Війна — це лихо і нові можливості одночасно. Олексій Яковленко про роботу краматорської лікарні
Міська лікарня №3 у Краматорську — один з небагатьох медичних закладів області, що не евакуювався, а продовжує працювати, розвиватися та нарощувати потужності. Наприклад, з війною в лікарні з’явився судинний хірург, а обладнанням та медикаментами допомагають з усього світу. Свої побували у лікарні, поговорили з лікарями, подивилися на операційні та відділення.
Все починається з менеджменту
Наше знайомство з лікарнею починається з керівника закладу — Олексій Яковленко працює з вересня 2021 року, прийшов на цю посаду з приватної медицини та впевнений, що державна медицина має трансформуватися у більш привабливий сервіс, а для цього потрібен розумний менеджмент.
“Тут я працюю з вересня минулого року, а до цього рік займався приватною медициною — відкрив дві приватні клініки в Києві і там працював. З 2000-го до 2015 року працював на Слов'янському курорті. У тому числі був головним лікарем санаторію "Ювілейний" на Слов'янському курорті, але сумні події 2014 року поставили хрест на діяльності курорту. Тому довелося займатися чимось іншим. Після того я допомагав з відкриттям обласного діагностичного центру в Слов'янську. Потім працював заступником міського голови в Краматорську. Згодом повернувся в медицину, і так склалося, що я рівно рік тут”, — говорить пан Яковленко.
Керівник краматорської лікарні Олексій Яковленко
Його першочерговим завданням на цій посаді було провести реконструкцію лікарні.
“На це були виділені кошти Європейського інвестиційного банку і вже є досить такий потужний проєкт реконструкції лікарні. Вона мала початися десь 1 квітня цього року, але замість цього ми отримали війну, тому всі ті плани посипалися, як картковий будиночок”.
Велика війна випробувала на міцність колектив лікарні.
“Дуже часто згадую, коли 24 лютого почалася війна, — був приліт ракет, вибух перший, перша паніка, перші гори листів, заяв про звільнення, про від'їзд працівників, але нам вдалося за декілька днів вгамувати паніку і відтоді лікарня працює в повному обсязі. Ми втримали ситуацію. Зараз наша лікарня єдина у Донецькій області, яка не евакуювалася. Окрім цього ми отримали нове обладнання, завдяки якому тепер можемо робити нейрохірургічні операції. І відтепер у нас є судинні хірурги. Тож наразі у лікарні ведеться прийом за цими напрямками. До війни ми за ними не працювали”, — розповідає Олексій Яковленко.
Лікарню так і не закінчили ремонтувати, до цього завдання повернуться після перемоги. Керівник закладу вірить, що це буде вже скоро.
“Якщо говорити про будівельні напрямки, то вже зробили частину травматологічного відділення. Це початок модернізації цієї терапевтичної будівлі. Більше не встигли. Після перемоги плануємо закінчити не тільки будівельні роботи, а й змінити внутрішні порядки — перебудувати штатний розпис. Мені хочеться, аби працівники отримували адекватну заробітну платню, а пацієнти — відповідне ставлення. Тому я бачу свою місію перш за все у переформатуванні, щоб у нашій лікарні ставлення та сервіс були не гіршими, ніж у приватних”.
Нові можливості
“Війна, з одного боку, — дуже велике лихо, в якому ми всі зараз знаходимося. З іншого боку, для нашої лікарні це нові можливості. По-перше, ми отримали нових фахівців, яких у нас не було до війни. По-друге, дуже багато волонтерських організацій, фізичних осіб майже з усього світу нам допомагають всебічно — Америка, Європа, прямо скажу, окрема вдячність Польщі, країнам Балтії, Англії. У нас немає ніяких проблем з постачанням медикаментів і вони останні пів року майже всі нам надходять безкоштовно. Багато обладнання передає Польща. Скажу так — до війни у нас автівки були, яку лікарню не візьми, — це старі УАЗи, у кращому випадку — це якийсь "жигуль" був. Зараз у нас є три "швидкі" — іномарки, і ми розуміємо, що це зусилля всього світу для того, щоб ми змінилися, і змінилися на краще”, — говорить Олексій Яковленко.
Коробки з гуманітарною допомогою ліків
Керівник закладу та медпрацівники буквально живуть на роботі.
“Останні пів року я та інші лікарі працюємо без вихідних — в суботу, неділю ми тут, бо ми всі відчуваємо дуже велику відповідальність за роботу лікарні. Ми повинні забезпечити і фахівців, і медичне обладнання, і медикаментозне забезпечення, тобто всі види забезпечень. І евакуацію повністю, тому ми постійно тут”.
“Евакуація з лікарні щодня по декілька разів. Після теракту 8 квітня на Краматорському вокзалі, коли у нас було багато поранених, ми намагаємося усіх постраждалих відвозити до обласної лікарні Мечнікова у Дніпрі. Домовилися там з колегами, за що їм дуже вдячні, щоб не тримати у себе багато поранених. Зараз усіх поранених, яких привозять до нашої лікарні, ми стабілізуємо, і якщо вони можуть фізично перенести дорогу, одразу відвозимо до Дніпра. Але докладаємо максимум зусиль, аби перед цим людина отримала повну медичну допомогу у нашій лікарні”.
Той день, коли росія вдарила ракетами по залізничному вокзалу у Краматорську, медичний персонал переніс важко.
“Я точно таке не забуду ніколи. Коли мені подзвонило міське керівництво, ДСНС і сказали: "Готовність 10 хвилин. Щось велике трапилось на залізничному вокзалі. Будьте напоготові, до вас привезуть дуже велику кількість поранених"... Потім почався потік медичного транспорту, звичайного транспорту. Люди просто брали поранених дітей, дорослих везли їх до нас… Одна медсестра звільнилася після 8 квітня. Я ніколи не забуду, як наші досвідчені працівники просто плакали ввечері, коли здавалося уже все минуло, стабілізували дітей, дорослих, усіх, але ці жінки сиділи й плакали просто, переварюючи те, що трапилося. Особливо, коли у нас залишились речі тих, кого не стало... Це жахлива подія безумовно, коли десятки трупів було. Варвари”, — пригадує керівник лікарні.
Найбільше пацієнтів — з травмами
Попри те, що ремонт частково ще не закінчився, травматологічне відділення лікарні наповнене.
“Найчастіше до нас звертаються з так званими мінно-вибуховими травмами. Тобто це усі наслідки, усі травми, які люди отримали внаслідок вибуху чи артобстрілу. Або поранення від вогнепальної зброї”, — розповідає Дмитро Олексюк.
Лікар-травматолог Дмитро Олексюк
Чоловік працює лікарем-травматологом вже другий рік та радо показує нам що і як влаштовано.
“У мої обов'язки входить надання допомоги постраждалим від військової агресії. Це наша головна мета на сьогодні”.
Поки йдемо коридорами, дивуємося великій кількості жінок-пацієнток у коридорах. Всі вони цивільні.
“Так, до нас частіше потрапляють жінки. Переважно всі вони тут лежать через опіки, які отримують внаслідок вибухів. Є навіть окрема “вибухова” палата. Ми робимо перев'язки та маємо змогу робити таку операцію, як антодермопластик. Тобто ми на уражені ділянки тіла беремо шкіру зі здорових ділянок та за допомогою дерматолу, це такий пристрій, пересаджуємо її”, — говорить лікар.
Огляд жінок з опіковими травмами
В день робиться мінімум чотири операції, буває й більше. Переважно вони позапланові чи термінові.
“Щотижня у нас є й планові операції, й екстрені ургентні операції. Це ті ж самі мінно-вибухові травми. Таких пацієнтів нам щодня везуть, починаючи з 24 лютого, без зупинки. Навіть з Лимана чи Ізюму”.
Нам дозволяють подивитися на операційні — вони тут круті, порівняно з іншими лікарнями, де була наша команда.
“Це наша нова операційна. Вона за пару днів до цих страшних подій відкрита, тому вона дуже сучасна. У нас є і цифровий рентген, який виводиться на монітор. Є і звичайний негатоскоп для плівкових знімків. Є сучасний пристрій, щоб ми могли робити знімки під час операцій і дивитись на хід роботи”.
Планових операцій у нас близько п’яти на тиждень.
“Чергують багато лікарів одночасно, щоб одразу одна команда могла оперувати тут, а інша — оперувати екстрених хворих у іншій операційній. Щоб ніхто не залишився без допомоги”.
“Сердечників” теж багато
“Зараз люди відчувають багато стресу. От в коридорі сидить жінка, вона ледь що бахне чи гримне, ховається, боїться на вулицю вийти. Лячно їй, починається тахікардія. Ми зробили їй кардіограму, я подивився, що проблем немає, допоміг їй заспокоїтися. Взагалі, страх — це велика проблема, що призводить до серйозних проблем”, — говорить кардіолог Володимир Шелехов.
Кардіолог Володимир Шелехов
Він працює кардіологом з 1979 року, наразі виконує обов’язки чергового лікаря у кардіологічному та неврологічному відділеннях.
Після вибуху на вокзалі Краматорська вони з родиною евакуювалися — дочка з дружиною за кордон, він з тваринами — на Полтавщину, але потім вирішив повернутися.
“Я повернувся вже 2 червня, працюю потроху, бачу, що багато людей потребують допомоги кардіологів. У нас “помолодшали” інфаркти. Тепер зустрічаються і в 30 років. Частіше це чоловіки, жінки, напевно, стійкіші до стресів”.
Лікар говорить, що з людьми необхідно працювати, говорити, підтримувати психологічно. Обстежуватися теж необхідно, але не усім підряд.
“Я не скажу, що буквально всім потрібно обстежуватися, але зараз, у воєнний час, потрібно стежити за своїм серцем, щоб потім не бігти до лікарні. Не нехтувати седативними та не тягнути зі зверненням до сімейного лікаря”.
Свої в Telegram 
