Монологи

Як це – бути двічі переселенкою? Розповідає жінка, сім'я якої виїхала з Криму, а потім з Луганську

Свои.City
06.02.2019 16:28
Останні роки Інеса Степанова з родиною жила у Криму, а до цього викладала російську іноземним студентам у Східноукраїнському національному університеті ім.В.Даля та 11 років працювала діджеєм на різних радіостанціях у Луганську. Після референдуму у Криму, був вимушений переїзд у Луганськ, полон чоловіка та знову зміна місця проживання.

Нині з сім’єю мешкає у Конотопі. Наводимо декілька її цитат з матеріалу на Конотоп.City (повну версію читайте на сайті).

«Ялта-Майдан» та 30 секунд на ТРК «Україна»

- Ми з чоловіком ходили на «ЯлтаМайдан». На ньому спершу збиралося чоловік 15-20. Переважно молодь. Акції були мирні: стояли з плакатами «Геть Януковича». У селищі в принципі ніколи не мітингували, тому перехожі сприймали акцію як дикість.

...Як тільки почалися заварушки, мені зателефонував знайомий журналіст з ТРК «Україна». Попросив як очевидця по Skype прокоментувати ситуацію в Криму для програми «Говорить Україна».

Я була на екрані секунд 30-40, але сказала, що Крим — це Україна. Наступного дня зі мною вже не віталися місцеві, називали наркоманкою нечесаною. Інтелігентні жінки перетворилися на жорстких «ватників». 90% знайомих сильно розлютились на нашу родину.

Про переїзд до Луганську та полон чоловіка

- Після референдуму у мене на нервовому грунті відмовив хребет — не могла ходити. Ми і так планували виїхати, але додалося ще декілька причин це зробити. Потрібно було лікувати спину. А ще не хотіли, щоб син навчався за російськими законами.

 З сімейного архіву Степанових

Ми бачили ситуацію в Луганську, але не думали, що буде війна. У Криму багато хто був за РФ, в Луганську цього не відчувалося. Я переїхала в кінці квітня 2014 року. Потрапила в лікарню — на ній ще висів український прапор. Буквально через тиждень він зник, з'явилася «охорона» маргінального вигляду. Блокпост встановили, написали на стіні «Луганск — это Россия».

У травні з Криму приїхав чоловік. Вирішили відправити сина у Конотоп, до бабусі на канікули. Думали, що це все скоро закінчиться. Навіть тоді не усвідомлювали ситуації.

У липні зник мій чоловік. Як пізніше виявилося, «потрапив на підвал СБУ». Мабуть, хтось сказав, що багатий. Його затримали, оголосили зрадником. Він начебто був спонсором «Правого Сектору». Але далі просто вибивали гроші. Дивом вдалося звільнити.

 З сімейного архіву Степанових

Переїзд у Конотоп та волонтери «Восток SOS»

Після полону чоловіка єдині, з ким я розмовляла, були волонтери благодійного фонду «Восток SOS». Вони допомагали його звільняти, вони ж радили поїхати звідти. Ми вирушили у Конотоп, до моєї мами, без речей і грошей. Думали через певний час повернутися. Класика.

Тут — друзі дитинства. Вони були шоковані нашими історіями, але й досі, здається, до кінця не розуміють, що там [на Донбасі] відбувається. Деякі знайомі кажуть, що їм шкода людей з обох сторін. «Я за мир», — кажуть, і все. Вони не розібралися в ситуації, їм це нецікаво.