13 важливих фактів про історію Бахмута, який зараз знищує росія
Бахмут — місто на Донеччині, що знаходиться в самому серці бойових дій на сході України. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну воно стало однією з гарячих точок на фронті. Історія Бахмута тісно пов'язана з боротьбою за свободу.
Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький для Свої відповів на 13 важливих питань про історію Бахмута і його боротьбу за свободу.
Чи можливо чітко визначити, з чого починався Бахмут?
Традиційна та офіційна дата заснування міста Бахмут — 1571 рік. Але історики й краєзнавці давно заперечують достовірність цієї дати, бо вона відноситься до Бахмутської сторожі, яка була частиною прикордонної сторожової служби Московської держави наприкінці XVI століття. Але цей кордон пролягав річкою Сіверський Донець, тож Бахмутська сторожа знаходилась на протилежному березі Дінця, там де зараз селище Ямпіль.
Про появу поселення на місці сучасного Бахмута є документальні відомості з початку XVIII сторіччя, коли торські козаки, солевари (Тор — це сучасний Слов'янськ — Свої) знайшли соляні джерела на річці Бахмут і почали їх освоювати, виварювати сіль.
План фортеці Бахмут, 1618 рікФото: Країна
Спочатку з'явилося не укріплене поселення. А у 1703 році у центрі теперішнього міста вони збудували дерев'яну фортецю. Тобто засновниками міста були не московські прикордонники, а українські козаки Ізюмського слобідського полку.
Кого можна вважати засновниками міста і чому?
Ще у XVIII столітті у документах згадувалися, як засновники міста, торський козак Омелян Бірюков, який першим відкрив соляні джерела у Бахмуті, та Федір Шидловський, полковник Ізюмського слобідського полку, якому був підпорядкований Бахмут із початку XVIII століття.
Персонально засновника міста визначити неможливо, можна тільки дізнатися, кого такими вважали, якщо це десь зафіксовано, хоч і в різних версіях. Часом вважали навіть Петра І, адже це за його правління відбувалося.
Що було спочатку — Бахмут чи Артемівськ? Чому?
Люди, які жили і формувалися у радянську епоху, звикли до назви Артемівськ. Але історична назва міста — Бахмут, від самого початку XVIII сторіччя і до 1924 року.
Потім Бахмут був переіменований на Артемівськ. На честь радянського вождя, керівника Донецько-Криворізької республіки і пізніше Донецької губернії, Артема (Федір Сергєєв), який у 1921 загинув у залізничній катастрофі.
У 2016 році Бахмуту повернули його історичне ім'я.
Чи були перші мешканці території сучасного Бахмута російськомовними?
За першим переписом, основна частина поселенців — черкаси, тобто українці, кілька десятків козаків слобідських, кільканадцять російських людей, які підпорядковувалися Торському воєводі і лише двоє донських козаків. Тобто можна вважати, що перші поселенці міста говорили саме українською.
Чи вперше Бахмут став фортецею і виборює свою свободу?
Зараз Бахмут називають фортецею умовно і в продовження історичної традиції. А у XVII столітті Бахмут був справжньою оборонною фортецею на південному кордоні з Кримським ханством. Майже щороку витримував татарські набіги. Останній з них був у 1769 році.
Наразі розташування цієї старовинної фортеці відоме лише на мапі, ніяких інших залишків немає, окрім земляних валів у східній частині міста, де по тих колишніх укріпленнях прокладені вулиці, стоять будинки місцевих жителів. Відомі й назви вулиць: вулиця Вал, тепер Першотравнева, провулок Підвальний, у радянські часи — Калінінський. Сама ж ця частина міста називалася Підвал. Подібні назви є у багатьох містах, де колись були оборонні фортеці .
Макет міста-фортеці Бахмут. Краєзнавчий музейФото: Пам'ятки UA
Ще у 1708 році під час повстання козаків на чолі з Кіндратом Булавіним Бахмуту довелося витримати облогу царських військ, каральних загонів, які зрештою взяли місто штурмом і жорстоко покарали оборонців, серед яких був і трьохтисячний загін запорожців, що прийшли на допомогу повстанцям-булавінцям.
Пізніше місто більше не грало такої значної оборонної ролі. Під час Другої світової війни німецькі окупанти зайняли місто буквально за пару днів без значних боїв. І потім у вересні 1943 року відступили майже без бою перед наступом радянських військ.
Для оборони місто не дуже зручне, тому що знаходиться у западині, тому, мабуть, ніхто не сподівався, що у теперішній війні воно стане такою потужною фортецею.
Ще з 2014 року, відколи українська частина Донбасу — Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Бахмут, були визволені від так званої “ДНР”, Бахмут знаходився недалеко від лінії розмежування, і всі такі події, як оборона Дебальцевого і відступ українських військ звідти пройшли через Бахмут.
Ще у лютому 2015 року були перші обстріли Бахмута і постраждали тоді люди від удару реактивної артилерії. Тобто всі ці роки Бахмут був у передньому краї нашої оборони і це, можливо, дало спроможність побудувати оборону міста зараз. Наступ ворога затримався порівняно з тим, на що ворог розраховував.
Хто такий козак Булавін, пам’ятник якому встановлено у Бахмуті?
Кіндрат Булавін — лідер повстання на Дону та Слобідській Україні проти московського царства. Уряд намагався забрати ці соляні промисли в казну, не дати втекти селянам-кріпакам і не довзолити їм долучатися до козацьких поселень та утворювати нові поселення на березі Сіверського Дінця та його притоків.
Це повстання закінчилося поразкою, а Бахмут, як один з його центрів, був спалений царськими військами. Пам’ятник Кіндрату Булавіну у центрі міста був встановлений у 1971 році, коли відзначалося 400-річчя з традиційної дати заснування Бахмута.
Пам'ятник Кіндрату Булавіну. Бахмут
Коли почалася примусова русифікація Бахмута?
Ще навіть за першим всеросійським переписом населення 1897 року понад 60% містян вважали своєї рідною мовою українську, малоросійську — як тоді казали. Звичайно, промисловий розвиток регіону призводив до переселення сюди робітників з центральних російських губерній і поступово відбувалася русифікація, яка набула значно більшого обсягу вже в радянські часи, власне, у післявоєнний час. І ще перед Другою світовою війною внаслідок українізації 20-х років всі місцеві школи були українськими, а вже після війни стали російськими.
Чи правда, що саме у Бахмуті був піднятий перший жовто-блакитний стяг на Донеччині?
У 1917 році, коли вся Україна переживала добу національної революції, вона охопила своїм впливом і Донеччину, і Бахмут, який тоді був адміністративним і культурним центром краю.
У листопаді 1917 року над будівлею повітової земської управи (зараз це коледж транспортної інфраструктури — Свої) був піднятий український національний прапор. Тобто земство визнало владу Української Центральної Ради, яка своїм Третім універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки. На жаль, будівля зазнала руйнувань під час повномасштабної війни росії проти України.
Світлини, яка б засвідчила підняття жовто-блакитного прапора у Бахмуті у 1917 році немає, але є картина художника Сергія Садчикова, який буквально за рік до війни зробив таке художнє відтворення цієї події. Картину теж можна знайти в інтернеті.
Картина Сергія Садчикова, на якій підіймають перший український прапор на Донеччині
Є світлини, на яких увічнені національно-визвольні події 1917-1921 років у нашому краї. Найвиразніший знімок — українське козацтво в Бахмуті на фоні будівлі залізничного вокзалу, травень 1918 року .
Запоріжські козаки у Бахмуті на фоні залізничного вокзалу
Які факти з історії Бахмута вдалося дізнатися вже після оголошення незалежності України? Щось замовчували “при совєтах”?
В радянські часи, звичайно, замовчувалися факти боротьби українців Бахмута, бахмутського повіту за незалежність України ще у 1917-1921 роках. Лише останнім часом ми дізнались про те, що у 1917 році був потужний український рух у нашому краї.
Ми дізналися більше про постать нашого видатного земляка Микити Шаповала із Серебрянки Бахмутського повіту, який був Міністром Центральної Ради, а пізніше одним із чільних діячів української еміграції у Чехословаччині
Також стали відомі факти з біографії інших наших земляків — діячів української культури Миколи Чернявського, Володимира Сосюри. Стало відомо про їх участь в українському національно-визвольному русі, хоча раніше це приховувалося. Звісно, приховувались факти про репресії 20-30-х років, голодомору 22-23 років, який охопив і наш край — усе це в радянські часи замовчувалося, і стало доступним для дослідження тільки в роки незалежної України.
Якими були наслідки голодомору у Бахмуті?
Повної статистики, на жаль, немає, бо причини смертей дуже часто приховувалися. Але у документах є свідчення фактів голоду у селах району і, за даними книг реєстрації актів цивільного стану, виявлено понад 500 імен та прізвищ людей, які загинули саме від голоду на території міста у 1932-33 роках.
Чи відомо, яка будівля в Бахмуті була найстарішою? Чи вціліла вона?
У Бахмуті чимало історичних пам'яток кінця 19 початку 20 сторіччя, але вони, на жаль, руйнуються у цій війні, мабуть, ще більше ніж за роки Другої світової. Найстарішою кам'яною будівлею, яка була відома в місті, був Свято-Троїцький собор, збудований у 1746 році. Але ця будівля постраждала ще під час Другої світової війни і в середині ХХ ст була знесена.
Серед будівель, які зараз існують в місті, найстаріша за часом побудови — дерев'яна Свято-Миколаївська церква, збудована у 1798 році, яка теж вже постраждала внаслідок обстрілів.
Свято-Миколаївська церква БахмутФото: UA Trip
Який період можна вважати розквітом Бахмута?
Бахмут переживав декілька періодів розквіту та занепаду, і відіграв у різні часи різні ролі. У XVIII столітті — це була прикордонна фортеця і центр солеваріння, але до кінця століття і фортеця втратила оборонне значення, тому що кордон зсунувся на південь. Виварювання солі стало не рентабельним і соляні заводи закрили на початку 1780-х років.
Друге піднесення Бахмута пов’язане саме із промисловим розвитком Донбасу, коли в околицях Бахмута почали видобувати кам'яну сіль. Крім того Бахмут був центром великого повіту, який охоплював більшу частину теперішнього промислового Донбасу, але вже на початку 20 століття з'явилися такі потужні центри великої металургії і вугільної промисловості, як Юзівка (теперішній Донецьк), які перевершили за своїм значенням повітовий центр. Юзівка тоді була лише селищем, містечком, а статус міста набула лише у 1917 році.
Останнє піднесення Бахмута, як адміністративного центру, відбулося вже за радянських часів. Тоді Бахмут був центром новоствореної Донецької губернії, яка охоплювала території сучасних Донецької і Луганської областей. Тоді місто інтенсивно розбудовувалось, набуло значення освітнього, культурного центру, але тривало це недового. На місце губернського поділу прийшов окружний, потім районний. І вже на початок 30-х років тодішній Артемівськ був лише рядовим районним центром. Коли у 32-му році була утворена Донецька область, вона охоплювала теперішню Донецьку і Луганську області, Артемівськ був спочатку призначений її центром. Але вже через два тижні обласний центр був перенесений до Сталіно, колишньої Юзівки, теперішнього Донецька.
Які історичні постаті відвідували Бахмут та асоціюються з містом?
Можно згадати видатних людей, які відвідували Бахмут ще у XVIII сторіччі. Григорій Сковорода під час своїх мандрів Слобідською Україною проходив через Бахмут. І серед його учнів у Харківському колегіумі є записаний у каталозі син бахмутського козацького полковника Семен Шабельський.
Відомі дослідники, природознавці такі, як академік Гільденштедт, відвідав Бахмут у XVIII сторіччі і залишив опис бахмутських соляних промислів. Пізніше, у ХІХ столітті, геологи Ковалевський, Єрофеєв, які долучилися до відкриття підземної кам'яної солі в Бахмуті та його околицях і до початку соляної промисловості в нашому краї, вже сучасної замість того солеваріння, яке з'явилося у XVIII столітті. Діячі української культури — Чернявський, Шаповал, Сосюра, письменниця Дніпрова Чайка, співак Іван Паторжинський і багато інших.
Свої в Telegram 
