Так працює “травма” в лікарні Слов'янська. Допомагають мирним зі складними пораненнями від обстрілів

Літо було надскладним

Медбрат Ілля Черніков зустрічає нас у коридорі лікарні і розповідає про те, що відбувалося тут влітку, коли місто постійно обстрілювала російська армія.

“Було таке, що всі медпрацівники "на кипіші", бо багато поранених бувало. І їх все везуть-везуть, треба було дуже оперативно реагувати, розподіляли, кого на рентген, кого одразу в операційну. Це літо стало найскладнішим для мене, той досвід, який я отримав, я і не думав, що колись отримаю, коли йшов вчитися на медика”.

Привозили багато "важких" мешканців Слов'янськаАвтор: з архіву Іллі Чернікова

“Зараз у місті трохи спокійніше, але роботи все одно вистачає”, — додає хлопець.

Ілля працює тут вже чотири місяці. Закінчив медичний коледж в Костянтинівці, а зараз студент третього курсу Донецького Національного медуніверситету, який евакуювався до Кропивницького. Навчається дистанційно. А на роботу в лікарню Ілля потрапив випадково, коли сам травмувався.

“Я отримав травму на воді, коли відпочивав на річці Торець. Наступив на іржаву трубу. Вдома знезаразив стопу, але вирішив ще звернутися у лікарню, отримав допомогу. Побачив, що тут можна отримати цікавий досвід, бо тут дійсно працюють професіонали”, — розповідає хлопець.

Тож за 12 днів після травмування, під час зняття швів, хлопець домовився, аби його прийняли медбратом в лікарню. З того часу Ілля отримав практичні знання спочатку в хірургії, потім на санпропускнику, а тепер здобуває практичний досвід у травматології.

“Родина — бабуся і мама — вони дуже не хотіли аби я працював тут, у Слов'янську, під обстрілами. Але, розумієте, лекції — це одна справа, а коли ти працюєш вже своїми руками — інша. Ти розумієш, що в тебе в руках життя пацієнта, тут не можна схибити”, — говорить Ілля.

За якийсь час хлопця пустили в операційну. Там він побачив вогнепальні поранення, мінно-вибухові, осколкові, складні переломи та важкі операції. Тепер Ілля хоче бути травматологом та рятувати людей.

“Коли потрапляєш в операційну як медик — це інший світ. Схеми роботи в операційних хірургії та травматології відрізняються, я це зрозумів на практиці. Найперше, що зробив, — попросив навчити мене шити рани. Відтоді і шию”, — говорить Ілля.

Операційний стіл, апарат штучної вентиляції легенів, стіл анестезіолога й ще багато потрібних речей для порятунку людських життів знаходяться в операційній. Потрапляють сюди пацієнти різного віку.

“Нещодавно був обстріл міста, і потрапляли діти до нас після завалів. Так само люди після обстрілів. На роботі практично все пов'язане з мінно-вибуховими пораненнями, вогнепальними пораненнями, ДТП, або ж це переломи”, — говорить хлопець.

Помічаю, що Ілля постійно “на телефоні”, питаю, чому так.

“Постійно на телефоні — викликати бригаду, зателефонувати попередити лікаря, спочатку огляд, діагностика — рентген, висновки про травму, потім оперативне втручання”, — пояснює він.

Взагалі, кожна зміна передає наступній детальних опис того, хто поступив, з якими травмами, яка кількість людей. Окрім того, щоранку оперативна нарада.

“Наша лікарня — одна дружня родина, в цьому і полягає цілісність усієї структури”, — додає хлопець.

Знайдеться все

Рентгенолог Володимир Юрченко працює в цій лікарні вже шість років. Він сам родом зі Слов’янська. На початку повномасштабної війни відправив дружину й дитину подалі, у безпеку, а сам залишився працювати.

“Тут ми виявляємо осколкові поранення. Без знімка ж не видно, де уламок. Знімок зробили, уламок побачили, де і в якій області, і хірурги наші дістали”, — говорить чоловік.

Володимир Юрченко, лікар-рентгенологАвтор: Свої

Але останнім часом, розповідає Володимир, багато пацієнтів з переломами кінцівок і ключиць. І все через відсутність світла.

“Уявіть люди без світла, було ось, комендантська година, треба вимкнути світло. Сирена звучить — і люди біжать до підвалу, ламають то ноги, то руки, і везуть усіх сюди”.

перелом руки після падіння у погреб мешканця Слов'янськаАвтор: Свої

Працювати у воєнний час психологічно важко, зізнається Володимир.

“Немає такого спокою, як раніше. Ось ти прийшов на роботу, робиш свою справу і думаєш там, ага, зараз тобі прилетить. Вдома також, якщо що, я стрибаю в підвал, добре, що родину відправив в евакуацію. Іноді виходжу після зміни, дивлюся на місто. Я тут народився та виріс, так боляче дивитися”.

Ілля отримав гуманітарну допомогу від волонтерівАвтор: з архіву Іллі Чернікова

Дбаючи про фізичну безпеку, медперсонал завдяки волонтерам та небайдужим громадянам отримав вісім комплектів захисту — це бронежилети, каски і рації. Працівники лікарні і надалі під обстрілами надаватимуть необхідну допомогу місцевим жителям.

***

Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).

На Київщині виготовляють прикраси у контурі України з назвами міст Донеччини та Луганщини

Сапер Влад Курілов загинув, розміновуючи Святогірськ. Він любив музику і свого собаку Ареса

30 видів випічки та свіжий хліб. “Славна пекарня” працює у Слов’янську щодня, попри велику війну