Я – з Донбасу, вперше побувала на Прикарпатті. Пояснюю, чому там йокає серце від захвату
У шахтарському Донбасі найвищі "гори" – терикони. На заході України, у справжніх горах, жителі сходу можуть оцінити різну красу країни.
Карпати я побачила вперше під час навчальної поїздки від програми "U-LEAD з Європою". Делегація з Донецької області поїхала до Івано-Франківської, щоб вивчати досвід брендування території як частину розвитку громад.
Розповім про речі з побуту і життя Прикарпаття, які вразили.
Сила краси. Музей у Делятині
З давнини для гуцулів важлива краса в побуті. Орнаментом оздоблювали дерев’яний посуд, потім це перейшло на вишивку. Розмірковують так: якщо варити борщ у красивому посуді, він буде смачніший. Якщо пасти корів чи садити городину в красивому одязі, то молоко буде смачнішим, а земля більш родючою. Причому орнамент у таких випадках носив сакральне значення, був оберегом для всієї родини.
Про тонкощі гуцульської вишивки розповідають у народному музеї в селищі Делятин. Там започаткували проєкт з відновлення вишиванок і киптарів – кожушків без рукавів. Майстрині відшивають орнамент зі старих речей, даючи йому нове життя.
Киптар досі є обов’язковим обрядовим одягом на гуцульському весіллі.
Мова і віра
Ми побували в різних селах Прикарпаття, і скрізь говорять українською. Але мова гуцулів особлива. Оскільки ці краї в різні часи належали то Польщі, то Австро-Угорщині, то були в складі радянської України з насильницькою русифікацією, це вплинуло на мову.
Тут кажуть жєба – замість жаба, приїхАють – замість приїжджають, еблуко – це яблуко, чуркало – джерело, піхурка – стежка, дзиґарик – годинник.
Під час навчальної поїздки ми спілкувались з великою кількістю місцевих: у туристичних і не дуже місцях, на базарах і в магазинах. Жоден не сказав щось проти російської мови, якою ми говорили.
Порівняно з Донбасом жителі Прикарпаття доволі релігійні. В основному, сповідують православ’я. Багато приватних садиб мають власну капличку.
Капличка поблизу зупинки в селі Яворів
Каплички різні, це залежить від статків господарів подвір’я. Але в кожному випадку це – маленький витвір мистецтва. Окрім церков, яких в одному селі може бути кілька, тут встановлюють каплички в місцях суспільного користування. Наприклад, на автобусних зупинках.
Вітаючись навіть з незнайомими людьми і не в свята, люди кажуть: "Слава Ісусу", а їм відповідають: "Навіки Богу слава".
Православна церква у Верховині
Сімейна капличка
"Скажи Верховині ЙО!"
У гуцулів "йо" означає "так". Йокають не тільки на Прикарпатті, але й на Закарпатті. Проте саме у Верховині, гуцульський столиці України, "йо" стало частиною бренду.
Брендована сувенірка Верховини
Розробкою та розкруткою бренду кілька років займаються активісти громадської організації "Гуцулики". Молодь акцентувала на автентичності. Йокати стали всі: на концертах, у промороликах, вітаючи одне одного. Це таке гуцульське "Ок".
Логотипом Верховини стало умовне зображення хрестика. Його робили з воску на Водохреще, освячували разом з водою та вішали біля дверей. Це оберіг на рік, до нового Водохреще. Такі хрестики були в кожній хаті, тож місцеві сприйняли логотип.
Прапор Верховини офіційно не затверджений, але є частиною бренду
Мандрівка на гору Швейкову
Під час подорожі піднімались на гору Швейкову. Це як підніматися на гору Артема в Святогірську навпростець, не лабіринтом. Тільки вище и довше.
Туристичний маршрут
На горі є житлові будинки. Місцеві діти щодня бігають вниз і вгору до школи і назад. Господині закуповують харчі раз на тиждень, бо бігати до магазину щодня складно.
Поки піднімалися, чули дзвіночки. То пасуться корови, причому вони не прив’язані, шукають травичку. Дзвіночки – щоб потім їх можна було знайти. Біля нашого житла теж ходила не прив’язана корова, а в центрі містечка гуляла коза – наче безпритульний собака.
Нагорі вся Верховина як на долоні.
Місцева туристична фірма, яка просуває бренд "Йо", започаткувала безкоштовні пішохідні екскурсії на гору Швейкову. Хоча піднятись туди можна й самостійно, а всі доріжки приведуть вниз, не заблукаєш. Але під час безкоштовної екскурсії гід розповідає, де саме в Верховині можна відпочити, що варто спробувати та яке дозвілля може зацікавити.
Верховина як на долоні
Розваги: сплав гірською річкою і "сауна" в чані
Серед незвичних розваг тут рафтинг – можна сплавитися на гірській річці Чорний Черемош. Такого немає на сусідньому "розкрученому" курорті Буковель, і цим Верховина пишається.
Можна спробувати погудіти на трембіті. Спочатку може не вийти, але за кілька тренувальних підходів ви маєте впоратися.
Так вчаться грати на трембіті
Чи не найбільше емоцій наша група пережила під час купання в чані. Це велика ємність з гарячою водою, де поміщається до шести людей. Така собі карпатська "сауна". Цей чан розташовується просто неба. І ти паришся в гарячій воді, іноді ще й з пахучими травами.
Вода в чані підігрівається вогнищем, температура – близько 40 градусів. Всередині лежить каміння, яке утримує тепло. Особливий контраст є в холодну погоду. Низьку температуру повітря не відчуваєш, а якщо перегрівся, то можна пірнути в крижану воду в басейні поруч.
До таких процедур пасує трав’яний чай. Ми побували в кооперативі, де пакують карпатські чаї, і переконались, що це – натуральний продукт.
Фасують карпатський чай
У Карпати варто приїхати на кілька днів. Це корисно для психіки: чисте повітря, мінеральна вода, спокій і красиві краєвиди.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.
Свої в Telegram 
