Истории

«Батьківщина-Мати» покликала. Як працює візуальна пропаганда на окупованому Донбасі

Марія ПРОКОПЕНКО, редакторка
10.06.2019 18:44

Під час Другої світової війни, коли радянські військові піднімали на дерев’яних щитах плакати, німці їх розстрілювали. Історик Олександр Маєвський згадує випадок, описаний у фронтових щоденниках: щоб припинити шквальний вогонь, радянські військовослужбовці підняли над шанцем плакат з портретом Гітлера. Німці розгубилися і справді на кілька хвилин припинили вогонь із кулеметної точки, що дозволило радянським військовим закидати супротивника гранатами.

Сьогодні, коли від інтернету важко сховатися навіть у зоні війни, плакати, листівки та інша офлайнова візуальна продукція вже не мають такого сильного впливу, але все одно активно використовуються. Притому «ЛДНР» часто буквально цитують образи з плакатів Другої світової. Олександр Маєвський досліджує, як це відбувається.

Важливо, що плакати і поштівки є не просто кумедними чи дивними картинками – вони можуть дати багато інформації про те, що відбувається на окупованих територіях.

Олександр є старшим науковим співробітником відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Десять років він досліджує плакат і карикатуру 1930 – 1940 років.

– Із вторгненням військовослужбовців Російської Федерації на територію України було абсолютно нескладно провести аналогію в наповненні інформаційного простору з Другою світовою, коли в так званих «рєспубліках» з’явилися поштівки, листівки, агітаційні банери та плакати. Ця продукція була основним джерелом для аналізу ідеологічного вектору лідерів «народних рєспублік». Я розглядаю всю друковану продукцію, яка зараз використовується на сході, через призму методологічних підходів до аналізу креолізованих текстів, тобто, таких, які складаються з двох негомогенних частин: вербальної та іконічної, – уточнює співрозмовник.

 Фото з архіву Олександра Маєвського

11 червня Олександр проведе в Києві лекцію, присвячену візуальній пропаганді на окупованих територіях, зокрема радянським аплікаціям на сучасність. Тож якщо ви будете в цей час у Києві – наполегливо радимо не пропустити. Подія відбудеться у книгарні «Є» (вулиця Лисенка, 3), початок о 18.30. А напередодні історик розповів про своє дослідження Свои.City.

Що робить ОПА

– На початку 2014 року на території «ДНР» була створена така одіозна структура, як ОПА – «отдел патриотической агитации». Вони займаються тим, що продукують та розповсюджують на білбордах пропагандистські матеріали, використовуючи образи з плакатів часів Другої світової. Найпоширеніший – Іраклія Тоїдзе «Батьківщина-Мати кличе!», де поруч з «ДНРівським» триколором, підтекстівка «Вступайте в ряды народного ополчения Донбасса».

Подібних плакатів було зроблено понад 50, наприклад, робота Кукриніксів «Бьёмся мы здорово, колем отчаянно — внуки Суворова, дети Чапаева», не зазнаючи змін, отримала додаткову підтекстівку «Мы победим!», плакат Дмитра Моора «Ты чем помог фронту?» тощо. Тобто, усі гасла радянські, береться класичне плакатне зображення і поруч – додаткова підтекстівка, на кшталт «Защитим Донбасс». Так, у 2014 році 12 таких радянських моделей було зроблено і розміщено на ключових місцях в центрі Донецька.

Листівок було зроблено дуже багато: у мене немає чіткої цифри, але ті дані, що є, свідчать про те, що на 2015 рік було видрукувано понад 150 зразків. Знов-таки, це радянська класична візуальна модель батьківщини, воїна-захисника, ворога-фашиста, але на звороті пишуться прокламації, гасла, де відбувається заміщення радянських формулювань на «Новороссия», «ДНР», «ЛНР».

Образи з дитинства

– Телебачення, радіо, преса – весь інформаційний пресинг, який відбувається стосовно жителів окупованих територій, є комплексним. І, здавалося б, у 2019-му році плакати 1941-го втрачають актуальність. Але для певної вікової категорії людей вони мають колосальне значення. Поняття «Родины-Матери», «защитника Отечества», «борца с фашизмом» дуже близькі людям старшого віку, вихованим за Радянського Союзу, вони прекрасно сприймають та підсвідомо використовують закладені архетипи для полегшення процесу декодування інформації.

Додамо «прекрасні» поштівочки, які випускають на окупованих територіях: до ювілею закінчення «Великой Отечественной», про культ перемоги, «Бессмертный полк», і усе це разом створює комплексний потужний інформаційно-пропагандистський вакуум. У цій атмосфері постійного інформаційного пресингу реципієнт впізнає і сприймає безапеляційно ті речі, які були нав’язані йому ще за радянських часів.

Джерела натхнення

– Росія використовує міф про «Великую Отечественную войну» в усіх конфліктах, в яких бере участь, тим більше, що це зерно завжди знаходить сприятливий ґрунт на пострадянському просторі. Тому це не локальна, а цілком апробована і відпрацьована практика ведення інформаційно-психологічних операцій.

Перші роботи ОПА, на які їм виділялися кошти для самостійного забезпечення візуального наповнення, надзвичайно низької якості, недолугі, як з мистецької, так і з агітаційно-пропагандистської точок зору. Ці роботи схожі на дитячі наївні малюнки, виконані примітивною технікою. Згодом якість стрімко зросла, стали помітні професійні ознаки роботи спеціалістів, з ОПА почали працювати інструктори з РФ.

Ще одним підтвердженням, що це комплексна ідеологічна кампанія, яка бере початок від ідеологів «русского мира», є те, що Державний меморіальний музей імені Олександра Суворова, що в Санкт-Петербурзі, неодноразово проводив у Донецьку виставки радянського плакату періоду Другої світової війни. Відбір робіт якраз був закцентований на плакатних аркушах, які відображали образи фашистів-нелюдів. Ця класика радянського плакату, яка колись працювала проти нацистів, є однією з найпопулярніших і активно використовується в «ЛДНР».  

На такі виставки примусово зганяли дітей, возили цю експозицію по школах. У соціальних мережах, особливо «ВКонтакті», школярі обурювались, що їх силоміць зганяють на ці заходи. Водночас «Донецкое агентство новостей» зробило з цього приводу неймовірну глибоко патріотичну історію.

Тиражі

– Складно уявити кількісні масштаби пропаганди. ОПА взагалі не вказує тиражі своєї продукції. Основна поліграфічна база знаходиться в Ростові, тобто, основний матеріал завозиться звідти. З того, що вони писали на паперових обгортках, в які була замотана ця продукція – йдеться про 15-20 тисяч екземплярів. Цього абсолютно достатньо для даної аудиторії, тим більше, подібна продукція також виробляється місцевими поліграфічними підприємствами.

Наприкінці 2018 року в ОПА видали тираж листівок про укрофашистів, і після того нічого нового від них я не бачив

Наскільки мені відомо з неофіційних джерел, зараз ОПА абсолютно позбавлена фінансування. Налагоджений контакт поставок готової продукції з Ростова або вона просто передається на носіях для друкування на місцях. Наприкінці 2018 року вони видали тираж листівок про укрофашистів, і після того нічого нового від них я не бачив.

Сюжети

– Акценти змінюються. Якщо у 2014 році майже 40% агітаційно-пропагандистської продукції, яку можна було зустріти в «ДНР» (в «ЛНР» трохи інша система), апелювало до Другої світової війни, до захисту рідної землі, захисту Донбасу, до образу воїна, який звільнятиме свою землю від укрофашистських загарбників тощо, то починаючи десь з 2016 року цей акцент змінюється, ОПА починає соціальну рекламу про відбудову «республіки», прекрасні успіхи в харчовій промисловості, медицині тощо.

Цікава історія вийшла із – навіть не знаю, як точно сказати – убивствами бойовиків «Гіві» і «Мотороли» – Михайла Толстих і Арсенія Павлова. Велетенські пам’ятні білборди, які розклеїли в Донецьку, були надруковані за кілька годин до смерті цих персонажів. Одразу після того, як стало офіційно відомо, що «Моторола» загинув, вже був розміщений перший білборд.

Особливості «ЛНР»

– У «ЛНР» візуальна агітація розвинута на значно нижчому рівні, ніж у «ДНР», пропагандисти навіть звертались через пресу до місцевих художників, щоб ті зголошувались співпрацювати, робити патріотичну візуальну продукцію. До великих свят – «Великой Победы», дня проголошення «ЛНР» – у школах (як і в «ДНР») проводили конкурси дитячих робіт. Є кілька світлин, коли дитячі роботи просто копіювали і розклеювали на стовпах та афішних тумбах.

Луганськ значно відстає від Донецька у плані наповнення інформаційного простору візуальним контентом

Взагалі у мене немає достовірної інформації по Луганську: хто у них цим займається, яким чином відбувається наповнення інформаційного простору візуальним контентом, і самої такої продукції дуже мало. Луганськ значно відстає від Донецька у цьому плані.

Про запозичення з нерадянських контекстів

– Є німецький плакат 1932 року Фелікса Альбрехта, коли нацисти йшли до влади, з написом: «Ми, робітники, прокидаємось». Його версію з написом «За свободный Донбасс» активно поширювали в мережі, тільки замість свастики фоном використано триколор «ДНР». Але насправді це був прекрасний фейк з нашого боку – що от там нібито використовуються нацистські образи.

Я не зустрічав ані американських плакатів, які б використовувались у «ЛДНР» з позитивною конотацією, ані британських, ані французьких чи польських. В основному, це суто радянська тема. Єдине, кілька разів була відсилка до китайських плакатів, де діти святкують 1 травня.

Коли пропаганда спрацьовує навпаки

– Є чітка стратифікація стосовно візуальної продукції. Якщо ми говоримо про цивільне населення, то це, в основному, білборди, сітілайти, коли поруч зі звичайною рекламою використовуються плакати Другої світової війни про захисників, «наших героев». Є велетенська кількість плакатів, які героїзують бойовиків.

Щодо самих сепаратистів, бойовиків і військовослужбовців з Російської Федерації, то для них, в основному, роблять методички і брошури зовсім іншого наповнення. Головна відмінність у тому, що мало використовується позитивний контекст. В основному, це класична негативістська позиція з активним використанням неймовірної кількості неологізмів, наприклад: «Как распознать укрофашиста». Також – з карикатурним або демонізованим зображенням військовослужбовця ЗСУ.

Утім, від демонізованого образу українського військовослужбовця-людожера під червоно-чорним стягом поступово відійшли, почали зображувати його недолугим і нікчемним. Припускаю, що там припустилися такої самої помилки, як і нацисти: коли німці почали зображати демонізованих радянських військових, це викликало на підсвідомому рівні побоювання, страх і активізувало самозбереження.

Цим самим шляхом пішли і в «ДНР». Спочатку вони показували «дітовбивць-укрів» у балаклавах, з нацистськими татуюваннями, їхні фігури були значно більші і набували звіроподібних форм. Згодом від цих образів відмовились, оскільки закладені негативні ознаки пригнічували певною мірою як бойовиків, так і цивільне населення, що могло, наприклад, спровокувати здачу позицій.

Ляпи

– Наприкінці 2014 року у «ДНР» зробили доволі цікаву листівку антисемітського характеру із зображенням Петра Олексійовича (Порошенка. – Авт.). Його риси були перенесені на загальний образ семіта створений Філіпом Рупрехтом напередодні Другої світової війни. Підпис був на кшталт: «Шоколадный Петр руководит хунтой в Киеве… Хунта купается в шоколаде и в крови наших защитников, но ничего, гордые ополченцы Донецкой народной республики, ставшие на защиту своей родной земли, не отдадут врагу ни пяди, не отдадут свою честь за шоколадную конфету…» І наприкінці написано: «Слава нации!» Подібних одіозних ляпів, насправді, велика кількість.

«ЛДНР» запозичили у нас дуже багато. У них є своя алея героїв, вони намагались створити свою сотню, щоб маніпулювати свідомістю та емоціями людей, використовують гасла Революції гідності.

У «Почты Донбасса» є марка «Сто лет со дня создания Красной Армии», де поряд з червоноармійцями на тлі червоних стягів в одному ряду бойовик «ДНР» з триколором, та інші предмети філателії, приурочені до одіозних дат та ювілеїв, що беруть свої витоки з СРСР, а зараз реанімуються в «рєспубліках»

«Почта Донбасса» неймовірно веселить, використовуючи поряд з офіційними і глорифікаційними лозунгами, прості і водночас сленгові звороти. Почав збирати колекцію їхніх марок і конвертів, приурочених до певних дат. Зокрема, є конверт із Захарченком і бойовиками в балаклавах, де написано «Герои Новороссии», а внизу – «Мы с вами – Пацаны!», марка «Сто лет со дня создания Красной Армии», де поряд з червоноармійцями на тлі червоних стягів в одному ряду бойовик «ДНР» з триколором, марка «100 лет комсомолу» та інші предмети філателії, приурочені до одіозних дат та ювілеїв, що беруть свої витоки з СРСР, а зараз реанімуються в «рєспубліках».

Україна відповідає креативом

– З «ворожим» плакатом, карикатурою можна боротися лише сучасним та креативним підходом до формування чи еволюції візуальних образів. І зараз українським художникам вдається робити це просто блискуче. Прикладом еволюції усталеного образу може слугувати плакатний образ Тараса Шевченка, який став на захист рідної землі.

За радянських часів, напередодні та у роки Другої світової війни художники, які входили до Спілки радянських художників України, мали навіть завдання інтегрувати образ Кобзаря у мобілізаційну візуальну продукцію. Українські художники-плакатисти сформували багатоманітну палітру шевченківських образів. У форматі «плакатної шевченкіани» працювали провідні художники, серед яких Василь Касіян, Михайло Дерегус, Ісаак Цибульник та багато інших, які сформували образ Шевченка-батька, захисника, який веде за собою червоноармійців у бій проти військ вермахту.

Плакат «Смерть фашистским гадам!», автор Ісаак Цибульник, 1942 рік

 

Нова плакатна шевченкіана Андрія Єрмоленка є абсолютно сучасною, креативною, влучною і злободенною. Шевченко в образі супергероя став невід’ємним об’єктом вуличної культури. Молодь починає сприймати Кобзаря не як монументальну особистість у смушевій шапці, з трагічними глибокими поетичними творами, а як сучасного «хіпстера-пророка», що є елементом і феноменом сучасної культури.

Шевченко-Супермен, плакат Андрія Єрмоленка

Підтвердженням цього явища може слугувати і виставка «Квантовий стрибок Шевченка» Олександра Грехова, яка збурила суспільство і показала, наскільки актуальним є подолання архетипного сприйняття Тараса Шевченка. Негативна реакція певної частини реципієнтів продемонструвала актуальність осучасненості усталених образів. Миттєва реакція маркетологів і випуск футболок, худі, шкарпеток з принтами, якраз і є свідченням запиту на новий образ.

Молодь не полайкає

– Радянські плакати, що використовуються на окупованих територіях, апелюють до застарілих архетипів. Наша плеяда художників робить інакше. Використання радянських образів, тієї самої Батьківщини-Матері з підтекстівкою «За свободный Донбасс» – це виглядає дещо дисонасно і незрозуміло.

Звернення з несучасною жінкою в хусточці з плакату «Не болтай!» не сприймається молоддю зі смартфонами. Власне, відгуки на виставку радянського плакату про те і говорять – молоді це нецікаво

Думаю, те, що зараз використовують в «ЛДНР», зіграє насамперед проти них. Молоді дуже складно декодувати це зображення без пояснень. От взяли класичний плакат «Не болтай!» і додали щось на кшталт «Будьте бдительны! В соцсетях не раскрывайте места дислокации наших боевых групп» тощо. Таке звернення, з цією несучасною жінкою в хусточці, до молоді зі смартфонами – не сприймається. Власне, відгуки на виставку радянського плакату про те і говорять – молоді це нецікаво.

ПРО СПІВРОЗМОВНИКА

Олександр Маєвський зацікавився візуальними текстами і тим, як їх сприймають люди, коли працював у Дитячій картинній галереї в київському «Шоколадному будиночку» (філія колишнього Музею російського мистецтва, зараз – національний музей «Київська картинна галерея»).

Після однієї з виставок сучасних графічних робіт вирішив написати магістерську роботу про візуальні тексти.

У період найбільших соціальних потрясінь мистецтво виходить на барикади і підштовхує людей до певних дій, візуалізуючи ціль, мету завдання і кінцевий результат

– Занурився в тему, почав багато читати, спілкуватися з митцями, що і надихнуло зайнятися цим глобальніше. Згодом це переросло і в інтерес, пов’язаний з використанням креолізованих текстів в інформаційно-психологічних операціях. Війна в Україні, постійне інформаційне протистояння, колосальна кількість візуального матеріалу стали підґрунтям для нових пошуків та досліджень. Те, як митець реагує, який продукт він створює і як це впливає на реципієнта, є унікальним мікросвітом взаємовпливу , – стверджує Маєвський. – У період найбільших соціальних потрясінь мистецтво виходить на барикади і підштовхує людей до певних дій, візуалізуючи ціль, мету завдання і кінцевий результат. Від того, хто, як і з якою метою створює візуальний образ, залежить інформаційне поле часом цілих поколінь.

У 2018 році видав монографію «Політичні плакат і карикатура як засоби ідеологічної боротьби в Україні 1939-1945 рр.»

Вам також буде цікаво:

BBC показала «вбивчі черги Донбасу». Ми обрали 10 фактів з матеріалу, які вам потрібно знати

Журналист из Луганска Константин Скоркин переехал в Москву и стал голосом Украины. Такое возможно?