Мандрую грецьким селами вже 31 рік. Чому вам варто приїхати до Сартани, Малоянісолі та Катеринівки
Олександр Рибалко більшість свого життя цікавиться і популяризує унікальну культуру і мови греків Надазов’я. На півдні Донецької області розташувалися десятки сіл, і він майже усі їх об’їхав.
Тут досі можна почути урумську та румейську мови, які знаходяться під загрозою зникнення. У селах усе рідше зустрінеш вівчарів, хоча раніше багато жителів Надазов’я займались цією справою. Проте греки старанно шанують релігійні свята, особливо престольне свято – Панаїр.
Олександр нещодавно повернувся з відпустки з Маріуполя, під час якої також їздив по селах і містах Надазов’я. Ходив по музеях, зустрічався з друзями, слухав грецькі пісні і ласував національними блюдами. Свои.City він розповів, чому варто зазирнути у грецький музей Сартани, на яке свято у Малоянісолі вас пригостять жертовною стравою, а також пояснив, де можна почути традиційну музику і пісні греків Донеччини.
Все почалося з грецьких прізвищ
Народився Олександр Рибалко в Донецьку. Виріс у сусідній Ростовській області, Росія. Звідки повернувся в Україну після закінчення середньої школи. Освіту здобув у Горлівському педагогічному інституті іноземних мов. Після навчання повернувся додому, але невдовзі переїхав до Києва. Тут він живе і досі.
Ще до того, як поїхати у столицю, Олександр почав вивчати культуру греків Надазов’я. Він каже, що це його особисте бажання. До речі, серед рідні у Рибалка немає жодного грека.
– Це пішло ще за навчання в інституті. Привернули увагу незвичні мені на той час прізвища надазовських греків. Або книжка – літературний альманах під назвою «Пирнешу астру». Тоді інтернету не було, тож купував газети і книжки, почав ходити на курси новогрецької мови, які проводило грецьке товариство у Донецьку.
То які села на Донеччині – грецькі?
Улакли, Богатир, Константинопіль, Комар, Велика Новосілка, Старомлинівка, Новомлинівка, Червона поляна, Труженка, Катеринівка, Малоянісоль, Новоянісоль, Чердаклі, Касянівка, Ключове (раніше – Візантія), Зоря (колишні Афіни), Ялта, Урзуф, Юр’ївка, Бугас, Анадоль, Старий Крим, Сартана, Чермалик, Македонівка, Карань (зараз Гранітне), Нова Карань (зараз Кам’янка), Новобешево, Старогнатівка, Новогнатівка, Новоласпа, – у деяких селах Олександр побував не один раз, в якихось – лише проїздом.
Поблизу заснованого греками села Катеринівка
На тимчасово окупованій території зараз знаходяться Стила, Старобешеве, Роздольне, Староласпа. Через бойові дії на лінії зіткнення постраждали Сартана, Чермалик, Старогнатівка, Гранітне, Кам’янка.
З Великої Новосілки почалася «грецька» мандрівка Олександра. Сюди він потрапив у літку 1989 року, якраз на фестиваль грецької культури «Мега юрти», де вперше почув мелодії і пісні надазовських греків наживо.
Катеринівка: подивитися на кар’єр і заспівати румейською мовою
Цього року Олександр вдруге побував у Катеринівці, куди його запросили місцеві друзі.
– Якщо у цьому селі у вас немає знайомих або друзів, то не варто їхати. Бо не побачите всього того місцевого колориту, навколишню природу. Перший раз я приїхав туди сам, не знаючи нікого. Тоді село здалося мені звичайним, не надто цікавим. На вулицях порожньо, усі на роботі. Звісно, що тут особливої архітектури немає.
Але коли знаєш когось з місцевих, то це інша справа. У цей приїзд мені показали місця навколо цього села: кар’єр з видобутку каолінової глини, ставок, а навколо нього чудові степові краєвиди, де росте чебрець, стоять кам’яні валуни, покриті мохом. Ще можна потрапити до кошари, поспілкуватися з чабанами. Познайомитися з їхнім побутом.
Чабанство в Катеринівці
Після екскурсії – традиційна грецька вечеря з чір-чірами (чебуреками). Але за словами Олександра, головним елементом вечері з друзями у Катеринівці була не їжа, а музика. Її грають, коли атмосфера добра і дружня. Музикант грає щиро, а люди навколо завзято підспівують або пританцьовують.
– Здебільшого це були традиційні мелодії надазовських греків. Також співають пісні, вірші для яких написали сучасні румейскі поети. Як і всюди, співають про матір, про рідне село, про кохання, про чабанів. Є навіть пісня, присвячена селу Катеринівка.
З музичних інструментів зараз популярні баян, бубен, кларнет, подекуди скрипка. Колись була тулуп-зурна (духовий інструмент на кшталт волинки, меха для якого виготовляли з цільної овечої та козячої шкір. – Свои), зараз на ній ніхто не грає. Скрипки колись були поширені, але тепер це рідкість.
Кар’єр для видобутку каолінової глини поруч з Катеринівкою
У Малоянісолі можна дізнатися про чабанство, а в Ялті – прогулятися набережною
Малоянісоль – одне з перших сіл, засноване на Донеччині греками-переселенцями з Криму. Вже від цього села пізніше жителі заснували Катеринівку і Новоянісоль.
– Це батьківщина багатьох видатних місцевих постатей, зокрема поетів. Там розмовляють румейською мовою. Здебільшого це люди середнього та старшого віку, молодь теж слідкує за традиціями. Але, на жаль, таких все менше. Є школа, але там викладається новогрецька мова – мова сучасної Греції.
Ще тут збереглися чабанські традиції – місцеві розводять овець м’ясних порід. Раніше жителі здавали шкіри на заготівлі, тепер такого не роблять. Тому, на жаль, шкіри викидаються, і це сумно. В інших регіонах, наприклад, у Бессарабії досі шиють традиційні жилети, взуття зі шкіри. А у нас все це чомусь забулося, ніхто цим не займається. Тому шкіри йдуть у смітник. І ця біда не тільки в Малоянісолі.
Вид на село Малоянісоль
Олександр рекомендує влітку приїхати в Ялту та Урзуф. Там центральні площі облаштували в стилі античної Греції. Каже, що місцевим жителям хочеться, щоб їх асоціювали з пращурами. Так вони підкреслюють свою унікальність та походження.
– У цих селищах є пам’ятники засновникам, церкви. Можна прогулятися набережною, поласувати чебуреками. А можна зануритися в історію і знайти старовинні будинки. Але для цього треба бути поціновувачем цієї культури.
В Ялті центральну площу облаштували в стилі античної Греції
Панаїр: жертовний баран, боротьба куреш і алкогольна буза
У багатьох селах Надазов’я 14 січня відзначають день святого Василя – Ай-Василь. Музики Нікольського і Малоянісолі гуртуються і ходять по місцевих селах з колядками, які виконують румейською мовою.
Ще одним з популярних свят надазовських греків є панаїр. Окремої дати у нього немає, у кожному селі святкують у день місцевого святого покровителя. Наприклад, якщо в селі церква побудована на честь святого Іллі, то там панаїр святкується 2 серпня.
– Зараз масштаби свята у рази зменшилися. Колись була така традиція: якщо якась родина хоче подякувати богу або попросити щось, вимолити, то їй треба брати усі турботи з організації цього свята на себе, зокрема нагодувати усіх гостей. До того ж, хто у цей день потрапляв в село, всіх запрошували до столу. Ніхто не мав залишатись голодним. Хоча туристів тут одиниці, але все одно, це доволі витратна традиція, тому «брати панаїр» треба було одразу після святкування, щоб був час на підготовку. Якщо охочих немає, то тоді проводять свято при церкві, але масштаби набагато менші.
В Урзуфі
Зазвичай у цей день після служби в церкві влаштовують спільну трапезу, принаймні, так було раніше. Потім розважаються, танцюють та співають, проводять традиційні змагання з національної боротьби куреш.
– Раніше на це свято готували слабоалкогольний напій, який називається буза. Ця традиція тягнеться ще з Криму. Він має жовтий колір. Зараз бузу рідко хто робить.
Олександр каже, що найсмачнішу бузу він пив у селі Стила на панаїр. Там він святкується 6 травня, у день святого Георгія.
– Селяни на свято виробляли цей напій у великій кількості. Була повна діжка, як колись продавали квас, і люди шикувалися в чергу і наливали бузу в різні ємності. Також усі присутні мусять скуштувати хоча б трошки м’яса жертовного барана, бо вважається, що воно має цілющу силу. На жаль, ця територія з 2014 року окупована, тому чи виготовляють бузу і зараз, я не знаю.
Баранина для сюрпи (шурпи)
До речі, не в кожному селі Надазов’я є церква. Релігійні споруди зруйнували у 1930-ті роки. Сталося це при проведенні так званої «грецької операції», коли відбулися репресії проти етнічних греків. Тоді ж заборонили мову. Десь церкви згодом відбудували, десь храми знаходяться при клубах або в будинках культури.
Сартана: тут зібрана вся історія греків
Якщо хтось захоче зануритися в історію, Олександр Рибалко радить з’їздити в Сартану. Там є музей надазовських греків. Співрозмовник знайомий з директоркою музею – Тетяною Богадицею, і каже, що вона завжди рада гостям. А ще співає румейською мовою і дуже добре знається на обрядах і кулінарії свого народу.
Музей тут відкрили 1987 року. За цей час зібрали більше 3 тисяч історичних документів. Експозиція розміщена у шести залах на двох поверхах. Там можна дізнатися про побут, обряди і звичаї греків, їхню літературу і мистецтво, творчість, а також про участь у війнах та інших історичних подіях.
Музей надазовських греків у Сартані
У музеї зберігаються історичні артефакти: ткацький верстат, кам’яні поїлки для худоби і птахів, домашній одяг та інше. В окремих залах представлені фото та біографії греків, які багато зробили для розвитку економіки, культури, мистецтва країни. А ще в музеї є невелика діорама, на якій зображений степ.
До речі, одну з версій походження назви Сартана знаходимо в міфології. Нібито у Зевса та Європи був відважний син Сар, котрий героїчно поліг у бою. Бажаючи увічнити ім’я сина, Зевс назвав поле битви Сартанським. Отже, Сар в поєднанні зі словом «атанос» (безсмертний) і є ключем до розуміння назви цього населеного пункту.
– Для мене чебрець – запах дитинства. Хтось любить гори, а мені до вподоби степи і море Надазов’я. Це для мене рідна земля. На жаль, з початком війни їжджу рідше, але все одно намагаюсь за першої нагоди вирушити в подорож. Мрію ще раз приїхати до Стили, коли село знову буде під контролем України.
Свої в Telegram 
