Маріуполь документує злочини Росії для майбутнього трибуналу. Як зникають докази війни в окупації
Як Росія "ховає" злочини під білою колонадою
Будівля маріупольського драмтеатру з написом "Діти" на площі перед нею стала одним із найвпізнаваніших символів воєнних злочинів Росії в Україні. Саме тут у березні 2022 року, під час облоги міста, ховалися від російських обстрілів сотні цивільних. 16 березня 2022 року російська авіація скинула на театр бомбу — за різними оцінками, тоді загинули від кількох сотень до близько шестисот людей.
Нині театр виглядає інакше. На місці обгорілих руїн стоїть відремонтована будівля з білосніжною колонадою, яку російська пропаганда подає як символ "нового" Маріуполя. Натомість для маріупольців ця "реконструкція" означає одне — спробу стерти свідчення воєнних злочинів і зробити повноцінне розслідування трагедії неможливим.
Драмтеатр у Маріуполі, грудень 2025
Під час засідання круглого столу в Європарламенті учасникам показали фрагмент російського пропагандистського відео. У кадрі — святково вдягнені інфлюенсери, які роблять селфі біля театру; одна із запрошених іноземних блогерок іспанською мовою захоплено порівнює оновлену будівлю з петербурзьким Ермітажем. Жодної згадки про тих, хто загинув там у 2022 році, у відео немає.
"Ми бачимо, як Росія сьогодні приховує ті злочини, які вони зробили в Маріуполі, відроджуючи це для нас особливе місце", — заявив мер Маріуполя Вадим Бойченко.
Бойченко також зазначив, якщо запитати в маріупольців, чи потрібно відновлювати драмтеатр, відповідь буде — ні. Сама громада міста у вигнанні, з якою мер підтримує зв'язок, висловилася проти відновлення драмтеатру як культурного об'єкта. Натомість для багатьох жителів міста він залишається передусім місцем пам'яті.
Учасники зустрічі в Європарламенті зійшлися на думці, що "реконструкція" фактично знищила можливість повноцінного розслідування того, що сталося всередині будівлі під час і після бомбардування. Через чотири роки після килимових обстрілів і захоплення Маріуполя розмова сьогодні точиться навколо одного: які докази ще вдасться зберегти, хто визначатиме майбутнє міста і чи зможе міжнародна система правосуддя встигнути за подіями цієї війни.
"Невідомий": як лікарі фіксували дані про вбитих
Головний лікар міської лікарні №4 Андрій Серветник розповів у Брюсселі, як в умовах облоги, без води, світла та зв'язку медики намагалися ретельно занотовувати всі дані про поранених і загиблих. Їм навіть довелося особисто займатися зберіганням тіл — морги переповнилися дуже швидко, а вивезти померлих із заблокованого міста було неможливо.
За словами Серветника, мешканці іноді самі привозили до лікарні тіла родичів і сусідів, убитих російськими авіаударами та артилерією. У закладі ще з часів пандемії COVID-19 залишалися пакети для тіл. Туди співробітники вкладали файли з даними загиблого та прикріплювали їх водостійким скотчем. Якщо особу встановити не вдавалося, писали лаконічне: "Невідомий".
Андрій Серветник каже, що російські військові вивезли тіла з лікарні та кинули до братської могили
Тіла складали біля приймального відділення — у березні 2022-го ще тримався мороз, що дозволяло хоч на якийсь час уникнути розкладання. Серветник згадує, що тіла загиблих займали приблизно 50 квадратних метрів — "як однокімнатна квартира в кілька шарів".
Пізніше, після захоплення лікарні російськими військовими, ця ретельно зібрана документація була знищена. За словами лікаря, окупанти вивезли тіла та кинули їх до братської могили, а також вилучили журнали з даними про загиблих, поранених і проведені операції. Разом із цими паперами зникли й імена багатьох загиблих, які маріупольські медики намагалися зберегти навіть під обстрілами.
Понад 900 зруйнованих будинків і 12,5 тисячі загиблих
Бойченко наголосив, що українська сторона скрупульозно збирає свідчення жителів міста, супутникові знімки та дані про руйнування в межах ініціативи Mariupol Justice. Це не просто фіксація воєнних злочинів, а спроба зберегти докази до того, як вони остаточно зникнуть. За словами мера, вже зібрано десятки тисяч письмових свідчень і створено власну базу даних руйнувань і загиблих.
Згідно з цими даними, у місті зруйновано понад 900 багатоквартирних будинків, а близько 40% будівель Маріуполя знищено або серйозно пошкоджено. Окремо триває робота зі встановлення точної кількості загиблих мирних мешканців: підтверджено дані приблизно про 12 500 людей, хоча загальна оцінка кількості жертв облоги значно вища — за різними даними, мова може йти про десятки тисяч людей.
На думку учасників дискусії, головна проблема сьогодні — поступове зникнення доказів воєнних злочинів в окупованому місті. Багато місць масової загибелі залишаються недоступними для незалежних розслідувань, а матеріальні свідчення стрімко знищуються окупаційною владою — будинки зносять, ландшафт перебудовують, тіла перепоховують. У цих умовах особливого значення набувають розповіді тих, хто вижив, і будь-які збережені документи: фото, відео, медичні картки, листи.
Маріуполь під час російської облоги - наслідки килимових бомбардувань, квітень 2022
Шлях до трибуналу — чи встигне правосуддя?
Кожна задокументована справа, наголошують у Брюсселі, стає кроком до майбутньої відповідальності Росії. Самі постраждалі сьогодні стають частиною цього процесу: збирають свідчення, фіксують руйнування та подають звернення до міжнародного Реєстру збитків — структури, створеної у 2023 році в межах Ради Європи для обліку шкоди, завданої українцям російською агресією.
Учасники дискусії від Євросоюзу та Ради Європи — євродепутати, чиновники, дипломати — багато говорили про міжнародні механізми розслідування та компенсацій. Окрім Реєстру збитків, обговорювали і майбутню Компенсаційну комісію, яка має розглядати конкретні претензії постраждалих. Однак головне питання, як зазначила представниця Ради Європи Сандра Ліндорф, — чи вдасться "перетворити документацію на відповідальність".
Представник зовнішньополітичної служби ЄС Лотаріс Кронидіс заявив, що Євросоюз продовжує роботу над створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України на базі Ради Європи. Наступний важливий етап очікується вже 15 травня в Кишиневі — на щорічній зустрічі міністрів закордонних справ країн Ради Європи. Вони обговорять подальшу роботу над механізмами відповідальності Росії за війну проти України, включно зі спеціальним трибуналом щодо злочину агресії, Міжнародною компенсаційною комісією та Реєстром збитків.
Водночас учасники зустрічі в Європарламенті визнали — між збором доказів і реальною відповідальністю Росії може минути ще багато часу. Один із депутатів Європарламенту зауважив, що завдання європейських політиків сьогодні — насамперед "слухати й вчитися" у тих, хто пережив облогу Маріуполя, і загалом в українців, готових ділитися досвідом війни.
Маріуполь у трьох реальностях
Сам Маріуполь продовжує існувати водночас у кількох реальностях. Місто залишається під російською окупацією — там тривають "реконструкції" і депортації, нові господарі квартир заселяються до помешкань колишніх власників, а українські сили дронами вражають російську логістику в межах самого міста. Українська влада тим часом обговорює його майбутнє відновлення. А десятки тисяч жителів — від лікарів і вчителів до пенсіонерів і дітей — продовжують жити в інших містах України та Європи, намагаючись зберегти власну ідентичність уже за межами рідного міста.
Бойченко наголосив, що для майбутнього важливі не лише правосуддя та спеціальний трибунал, а й збереження самої маріупольської громади — людей, які мають колись повернутися.
"Найголовніші втрати — це люди", — сказав мер.
За його словами, нині йдеться про те, щоб маріупольці гідно жили в Україні та змогли колись повернутися додому — у місто, яке їх пам'ятає, а не у ту білосніжну "декорацію", яку зараз будує Росія на місці зруйнованого нею ж драмтеатру.
Свої в Telegram 
