Я евакуювала 126 тварин до Німеччини. Історія волонтерки з Добропілля Тетяни Пустовойтової
Тетяна Пустовойтова — голова громадської організації «Добропільське товариство захисту тварин «ЗОО-місто». У рідному Добропіллі вона з друзями збудувала центр допомоги тваринам. Після повномасштабного вторгнення кількість «жителів» у центрі для тварин щодня збільшувалася. У разі погіршення ситуації в місті врятувати тварин було б дуже складно. Тому за підтримки Ольги та Володимира Стремоусів, пані Габріели та благодійної організації «GUT AIDERBICHL» евакуювала всіх до Німеччини.
Купили будинок для комфортного життя тварин
З дитинства Тетяна Пустовойтова опікувалася тваринами. Каже, любов до хвостиків у неї з’явилася завдяки батькам. Ця турбота про тварин переросла в громадську діяльність. Після вторгнення росії у 2014 році багато вимушених переселенців з Донецька, Макіївки та інших гарячих точок виїжджали в Добропілля.
«Частина з них залишала в місті котів і собак. Зазвичай через те, що під час дороги деякі перевізники не брали тварин. Хтось, коли орендував житло, не міг домовитися з власниками з приводу хвостиків».
Здебільшого залишали породистих тваринок. Їх, каже Тетяна, було не дуже складно прилаштувати в родини.
«Трохи згодом у місті почали з’являтися зграї собак. Скоріш за все, вони тікали з гарячих точок. Тоді ми почали займатися їхньою стерилізацією, аби зменшити популяцію. Когось я приносила до себе в квартиру. Люди, коли дізналися, що я опікуюся тваринами, постійно телефонували з повідомленням про постраждалих тварин. Але в мене не було вже місця, де їх тримати».
Тоді родина Тетяни з друзями Олексієм Антипенком, Кірою та Ілоною вирішили придбати невеличкий будиночок, аби облаштувати в ньому центр допомоги тваринам.
«У 2018 році ми придбали будиночок. Він був у занедбаному стані, без паркану. Там ще була маленька літня кухня. Все потребувало ремонту, тому ми з чоловіком почали його впорядковувати».
Тетяна з друзями створила центр допомоги тваринам
Кошти на ремонт збирали всім світом. У місті проводили акції, активно вели сторінки у соціальних мережах, розповідали людям про важливість підтримки безпритульних тварин.
«Навіть проводили аукціон, де продавали футболки відомих футболістів. Багато допомоги ми отримували від друзів з усіх куточків країни та з-за кордону. І завдяки їм ми змогли облаштувати центр — поставили паркан, вставили пластикові вікна, зробили підлогу з підігрівом. Все було облаштоване для комфортного життя тварин».
Місто жило іншими інтересами, куди не входили тварини
Поки йшло будівництво, кількість тварин, зростала. Тетяна ділиться, суспільство не звикло до того, що громадська організація не має зобов’язання брати під свою опіку всіх.
«Були випадки, коли до мене приходили і казали, що ми зобов’язані взяти до себе кота чи собаку. А у разі відмови, яким тільки брудом нас не поливали. Хоча нас ніхто не фінансував. Все робилося за наш кошт та на пожертви небайдужих людей. Та й мета у нас була — допомагати саме безпритульним тваринам, а не вирішувати сімейні проблеми».
Тетяна мріяла, що Центр стане місцем гарних емоцій для людей
За словами Тетяни, місцева влада нічого не робила задля вирішення питання гуманної регуляції кількості безпритульних тварин. Навпаки, у місті почастішали випадки масових отруєнь та відстріл вуличних собак.
«Когось нам навіть вдавалося врятувати. Коли я створювала центр допомоги, я мріяла, що він стане місцем гарних емоцій для людей, яке об’єднає родини та вчитиме дітей любити та піклуватися. Але, на жаль, цього не сталося. Особливо дивувало, що котів та собак не навідували ті, хто за певних обставин просив їх забрати».
Тетяна за фахом вчителька. Тож до початку пандемії вона працювала зі школярами, аби привернути їхню увагу до безпритульних тварин.
«Я розповідала їм про хвостиків, проводила уроки доброти — робила все, що могла. Запрошувала дітей до нашого центру. Але, на жаль, це було нікому не цікаво. Можливо, через те, що у нас невеличке шахтарське місто, яке живе іншими інтересами».
Допомагала усім
Після повномасштабного вторгнення ситуація з безпритульними тваринами погіршилися в рази.
«Одразу в нашому центрі з’явилося ще 47 тваринок. Більше я просто не могла взяти, бо основна організація життєдіяльності практично повністю лягла на мої плечі. Чоловік з перших днів війни став на захист країни, хоча, якщо міг, допомагав. Катерина Сиротенко, з якою я дружу понад 20 років, кожен свій вихідний була поруч. Але нас двох вже на 130 тварин не вистачало. Бо здебільшого у нас були хворі коти та собаки».
Подруга Тетяни Катерина Сиротенко кожен вихідний допомогала у центрі
Крім того, Тетяна допомагала військовим, тому часу на всіх не вистачало.
«Особливо важко було в перші дні, коли люди були розгублені, захисники потребували допомоги. Розуміла, що мушу допомагати всім, але фізично просто не могла розірватися. Навесні ми збирали та розвозили одяг, продукти, ліки, засоби гігієни».
Тетяна робила все, аби врятувати центр. Благодійні організації передавали корм для тварин. І Тетяна щодня їздила містом, аби нагодувати покинутих та безпритульних хвостиків. Паралельно шукала прихисток для тварин, яких просто залишали в місті.
«Мені писали люди з проханням взяти тваринку або ж знайти їй нове житло. Хтось звертався з проханням про допомогу у пошуці житла, де могли б взяти з котом чи собакою. Я писала пости на своїй сторінці і отримувала відгуки з різних куточків. Давала людям переноски та клітки для евакуації тварин».
Найстрашніше, ділиться Тетяна, було рятувати тварин, власники яких їх просто залишали в будинках, прив’язаних до паркану.
Попри небезпеку, Тетяна залишалася в місті разом з хвостиками. Каже, було багато варіантів евакуації, проте залишити тварин вона просто не могла.
«Коли влітку почали говорити, що будуть проблеми з опаленням, електроенергією, я почала замислюватися, як буду рятувати від холоду котів та собак. У нас було електричне опалення, підлога з підігрівом. Але ж користуватися ними ми б, скоріше за все, не змогли. Та й місця не було. Для нових жителів центру я облаштовувала місця з піддонів, ковдр — всього, що вдавалося знайти».
Та й до такої кількості тварин у центрі Тетяна не була готовою. Будувати нові приміщення була нікому й не було за що. За час повномасштабної війни з центру забрали лише одне кошеня та одну собаку, яку вивозили до Новомосковська.
Евакуювала всіх тварин
Залишатися у Добропіллі з тваринами було вже дуже складно. Тому друзі Тетяни за кордоном розпочали пошуки притулку, який міг би прийняти їх всіх. Так вони вийшли на австрійську благодійну організацію «GUT AIDERBICHL». Вона повністю організовувала евакуацію Тетяни та її центру допомоги.
«Моїм завданням було зробити всім тваринам вакцинацію. Хоча для мене завжди це був пункт номер один — не буду їсти та спати, але тварин вакциную. А ще потрібно було зробити ветеринарні паспорти держзразка. Його середня вартість на одну тварину — 200 гривень. За кожен документ я платила сама. А ще мусила зробити собі закордонний паспорт, бо до цього ніколи не виїжджала нікуди. Та й потреби ніколи не було у ньому».
8 жовтня розпочалася евакуація. Тетяна вивезла 126 тварин до Німеччини. Жінка каже, вони вивезли всіх тварин. Евакуювали побитих, хворих та маленьких — тих, хто не міг би вижити в таких важких умовах. Але тут, у Німеччині, до хвостиків зовсім інше ставлення.
Тетяна евакуювала до Німеччини 126 тварин
«По-перше, тут немає безпритульних тварин, тому і відсутній сказ. З собою з України я привезла ще велику валізу ліків, бо третина хвостиків на постійному медикаментозному лікуванні. А по-друге, до котів та собак постійно приходять люди, які проводять з ними час, граються. Особливо у вихідні».
Територія притулку разів в 50 більше, ніж була у Добропіллі. А головне, наголошує Тетяна, тут немає проблем з кормом. Організація закупила їжу тваринкам. Крім того, постійно на зв’язку ветеринар, до якого в будь-який момент можна звернутися. Все оплачує благодійний фонд.
Наразі у Тетяни одна мрія — про нашу найшвидшу перемогу.
«Я вірю, що це буде дуже скоро. І ми зможемо повернутися додому».
Свої в Telegram 
