Якщо не буде вугілля, місто помре — і ми теж. Як зараз працюють шахтарі на Донеччині
Аварії в шахтах ніколи не були рідкістю, але з постійними проблемами з комунікаціями ризик став ще вищим. Свої переклали матеріал The New York Times про донецьких шахтарів.
“Коли я в шахті, я забуваю про війну, бо маю зосередитися на інших речах”, – каже 33-річний бурильщик приватної вугільної шахти ДТЕК у Добропільському районі.
Утім, важкі й випадкові бомбардування Росії додали ще одну загрозу для вугільних шахт України, де і до цього доволі часто траплялись аварії через вибух метану. Наприклад, раптове відключення електроенергії може спричинити проблеми з вентиляційними системами. А якщо водяні насоси не будуть працювати, то шахти може затопити.
У квітні внаслідок російського бомбардування було перервано електропостачання в місті Селидове й шахтарі декілька годин не могли піднятись. А в місті Вугледар, де місяцями немає води, газу та електрики, шахтарі просто не мають можливості працювати.
"Якщо ракета потрапить у шахту ліфта, витягнути шахтарів буде дуже важко, – сказав 51-річний Віталій, керівник шахти ДТЕК. – І якщо Росія знищить електростанцію, ми не зможемо працювати".
Навіть шахта ДТЕК поблизу міста Добропілля була закрита у квітні після масової евакуації, оскільки атаки Росії посилилися. Але з того часу роботу почали відновлювати повільними темпами.
“Це важка робота. Ніхто цього не скаже, але всі чекають закінчення зміни, щоб вийти і зателефонувати рідним. Ми посміхаємося і сміємося, але зараз для нас дуже важкий час”, — зазначив шахтар Віталій.
Шахтар Віталій з донькоюФото: The New York Times
Його родина має дві ділянки, на яких вони з дружиною вирощують фрукти, овочі й розводять птахів. Зі своєю 7-річною дочкою Веронікою чоловік збирав вишні й розмірковував над майбутньою долею Добропілля.
“Для місцевих вугілля – це тепло і світло. Але для мене це також регулярна і надійна зарплата. Тому якщо в місті не буде вугілля, то воно помре. А з ним і ми”.
Свої в Telegram 
