«Тут вже нема ваших хат». Як живуть і вмирають міста та села навколо Покровська
Волонтер Денис Христов — один із тих, хто вже четвертий рік їздить туди, куди більшість людей намагається не дивитися навіть на мапі. У своєму новому відео він показує, як виглядають сьогодні околиці Покровська: Білицьке, Криворіжжя, Білозерське та десятки менших сіл, де час вимірюється не роками, а прильотами.
Міста стають іншими
Денис каже, кожного разу, повертаючись із фронтових районів, чує одні й ті самі запитання: що зараз у Покровську, як там Костянтинівка, чи стоїть ще Мирноград. І щоразу він не може дати чіткої відповіді. Бо кожне місто, яке він відвідує по кілька десятків разів, щоразу стає іншим. Не оновленим. Просто іншим.
Денис Христов у Новокриворіжжі
Війна теж змінилась. Якщо у 2022–2023 роках можна було заїхати в сіру зону на звичайній машині, то тепер — лише на броньованій, з антидроновими сітками, стабільним зв'язком та особистим захистом для кожного. Кілзона розширилась: якщо раніше відносно безпечним вважалося місце за 10 кілометрів від лінії зіткнення, то тепер дрон може наздогнати і за 30.
Шахта "Білозерська". Російські військові свідомо нищать усю цивільну інфраструктуру на сході
Білицьке
Містечко Білицьке — буквально за кілометр від сірої зони. Христов їздив туди на евакуації цілий рік, пропонував людям виїжджати. Але тепер навіть щоб заїхати туди, потрібно чекати, поки військові пілоти розчистять дорогу від дронів-«ждунів» — тих, що висять на волокні, на дорогах та чекають на жертву.
Білицьке
Цього разу перед Білицьким на трасі виявилось одразу три ворожі дрони. Команда зупинилась. Хвилини очікування розтягуються, коли знаєш, що десь там — люди, яких треба забрати. Нарешті: «Поїхали. Все, залітаємо».
Білицьке, евакуація
Евакуація — це не кіно. Це крики «швидко», рюкзак, кинутий у машину, поранена бабуся на колясці, яку виносять на руках, чоловік, якого намагаються умовити їхати: «Нема вже тут ваших хат». Хтось встиг узяти найнеобхідніше. Хтось — ні. Машина рушає під звук дронів.
Евакуація цивільних з Білецького. У дворі практично все розбите, бо за чотири дні до евакуації сюди прилетів російський КАБ
Рятувальники під ударом
Між евакуаціями Денис заїжджає до місцевої станції ДСНС — її розташування він свідомо не називає. Начальник частини розповідає буденно, але від кожного слова стає не по собі.
Їхній автомобіль їхав на пожежу з увімкненими мигалками. FPV-дрон піднявся з дороги, побачив червону машину і вдарив. Постраждали і авто, і люди. Повторні прильоти — кожен другий виїзд. В Костянтинівці дрон зробив коло над пожежниками, які працювали, розвернувся і вдарив між машиною і людьми. Начальнику пощастило.
Олександр Станіславов розповідає, як нині рятувальники виїздять на виклики на Донеччині
Тепер не лише дороги затягують антидроновими сітками — самі пожежні автомобілі обмотують захисною сіткою. Це реалії, до яких вже звилки.
Остання мешканка Новокриворіжжя
Найзворушливіша історія у відео — евакуація пані Алли, останньої жительки села Новокриворіжжя під Добропіллям. Разом з нею — собака і, як каже Денис, «тисячі котів». Майже всі сусідні будинки зруйновані — «просто склалися», нічого не лишилось.
Про сина пані Алли Денис дізнався ще під час першого візиту місяць тому. Віталік був рятувальником. Приїжджав до неї, показував на телефоні відео Христова: «Ма, дивись, ось хлопець, який усіх вивозить». Тепер його нема — загинув під час розбору завалів у Добропіллі від другого прильоту. Біля машини розірвались дві касети.
«Крім нас із братом ти нікому не будеш потрібна», — казав він їй. І виявився правий і неправий одночасно.
Евакуація пані Алли з Новокриворіжжя
На евакуацію приїхало кілька машин — команда ДСНС «Фенікс» та волонтери. «Стільки машин ще ні разу не приїжджало за однією бабусею», — сміється хтось. Котів рахують, ловлять, завантажують у переноски. Один ховається. Знаходять і його.
Новий дім для пані Алли знайшли у Дніпропетровській області — небайдужі люди віддали безкоштовно, тільки за комуналку. Будиночок із сараєм, зі світлом. Є де розмістити всіх тварин. «Ноїв ковчег», — каже Денис.
Через кілька днів він заїхав перевірити, як вона влаштувалась. Вона зайшла в новий дім без сина, без старого життя. Але не сама.
«Іноді після великої втрати в людині залишається лише одне — здатність берегти когось іншого», — говорить Христов наприкінці. І додає: допомога — це не обов'язково гучний вчинок. Найчастіше це просто дія у правильному напрямку.
Свої в Telegram 
