Вчаться діти, батьки і вчителі. Як педагоги зі сходу опановують проведення уроків онлайн
Українські вчителі та школярі четвертий тиждень опановують онлайн-навчання. Багато з них у березні 2020-го, з початком карантину, зіштовхнулись з таким форматом вперше.
Класні кімнати, журнали та щоденники замінила програма Google Classroom. Як вчителі, учні та батьки адаптуються до змін, які плюси та мінуси побачили – розповіли Свои.City педагоги зі сходу.
«До карантину такого спілкування з батьками у мене не було»
Вчителька початкових класів Марина Данилова зі школи №5 у Слов’янську пояснює, чому в будь-якому випадку треба залишити роботу у Google-класах після карантину.
– У мене перший клас, і це передбачає більше спілкування з батьками, ніж з дітьми. Як мине пандемія, цей Google Classroom і це спілкування з батьками залишаться однозначно. Принаймні, я для себе так вирішила, тому що це – нова сторінка.
Марина Данилова
Я шукаю позитив у всьому, що відбувається. Батьки нарешті зрозуміли, що в них є діти. Батьки нарешті побачили, що діти знають, а чого не знають. У батьків зазвичай інші проблеми, і я розумію їх. Вони не дуже переймаються тим, що відбувається в школі. Тепер є платформи, де відкрите спілкування: можна писати що завгодно і звертатись до батьків.
Багато можливостей і корисних ресурсів я відкрила для себе з інтернету: пояснення, уроки. Я активно користуюсь документами Word, у яких сама створюю таблиці, у Power Point у вигляді малюнків викладаю різні речі. Раніше цього не робила. Зараз маю час і можу робити надзвичайні речі, цікаві і мені, і дітям. Батьки також бачать мою роботу і те, як діти сприймають це.
Мені подобаються короткі уроки каналу «ПлюсПлюс» на YouTube. Більшість підручників у нас сучасні, там є QR-коди. Але на уроці ми не завжди можемо подивитись інформацію за ними, бо потрібен час, щоб вивести це на екран. Зараз я скачую відео з YouTube за цими QR-кодами, викладаю дітям, і вони можуть передивлятися, якщо щось незрозуміло, кілька разів.
Звичайно, пандемія, хвороба – це зло, але зараз діти отримують увагу від батьків, якої не отримували раніше. Я вважаю, що вони не страждають від того, що не в школі – вони навчаються.
Цей досвід – це справді Нова українська школа. Це таке живе спілкування, коли батьки можуть отримати інформацію, порадитись.
«Тут телефон – інструмент роботи і заробляння хороших балів»
Катерина Галенко викладає українську мову та літературу у 7, 8 і 9 класах школи №12 у Лисичанську. Вона розповідає, як онлайн-навчання впливає на учнів.
– Ми з Google Classroom знайомилися, але не користувалися. На жаль, у школі технічне оснащення не найкраще. Думаю, це не єдина така школа. На семінарах пробували цей додаток, але не працювали в ньому. Елементи дистанційного навчання ми використовували: Classtime, сервіс Kahoot, Class Dojo. Пробували деякі елементи, але повноцінно ними не користувалися.
Є нюанси, наприклад, не завжди у всіх дітей є доступ до великих обсягів інформації. Ми вирішуємо ці питання індивідуально.
По дітях бачу – навіть ті, хто був на офлайн-уроках малоактивним, включаються в роботу. Можливо, у них на звичайних уроках якийсь страх публіки виникає.
Я й як мама задіяна, присутня в груповому чаті класу свого сина. Батьки спочатку були негативно налаштовані: як ми це будемо робити, мовляв, скинули всю роботу на нас. Але в процесі почали хвалити багатьох вчителів, що все так добре сплановано, структуровано. Багато хто зрозумів, що батьки теж входять в систему навчання дитини. Думаю, якби не така екстрена ситуація, ми до цього б довго йшли.
Є можливість оцінювання, але ми не знаємо, як це буде документуватися в процесі. Читаємо рекомендації міністерства. Добре, що є можливість зафіксувати оцінки – і не просто в блокнотику, це зберігається в системі. Ще добре, що зараз оцінки бачить тільки дитина. Тоді вона не соромиться щось зробити неправильно. А коли дитина отримує оцінку вище, ніж у школі, виникає мотивація до навчання.
Якщо карантин триватиме стільки, скільки нам обіцяли (наразі уряд подовжив його до 24 квітня. – Свои), то ми будемо в цьому фахівцями – що ми, що діти. Відчуваю, будуть моменти, коли це буде актуально. Наприклад, якщо дитина тимчасово відсутня.
Я нібито була знайома з багатьма цими речами. Мені так пощастило: минулий рік пройшов продуктивно, кожен місяць я кудись їздила, то фестивалі вчительські, то майстер-класи в інших містах, і ми знайомилися з цими інструментами. Не думала, що це мені так екстрено знадобиться. Зараз розархівую свій багаж знань.
Катерина Галенко з учнями
Такі важкі моменти сприймаю, як досвід. Треба не боятися братися за щось нове. Навіть якщо з першого разу не виходить, аналізуєш помилки, продовжуєш і розумієш, що не так страшно. Це зручні інструменти, які стануть в нагоді не тільки в даній ситуації, але і після.
«Тим, хто не може виконувати завдання онлайн, у телефонному режимі даємо завдання за підручником, пояснюємо матеріал телефоном»
Микола Чайкін, директор ЗОШ №26 у Маріуполі, давно користується засобами дистанційної освіти у викладанні німецької мови і впевнений, що за цим – майбутнє.
– За положенням про дистанційну освіту ми можемо організувати її в школі, але є дві сторони медалі. Дистанційна освіта приймається на початку навчального року. У нас ситуація трошки інша, і ми організовуємо освітній процес з елементами дистанційної освіти. Тобто, спираючись на положення про дистанційну освіту, використовуємо її елементи. А елементами дистанційної освіти якраз і є всі ті ресурси, які використовують вчителі: Google Classroom, електронна пошта, соцмережі, месенджери.
У нашій школі більшість вчителів обрали платформу Google Classroom, бо вона безкоштовна і є зворотній зв’язок. Деякі обрали засоби електронної пошти, Viber та інші. Початкова школа навіть проводить відеоконференції з дітьми в програмі Zoom.
Я консультую колег, як використовувати Google Classroom для дистанційної освіти, як організовувати тестування за допомогою Google Forms, з приводу різних платформ організації елементів дистанційної освіти.
Особисто я використовую Google Classroom. На жаль, не маю можливості записувати якісне відео, тому використовую YouTube. Обираю відео, які більш-менш підходять за матеріалами, і вношу корективи: іноді щось варто обрізати, щось додати, прокоментувати. Потім викладаю це дітям зі своїми коментарями та інструкціями.
Є діти, у яких немає інтернету і телефон кнопковий. Але таких одиниці. Батьки намагаються йти в ногу з часом і надати дітям якісний інтернет, щоб забезпечити їхню освіту. Щоб охопити абсолютно всіх, у класі використовуються різні технології.
Коли я був просто вчителем, використовував на уроці елементи дистанційної освіти: Google Classroom, додатки, сайти, щоб дати додаткові пояснення за матеріалами дітям, щоб дати практичне опрацювання. Це працює, дітям це цікаво. Сьогодні будь-яка людина не зможе обійтися без сучасних технологій: без телефону, без інтернету, без комп’ютера. І замість того, щоб забороняти ці девайси, треба їх використовувати з користю.
На мою думку, після того, як більшість вчителів опанують елементи дистанційного навчання, це настільки захопить педагогів і учнів, що вони будуть активніше використовувати технологію змішаного навчання, впроваджувати елементи дистанційної освіти в класі. За дистанційною освітою – наше майбутнє.
«Вчуся разом з дітьми»
Наталя Антонова, вчителька англійської мови школи №16 Краматорська, понад 10 років викладає у дітей різного віку: як у першачків, так і у старшокласників. Онлайн-навчання – нова для неї форма освіти.
– Онлайн-навчання – виклик для мене, бо я ще не до кінця розумію, як це може працювати ефективно. Не те, щоб я не цікавилася цим видом викладання, але як це організувати технічно і, головне, з користю, для мене досі залишається питанням.
На початку карантину ми давали дітям завдання на сайті школи. Це були вправи, розбавлені відео-презентаціями з YouTube і, можливо, альтернативних джерел. Я особисто користувалася YouTube, там багато корисних відео.
На другому тижні зрозуміла, що так буде складно, що дітям, та й мені, потрібен якийсь зв’язок. Тонни фотографій з домашніми завданнями в месенджерах – це те ще задоволення.
Вирішила приєднатися до «просунутих» і опанувати онлайн-уроки. В інтернеті маса онлайн-курсів і тренінгів, які допомагають розібратися.
У мене є учні, які успішно користуються даним форматом навчання, допомагають однокласникам організовувати процес.
Щодо зворотного зв’язку, спочатку це було спілкування в месенджерах. Тепер у нас є електронний журнал, з яким у найближчі кілька днів треба розібратися. Там оцінки зможуть побачити і діти, і батьки.
Поки рано говорити, чи з’явилось бажання працювати з цією платформою постійно. Однозначно, коли методика відпрацюється, буде набагато легше. Я б застосовувала онлайн-тестування, це полегшує роботу.
Я не вважаю себе вчителем-початківцем. Але досвіду онлайн-навчання у мене поки дуже мало, потрібно ще вчитися. В останні кілька днів у мене на комп’ютері були відкриті одночасно 11, а потім 13 вкладок, і це все – про нові форми роботи, плюс накази міністерства.
Так, це наша робота, але якщо ваш учитель з тих чи інших причин не проводить онлайн-уроки, використовуйте можливості, яких є безліч в інтернеті і на телебаченні. Ми вчимося і навчимося. Просто комусь із нас треба трохи більше часу.
Ми все одно зустрінемося у школі, в класі. Дітям теж це потрібно, як виявляється.
***
Чтобы читать эксклюзивные истории
Свої в Telegram 
