Ірина Сампан пішла з ресторану RIA за 40 хвилин до ракетного удару. Її врятував поганий інтернет
27 червня російські окупанти вдарили ракетою “Іскандер” по ресторану RIA в Краматорську. Цей ресторан був одним із найкращих закладів Краматорська, тож користувався популярністю як серед місцевих, так і серед гостей міста. На момент влучання російської ракети, в RIA було близько сотні людей. Цей терористичний акт забрав життя 13 з них. Ще близько 60 цивільних отримали поранення різного ступеню важкості. Серед відвідувачів закладу була журналістка Ірина Сампан. У цьому монолозі вона розповіла про російський терористичний акт, від якого її врятував поганий інтернет у закладі.
Поганий інтернет врятував нас від ракетного удару
27 червня ми з командою знімали черговий матеріал на передовій. Я пообіцяла редакторам, що закину його сьогодні після зйомок, тому ми приїхали в RIA в Краматорську. Ми навіть не розглядали ніколи інший заклад. Усі знали, що там хороший вайфай, смачна їжа і можна добре провести час. На годиннику була десь 17-та година.
Ми з оператором приїхали раніше всіх і одразу почали зливати все відзняте. Там завжди був прекрасний інтернет, але цього дня щось пішло не так. Я навіть запитала офіціанта, чи є в них “Старлінк”. На що він відповів, що є, але не працює, тож підключайтеся до звичайного. Забігаючи наперед, скажу, що саме поганий інтернет врятував нас від ракетного удару.
Я пожартувала до свого оператора, що я буду тут до ночі сидіти, поки не зіллю весь матеріал, тому що його було доволі багато. Потім прийшли наші друзі й ми почали вечеряти. Я продовжувала скидати матеріал, але інтернет був максимально поганий.
Після вечері я навіть відсіла за інший столик. Намагалася залити на мобільному, але це була погана ідея. Я жалілася на це, тому мій друг-іноземець запропонував піти до нього на зйомну квартиру й спробувати зробити це там. Близько 18:50 ми розрахувалися й вийшли з кафе. Ми зайшли в “ЦУМ”, який зовсім поруч, щоб купити щось попити на квартиру. Вийшли ми звідти десь за 15 хвилин до ракетного удару.
Щойно ми зайшли в квартиру, як почули потужний вибух
Квартира, яку винаймав мій друг, була зовсім недалеко — десь у межах одного кілометра, тож за декілька хвилин ми були вже там. Щойно ми зайшли в квартиру i я підключилася до вайфаю, який був дуже швидким, ми почули потужний вибух десь дуже близько. І потім заволала сирена.
Оскільки наші друзі були там, то на телефон друга одразу прийшло повідомлення, що це прилетіло по ним. Друг-іноземець одразу поїхав туди, бо там були його близькі друзі. Поки ми з оператором вагалися, чи їхати, бо очевидно, що зараз там буде шалена товкучка, друг прислав повідомлення. Він написав англійською: “Привези мені мої штани. Приїжджай на допомогу. Цього місця більше немає”.
Одразу після вибуху я трохи почекала, сховалася за двома стінами, а потім виглянула у вікно. У внутрішньому дворику діти спокійно продовжували гратися на майданчику та кататися на гойдалках. Так, ніби нічого не сталося.
За 10 хвилин на місці події вже були всі спецслужби, військові, волонтери та просто цивільні. А разом з ними і ми. Я побігла туди, не знаючи, як допомогти й якою буде моя роль. Це була жахлива картина. Було зруйновано все.
Мені сказали, що ракета попала прямо в туалет. Але насправді вона влучила саме в їдальний зал, де ми сиділи. Один з наших друзів був важко поранений, а всі інші в нормі. Деякі люди могли самі виходити. Вони були контужені, обтрушувались і йшли. Декого виносили на ношах. Дуже багато цивільних містян зібралося на допомогу. Було дуже багато евакуаційних машин "швидкої". Позбігалися рідні людей, які були в цьому закладі. Вони панічно шукали знайомі обличчя серед пилу та диму.
Це місце було дуже популярним. Тут завжди збиралися журналісти, волонтери, міжнародні місії та просто жителі Краматорська. Це був найкращий заклад у Краматорську, який усі дуже любили. Він був європейським, чистим, зі смачною їжею та приємним обслуговуванням. Не дивно, що саме тут збиралося так багато людей.
Це терористичний акт в чистому роді
Це терористичний акт в чистому роді. Росіяни вибрали найпопулярніший заклад. Такого більше не було ніде, він один у Краматорську. Вони навмисно обрали цей час, бо ввечері в центрі завжди людно. Вони вибрали такий час, коли всі столики були забиті. Це дуже підло й підступно.
Готель “Краматорськ”, який зовсім поруч, був найпопулярнішим в Донецькій області. Там зупинялися всі, хто приїжджав на Донеччину. Поруч “ЦУМ” — найбільший супермаркет у місті. Це точно не було помилкою. Вони точно знали, куди бити.
Важко вижити після ракетного удару, але деякі люди виходили самі. Були контузії, уламки, але їм пощастило. Столик, за яким сиділи ми — це стовідсоткова смерть. Наші друзі, які вціліли, розповідали, що їх просто притиснуло кришкою стола. І це їх врятувало від уламків та всього, що почало там сипатися.
"Цього місця більше немає" — таке повідомлення отримала Ірина Сампан від її друга, який першим дістався місця ракетного ударуФото: з аріву Ірини Сампан
Очевидно, що цей удар планувався довго й прискіпливо. Вони обрали саме заклад, де було багато цивільних. Найпопулярніші і найважливіші місця, в які можна було вдарити, — це адміністрація, готель, ЦУМ і піцерія. І вони це зробили.
Місто живе в такому режимі вже 9 років. І Краматорськ у 2014 році був одним із перших міст, яке дізналося що таке артилерійський обстріл, що таке окупація, атаки і вуличні бої. І тому місто звикло до такого. Але цей теракт став для всіх шоком. Вони вбили серце міста, яке всі так любили.
Найголовніша ціль — залякати місцеве населення
Природа тероризму в тому, щоб посіяти жах, використавши при цьому людські жертви невинних цивільних. Росіяни намагалися виправдати це “ударом по штабу військових”, але якщо там і були військові, то це люди, які вечеряли зі своїми сім’ями. Там не було зброї, штабу чи заводу з виробництва ядерної зброї в підвалі.
Я вивчала природу тероризму. Вивчала роботу аль-Каїди. І найголовніша ціль цих терористичних актів — залякати місцеве населення, втомити, виснажити всіх, щоб з ними почали рахуватися. Але у нас є сила й ми її демонструємо. Це з нами треба рахуватися, а не з терористами.
Краматорськ завжди був проукраїнським містом. Тут завжди було багато волонтерів, молодіжних рухів. З 2014 року я це бачила на власні очі щоразу, коли приїжджала сюди. Він був завжди привітним до гостей, до іноземців. Це завжди було привітне місто, цивілізоване, красиве. Тому воно приваблювало всіх. Вони просто хочуть його знищити, тому що захопити його не можуть. Вони терористи, яких ми маємо перемогти й переможемо.
Свої в Telegram 
