Поранені під час обстрілу Ria Pizza у Краматорську продовжують лікуватися. Яким для них був той день

Від російської ракети під завалами Ria Pizza загинули 12 людей. Згодом кількість загиблих збільшилася до 13, бо в лікарні Дніпра від травм померла відома письменниця Вікторія Амеліна. Постраждало внаслідок ракетних ударів 65 людей. Більшості з них тепер потрібне тривале лікування та реабілітація.

Наталія Супруненко, кухар: "В той день передчуття біди не було, тільки падало все з рук"

Кухарем працюю з травня цього року на RIA. Вибрала цю професію, бо основне моє місце роботи призупинило свою діяльність, і треба було шукати нову роботу. У РІА пішла, щоб бути поряд із сином та невісткою — вони теж там працювали. Я і невістка готували салати, син — піци.

В той день передчуття біди не було, тільки падало все з рук: на кухні кришка з каструлі впала переді мною, я сильно вдарилася ногою об ящик, тою, що потім була затиснута під завалами.

Це була одна мить. Удар по голові, розплющую очі — наді мною стіл, висять пічки, витяжка, нога затиснута, не могла нею поворушити. Коли почала розбирати позаду себе завали, побачила небо і що приміщення немає. Тоді тільки зрозуміла, що це приліт, почала звати дітей. Син обізвався, невістка — ні... Першим мене знайшов син, він покликав на допомогу. У нього забиття та порізи, але, слава Богу, живий.

Того дня у Наталії все валилося з рукАвтор: архів Наталії

У мене струс мозку, мікроінсульт, рани на голові та лівій нозі. Голову зашили того ж дня, рани на нозі почали зашивати трохи згодом. Медикаменти та ліки всі у лікарні надають. Вдячна всім лікарям, які надавали на завалах першу допомогу, а також коли привезли до лікарні, і тим, хто лікує зараз.

Ми не поїхали з міста, не евакуювалися, бо не можемо залишити когось із близьких родичів, тварин, та й немає коштів знімати десь житло. Не бачимо сенсу їхати кудись. В Україні прилетіти може скрізь. А за кордон... Я маю бути поруч з сином.

син Олександр з невісткою Катериною АндрейчукАвтор: архів Наталії

Поруч усі рідні, близькі, колеги. Дякую їм велике! Зараз потрібно вижити, а потім вже подивимося, в яку професію повертатись.

Підтримати Наталію і допомогти їй з реабілітацією можна, перерахувавши гроші на картку: 5167 8031 2768 1687.

Ольга Петрова, касирка: "Не можу сказати, що не думала про те, що можу потрапити під обстріл"

І не тільки я. У душі, мабуть, всі, хто залишився у місті, молилися, щоб "пронесло"...

Їхати з міста не думала, бо на це є причини. Прилаштувати всіх, за кого у якійсь мірі відповідаєш, не було можливості. Кинути їх, а самій поїхати — це не мій характер.

Після ракетного удару Ольга дякувала своєму янголу-охоронцю за те, що залишилась живаАвтор: архів Ольги

27 липня був звичайний робочий день. Ми навіть шуткували, готувалися до закінчення зміни. А потім це сталося...

З перших хвилин, коли мене знайшли, поряд були три людини, і вони мене вже більше не залишали. На жаль, я навіть не знаю їх імен, мені з ними було спокійніше.

Я дякувала своєму янголу-охоронцю за те, що зберіг мені життя

У мене стан середньої важкості, перелом хребта, постільний режим, корсет, реабілітація...

Мене підтримує родина, діти, колеги по роботі, керівництво закладу, де я працювала. Висловлюю їм всім велику вдячність. Хочу сказати велике, величезне спасибі людям, які перераховували гроші на рахунок. І справа не в грошах, а в розумінні, що людям не байдужа доля і горе постраждалих людей.

Пишаюся своїми хлопцями, своїм колективом, у нас чуйні та відповідальні керівники. Люблю своє місто. Всім величезне спасибі. Нехай закінчиться ця війна. Усім пережити її і дочекатися миру та спокійного життя.

Підтримати Ольгу і допомогти їй з реабілітацією можна, перерахувавши гроші на картку: 5457 0822 7794 0073.

Артем Сінагов, бармен: "Відчував, що з мене щось стікає. Потім зрозумів, що це кров"

27 липня був звичайний робочий день. Все сталося під кінець зміни... У мене взагалі після початку війни не було роботи. А нещодавно знайшов оголошення, влаштувався барменом. Я не пропрацював і тижня, і тут таке... Називається, знайшов роботу.

В евакуацію не поїхав, бо грошей немає, щоб оплачувати житло і там, і тут. Тому залишився.

Перед прильотом я як раз носив зі склада колу, загружав її у холодильник. І якщо сталося б все може трішки раніше, чи пізніше — все для мене склалося б по-іншому. Я вже думав про це.

Артем тільки-но влаштувався на роботу у RIA Pizza. Не встиг там і тижня відпрацюватиАвтор: архів Артема

У момент прильоту я знаходився перед холодильником і тут пролунав дуже гучний вибух, дуже сильний. І за секунду все стало іншим. Тобто, був яскравий день, а потім картинка за секунди стала іншою... Все сіре, уламки, поранені люди... Мене щось вдарило у спину, я опустився на коліна, вдарило щось у голову...

Я намагався закричати, але голос сів, став слабким

Потім я якось переліз через щось, виліз звідти де був, притулився до дерева. Навіть не розумів, що зі мною, казав, що все добре. Відчував, що з мене щось стікає. Потім зрозумів, що це кров, я весь у крові. До мене підійшла медсестра, сказала, що мені потрібна допомога. Потім мене доставили у лікарню. Згодом відпустили додому.

Моя мама, коли побачила мене всього у крові, у бинтах, була в шоковому стані. А вже потім дуже раділа, дякувала Богові, що я залишився живим.

Коли дізнався, скільки загинуло моїх колег, відчув нестерпний біль, гіркоту від втрати. Бо вони всі були молоді, ще жити й жити. Я мало там попрацював, але вже всіх знав. Я не можу описати словами свої відчуття... Це дуже важко.

Зараз приймаю антидепресанти, знеболювальне і все, що приписали лікарі. Продовжую лікування, відвідую лікарів, мені роблять перев'язки.

Підтримати Артема і допомогти йому з реабілітацією можна, перерахувавши гроші на картку: 4149 4993 4723 3312.

Це місце — черговий доказ воєнного злочину росіян. Спогади відвідувачів Ria pizza у Краматорську

Ці люди загинули внаслідок російської атаки на Краматорськ 27 червня. Імена жертв — оновлюється

Приховані вороги та прифронтовий фаталізм. Як люди відреагували на російський удар по Краматорську