Допомагаємо землякам у кризових ситуаціях через війну. Досвід психологині з Луганщини Софії Рєзник
Софія Рєзник — психологиня та психотерапевтка, двічі переселенка з Луганщини. Наразі жінка мешкає в Німеччині, об'єднала навколо себе колег та заснувала проєкт з безкоштовних кризових консультацій для мешканців Луганщини, продовжує вести своїх постійних пацієнтів. Для Свої Софія розповіла, як допомогти дитині під час тривоги, коли слід звернутися за допомогою та з якими запитами до неї звертаються земляки.
Кризові консультації для земляків
Софія Рєзник — голова Сєвєродонецької філії Української спілки психотерапевтів (УСП). До 2015 вона жила і працювала у Луганську.
“У 2015 році я залишила рідний Луганськ і переселилися до Сєвєродонецька у зв'язку зі своєю роботою. Весь цей час ми вирішували широке коло професійних задач. Зокрема працювали над складними випадками з практики, а також аналізували важкі для психотерапії теми. Також я працювала психологом, координатором проєктів у міжнародній гуманітарній організації. Але з початком повномасштабної війни все довелося залишити, окрім УСП”.
У Сєвєродонецькій філії Української спілки психотерапевтів зараз 14 фахівців, частина спеціалістів мають профільну психотерапевтичну освіту за темою роботи з психологічними травмами.
“Від початку повномасштабного вторгнення ми запустили онлайн-проєкт психологічної допомоги. Це кризові консультації, це не психотерапія, а саме консультації, як перша психологічна допомога при кризових станах. Тобто кожна людина може звернутися до нас і отримати 3-5 безкоштовних консультацій для стабілізації свого стану і, можливо, для подальшого скерування до інших спеціалістів”.
Першочергово надається допомога переселенцям з Луганщини, але звертаються й мешканці інших регіонів, яким теж надається фахова допомога.
Адаптуюся та допомагаю іншим
24 лютого Софія вирішила покинути Сєвєродонецьк заради дев'ятирічної доньки, яка у такому малому віці вдруге стала переселенкою.
“Ми поїхали з міста, вже була оголошена офіційна евакуація головою ВЦА. Але в Німеччині ми з донькою опинилися не одразу, спочатку жили в Дніпрі, згодом у Кам'янському, Вінниці, Кам'янець-Подільському, а потім, коли я зрозуміла, що війна не завершується, а тільки розгортається, вирішила для збереження власного психічного здоров'я і можливості працювати, що дуже важливо, і для збереження здоров'я моєї дитини, поїхати до Німеччини”.
Фото з нового життя: в'їзд до маленького містечка Rehau, де зараз живуть Софія з донькою
За словами пані Софії, її адаптація в новому середовищі ще триває, але дуже сильно допомагає робота, активна громадська позиція.
“Адаптація ще триває, бо мова дуже відрізняється. Я знаю добре англійську, а німецьку ніколи не вивчала. Тому мовне питання, це основне, що поки що залишається у процесі. Проте в Німеччині є окремі проєкти, в яких я залучена. Наприклад, проєкт "Ми поруч" у містечку Гоф, Баварія, куди звертаються за психологічною допомогою всі українці, котрі вимушено тут живуть”.
Психологиня зазначає, що українці також переважно звертаються з проблемами адаптації: звикання до нової культури та мови, традицій.
“Ті, хто поїхав з України, найперше стикаються з проблемами адаптації. Потім виникають проблеми відбудови своєї ідентичності, розуміння свого місця в житті, розуміння того, чим займатися на новому місці. Все це нерідко супроводжується невпевненістю та невизначеністю майбутнього, хвилюванням за дітей".
Тим, хто виїхав з України, фахівчиня радить слідкувати за своїм психологічним станом.
“Прислухайтеся до себе, адже ваше ментальне здоров'я важливе зараз, як ніколи. Ви можете відчувати сум, можуть бути сльози. Це все нормальні реакції, так переживається втрата дому, звичного способу життя. Дайте собі прожити цю втрату. Але якщо ви відчуваєте, що попри час, самопіклування та стабільність, ви відчуваєте, що ваш стан погіршується — не можете нічим займатися, присутня тотальна апатія, ви живете новинами з Батьківщини, втрачаєте відчуття "тут і тепер", то варто поспілкуватися з психологом.
Спеціаліст допоможе зрозуміти, що саме з вами відбувається, а за необхідності скерує до іншого спеціаліста. Я хочу одразу сказати, що всі ці моменти є нормальними. Ви жива людина, і ваша психіка так реагує на травматичні події минулого".
Містечко Гоф, Баварія. Там проєкт "Ми поруч", де українські психологи надають допомогу біженцям.
Однак не з усіма проблемами може впоратися психолог, інколи потрібен психотерапевт.
“Є низка інших симптомів, які потребують більшої уваги, коли дійсно потрібно звертатися не просто за підтримкою психолога, а вже за допомогою до психотерапевта. Ці симптоми пов'язані з переживанням травматичних ситуацій. Наприклад, нав'язливі думки про те, що сталося в Україні — бомбардування, досвід окупації та інше. Це нав'язливі сновидіння стереотипного характеру, які повторюються, нічні жахіття. Стійкі за тривалістю проблеми зі сном, проблеми зі здоров'ям в цілому, які виникають на фоні пережитого стресу. Багато з тих, хто звертається до психолога чи психотерапевта, говорять про значне погіршення загального стану здоров'я та загострення хронічних захворювань. І дуже багато психосоматичних проявів, які свідчать про те, що психологічна травма проявляє себе через тіло ”.
Водночас деякі люди все ще бояться, що про них подумають, тому не звертаються спеціалістів.
“Проблема стигматизації існує. Але я хочу сказати, що зараз завдяки тому, що дуже багато психологічних проєктів підтримки в Україні й за кордоном для українців, то ця стигма поступово відступає. Рівень психологічної культури населення зріс. Я вважаю, що завжди потрібно давати собі шанс, пробувати і не боятися цього”.
Допомога дитині починається з себе
Софія зазначає, чимало звернень за допомогою як серед переселенців з Луганщини в Україні, так і серед біженців у Німеччині, надходить від батьків дітей та підлітків.
“Батьки звертаються з приводу проблем зі своїми дітьми. На першому місці проблеми адаптації, потім — розвитку та переживання травмуючих подій. Наприклад, реакція на гучні звуки або якісь соматичні симптоми у дітей, які також є ознакою пережитого психологічного стресу. То з цим зазвичай працює дитячий психолог. У нас є, до речі, нейропсихолог в команді. Вона знаходиться за межами України, але надає онлайн-консультації для дітей, у яких є проблеми у розвитку”.
Перша віртуальна зустріч з колегами з Луганщини після 24 лютого 2022 року
Існує багато ознак, за якими можна зрозуміти, що з дитиною щось не так. Софія радить батькам спостерігати за поведінкою, звертати увагу на будь-які зміни.
“Порушення сну, нічні жахіття, енурез, реакція на гучні звуки — такі ознаки є досить розповсюдженими серед дітей. Також порушення концентрації уваги, наприклад, під час навчання. Дратівливість, агресивна поведінка — цього дуже багато зараз також. Важливо звернутися до фахівця, само собою, також батькам важливо знайти контакт з дитиною, побудувати довірливі стосунки. Не насильно привести до психолога, а привести і бути присутнім під час консультації, поруч, щоб психолог міг провести діагностичну бесіду. Або онлайн бути присутніми під час консультації з дитиною”.
Важливо також, що транслюють своїм дітям батьки.
“Коли дитина реагує на гучні звуки, сирену, можна спробувати дихальні вправи. Потрібно з дитиною встановити контакт, взяти її за руку, присісти до її рівня, бо дитина зазвичай нижча зростом. Триматися за руки і попросити її подихати по-особливому — вдихати через ніс, видихати через відкритий рот, і у такий спосіб теж можна полегшити стан. Важливо те, як діти реагують на те, як реагують батьки або дорослі. Тому батькам варто звернути увагу на власні реакції, бо дитина вбирає всі реакції дорослих, наче губка.
У мене була група підлітків — футбольна команда, вони тривожно реагували на звуки повітряної тривоги. Я їм кажу: "Дивіться, коли тренер свистить у свисток, це що означає? Це означає, що треба бігти за м'ячем або щось виконувати”. Повітряна тривога це такий самий сигнал, просто про те, що треба зараз зробити певні дії. Таким чином відбувається когнітивне переформування значення повітряної тривоги. Бо важливо, що дитина думає, коли вона чує повітряну тривогу.
Наприклад, якщо думки катастрофічні, особливо, коли батьки кажуть: "От зараз прилетить, все розбомбить", то дитина, звісно, лякається. Але важливо переформатувати ці думки — якщо повітряна тривога, то ми повинні сховатися або спуститися в підвал. Можна працювати через думки. В такому випадку психолог питає дитину: "А що ти відчуваєш, коли чуєш повітряну тривогу? Яка у тебе найперша думка?".
Налякана дитина часто думає, що щось прилетить, вб'є її або вб'є батьків. І тут психолог допомагає обрати іншу, більш конструктивну думку, ставлячи питання про те, що ще це означає — попередження про загрозу. Тобто тут потрібні релаксаційні методики, робота з думками і контакт з дитиною”.
Психологам також важко
Окрім допомоги біженцям з України в Німеччині, онлайн-консультацій та індивідуальних консультацій, Софія організовує зустрічі для психологів, аби підтримати колег.
“Психологам також важливо пам'ятати про своє здоров'я. Як у нас в професії кажуть, щоб допомагати іншим, треба спочатку допомогти собі. Психолог вислуховує стільки жахливих історій, стільки приймає емоційного болю, що у фокусі моєї уваги, окрім допомоги співвітчизникам, ще допомога спеціалістам зберегти себе та продовжити ефективно працювати”.
Звернутися за допомогою до Софії Рєзник та Сєвєродонецької філії Української спілки психотерапевтів можна через соцмережі.
“Як тільки почалася ця війна, ми розмістили одразу у декількох групах соціальних мереж оголошення, що надаємо допомогу. Разом із колегами ми максимально розповсюдили цю інформацію. Можна написати мені особисто, у нас є внутрішня група, де є тільки психотерапевти нашого осередку, де ми передаємо один одному такі звернення. Хтось з нас там працює з дітьми та підлітками, хтось — тільки з дорослими”.
Софія зазначає, що не дивлячись на всю роботу, яку вона виконує, хоче додому.
“Я не знаю, коли і як закінчиться війна, так само, як і інші люди цього не знають, але мені б хотілося повернутися в Україну, бо я відчуваю, що, як спеціаліст, я дуже потрібна перш за все вдома”.
***
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
Свої в Telegram 
