18 котів, яких рятує та лікує.
Лариса Лапушинська
Серед її підопічних — безпритульні, покинуті господарями та ті, кого вдалося врятувати від хвороб.
Одна клініка на все місто і поїздки під комендантську годину
Найважчим для Лариси стало лікування вихованців. З трьох ветеринарних клінік у Дружківці працює лише одна, і то не з повним спектром послуг. За складнішими процедурами доводиться їхати до Краматорська — а це постійний ризик не встигнути повернутися до комендантської години.
"З кормом дуже гарно допомагають благодійні фонди та волонтери, а ось з лікуванням — це ціла проблема. Треба встигнути приїхати, пролікувати тварину і повернутися вчасно — це дуже важко", — розповідає жінка.
Лариса згадує собаку Алексіс — це найщемкіша історія порятунку. Цуценя вижило після ентериту разом з однією сестричкою, тоді як інші чотири малюки загинули. Довелося ставити собаці крапельниці, робити ін'єкції, боротися за життя. Як каже Лариса, одну "дитину" вдалося влаштувати в родину, а Алексіс досі шукає дім.
"Вони як діти, не розуміють"
Під час обстрілів, які лунають у Дружківці щодня й щоночі, тварини панікують. Лариса намагається заспокоїти кожну — обійняти, поговорити, забрати в укриття.
"Вони як діти, не розуміють, що сталося. І ти ж йому нічого не можеш розповісти. Найпростіше — це обійняти, бути з ними, забрати їх в укриття", — ділиться досвідом волонтерка.
Песик з Дружківки
До тварин на електровелосипеді
Підопічні Лариси живуть на різних локаціях по місту. Жінка пересувається між ними на електровелосипеді, але під час відключень електрики, які тривають по кілька днів, змушена бігати пішки.
"Це вже перебіжками, це, звісно, дуже важко. Я казала: дітки, чекайте, мама прийде", — згадує вона.
Ще одна проблема — графік подачі води. Треба обирати: забезпечити водою родину чи тварин, напоїти їх чи прибрати після них.
Шукає дім для евакуації — разом з усіма
Деяким вихованцям вдається знайти родину, але більшість доведеться забирати з собою. Лариса не приховує: буває важко.
"Боже, я зараз буду розчаровуватися, все що я робила — марно", — говорить жінка. Але потім збирається й продовжує годувати, лікувати, шукати домівки.
"Не маю бажання помирати тут ради чогось. Але хочеться так, щоб не тільки сама поїхала, всіх кинула і була такою, як ті люди, які покидають своїх тварин", — зізнається волонтерка.
Зараз Лариса шукає житло, куди можна було б евакуюватися з усіма тваринами. Це єдиний спосіб не зрадити тих, хто на неї покладається, і не стати ще однією людиною, яка втекла, залишивши за собою голодних і покинутих.
Свої в Telegram 
