Я побувала вдома, а не в таборі. Репортаж з NYCamp у Славському пам’яті Вікторії Амеліної

Підготовка зайняла 1,5 місяця

1,5 місяця — таку кількість часу зайняла підготовка NYCamp. Табір для ньюйоркців мав відбутися у серпні, проте російські окупанти вбили людину, яка мала сміливість мріяти про зустріч з молоддю українського Нью-Йорка. І мала сміливість діяти, зібравши команду для реалізації цієї мрії. Попри всі складнощі та загибель Вікторії Амеліної, члени громадської організації "Нью-Йоркський Літературний Фестиваль" у партнерстві з "Ініціативною молоддю українського Нью-Йорка" стали однією командою, щоб втілити в життя мрію та задум письменниці, яка так дбала та переймалася долею маленького прифронтового містечка, назва якого оповита міфами та легендами — українського Нью-Йорку на Донеччині.

"Рішення чи проводити цей табір з одного боку морально було тяжким, бо завжди хотілось подзвонити, написати Віці за порадою. Уся команда організаторів розуміла, що сама Віка зробила б все не так, інакше, але ми не вміємо бути нею. Чи правильне було це рішення? Коли спілкувались з дівчатами, усі разом дійшли до того, що її справа, її дитинча має жити і ми не маємо права на слабкість, на відмову від цього. І особисто для себе остаточно переконалась у правильності рішення вже у таборі на останній вечірній свічці, де кожен згадував Віку. Людей з різних куточків України, з різних сфер діяльності об'єднувала Віка. Її ідея, її тепло, любов та турбота тепер продовжується в цій молоді, в кожному, хто був дотичним до її проєкту", — каже одна з організаторок і голова громадської організації "Ініціативна молодь українського Нью-Йорка" Крістіна Шевченко.

13 вересня у Славському стартував табір для молоді з Нью-Йорка NY Camp, який започаткувала письменниця Вікторія АмелінаФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Як зазначає команда організаторів, за півтора місяці підготовки вдалося продумати кожну дрібницю: від трансферу учасників до цікавої для молоді програми. Проте усвідомлення того, що ця подія дійсно відбувається, прийшло вже після початку активностей.

Найтепліші обійми у світі

Так осіннє Славське та "Креативна резиденція МС6" зустріли 14 молодих людей з українського Нью-Йорка, яких війна розкидала по всій Україні. Теплий вересневий день став ще яскравішим завдяки щирим обіймам та посмішкам, сльозам радості від зустрічі та розмовам про все на світі.

Найяскравішою подією першого дня табору для ньюйоркців став похід мальовничим маршрутом у гори від "Креативної резиденції" на гору Тростян. Неймовірне враження прогулянка справила й на тих, хто вперше в Карпатах, й на тих, хто вже раніше бував у горах. Натхненні враженнями від походу, учасники відправились обговорювати правила нью-йоркського табору та познайомилися з незмінною табірною традицією, яка потім стала справжньою перлиною та віддушиною для всіх учасників, — вечірню свічу, де молодь та лектори обговорювали день, ділилися враженнями та очікуваннями від наступного дня. А опісля — традиційні нью-йоркські обійми, які були найтеплішими з усіх обіймів на світі.

Учасники табору впевнені, що нью-йоркські обійми — найтепліші у світіФото: Facebook/Olena Maksymenko

"Робота над табором давалася складно, саме морально. Бо неможливо абстрагуватися від ненависті до русні, коли кожну хвилину розумієш, чому саме ти пишеш програму, чому саме ти комунікуєш з батьками, готуєш пакет документів, робиш розсилку, частково занурена в логістику і ще багато маленьких, але важливих речей. Коли хочеш почути: "Дорога, ти все правильно зробила", натомість бачиш останнє повідомлення у листуванні, номер в телефоні, який більше ніколи не подзвонить і купу питань, чи так все зробили, як Вона це бачила", — розповідає Крістіна Шевченко.

Добрий ранок, Україно!

Кожен ранок у NYCamp починався з гучної музики. "Добрий ранок, Україно!" замість будильника лунало з величезної колонки о 8-й ранку. Так ньюйоркців будили на активну руханку, яка полюбилася не тільки підліткам і молоді. Збігалися на неї і лектори, і команда організаторів.

Кожен ранок у таборі починався з активної руханки, яка заряджала учасників на цілий деньФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Після фізичної активності — смачний та ситний сніданок і чай або кава у приємній компанії молодих людей з українського Нью-Йорка. Усмішки й сміх тут лунали, здавалося, щосекунди. Теплі та проникливі погляди учасників табору, трохи втомлені й щасливі очі організаторів та розуміючі й зацікавлені обличчя лекторів — така атмосфера домашньої кухні, наче за сніданком удома, обіймала Карпатську резиденцію щодня.

На другий день табору учасників чекала насичена освітня програма. Серед перших, хто взявся ділитися досвідом, мотивувати та надихати молодь була українська поетеса, письменниця та радіоведуча "UA: Радіо Культура" Олена Гусейнова. Розмови про важливі речі й предмети стала поштовхом до створення учасниками табору власних подкастів. Молодь довірила лекторці найдорожче — історію своєї юності, переживання та біль. Частина подкастів уже була записана під час табору, інша — ще в роботі й незабаром може побачити світ.

Олена Гусейнова розмовляла з молоддю про важливі речі та предмети, історії яких потім перетворилися на подкастиФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Того дня багато говорили про журналістику. Журналістка та радіоведуча Ольга Русіна познайомила підтлітків та молодь з основами креативного письма, відкривши для них залаштунки медіа-простору України та світу. Розібравшись в тенденціях сучасної журналістики, учасники відправилися на ще одну лекцію-розмову про те, як же має виглядати цікавий та привабливий для читача текст.

Радіоведуча та письменниця Оля Русіна провела для ньюйоркців майстер-клас з креативного письмаФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Разом з воєнною кореспонденткою Оленою Максименко, яка пережила полон росіян у 2014 році, молодь мала змогу попрактикуватися в створенні цікавих заголовків та описів до тексту, а також розібралась в тому, які питання не варто ставити військовим та цивільним, які пережили велике горе. Поговорили й про те, як цікавим початком змусити читача пропустити через себе весь текст, пройнятися емоціями й поширити його для своїх друзів.

Програма табору, попри всі переживання організаторів, захопила ньюйорківців із головою. Там у кутку лектори спілкуються з учасниками про Нью-Йорк та його історію, в іншому — молодь уже обговорює реалізацію проєктів, бере інтерв‘ю у інших учасників і щось пише в блокнотах.

"Я дуже вдячна за роботу всім лекторам, які були в таборі. Тому що їхня робота була надзвичайно вражаючою. Це складно, бо нас було аж 14 людей. Це як міні-школа. І з кожним треба було покомунікувати, кожному донести те, що ти хочеш сказати. Упродовж дня ми могли підходити й ставити свої питання, розмовляти, просто просити поради. І це було дуже класно, бо всі були відкриті, всі були доступні для нас, всі були щирі. Я б не хотіла втрачати цей зв‘язок", — ділиться враженнями від табору Аліна Шелудченко.

Табір у Славському тривав чотири дні, протягом яких усі учасники прониклися атмосферою дому та стали великою родиноюФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Аліна навчається на другому курсі факультету журналістики Університету культури імені Михайла Поплавського. Дівчина зазначає, що цей табір допомог їй подивитися на омріяну професію глибше, отримати досвід, який деякі молоді журналісти вимушені шукати роками.

Надвечір другого дня молодь та лектори зібралися поспівати. Океан Ельзи, Скрябін, Тарас Чубай, Мотор‘ролла — здавалося, тут зібралися поціновувачі найкращої української музики. Атмосфера резиденції наповнилась добром та спокоєм, наче тут зібралися найрідніші душі, які знайомі вже сотні років. Нарешті спокій, нарешті відчуття дому.

А потім всіх запросили подивитися ігровий фільм української режисерки Катерини Горностай "Стоп-Земля", який з великою цікавістю дивилися резиденти різної вікової категорії. Навіть коротке вимкнення світла через зливу не зіпсувало вечір ньюйоркцям. Підліткам було особливо важливо подивитися на своє життя та проблеми зі сторони, проаналізувати свої помилки та зробити правильні для себе висновки. Відкритий фінал фільму спровокував бурхливе обговорення між учасниками табору, лекторами та організаторами. Він дав помріяти про ідеальне майбутнє, згадати своє шкільне кохання та перший повільний танець на дискотеці.

Підлітків захопив фільм "Стоп-Земля", в персонажах якого кожен міг впізнати себе Фото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Цілющі обійми та шалені танці “Just Dance”

Бадьорий ранок третього дня табору традиційно розпочався з пісні "Добрий ранок, Україно". Учасники вже знають цей звук, а отже саме час прокидатися, робити всі ранкові ритуали та підійматися на руханку. Сьогодні це стрейчинг, де учасники, лектори та організатори зібралися, щоб подбати про свою осанку, тонус м’язів та зарядитися енергію на весь день.

Ранок третього дня в таборі розпочався зі стрейчингуФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Активності третього дня розпочалися з тренінгу від програмної директорки громадської організації "Форум Видавців", перекладачки та ведучої телеканалу "Суспільне Культура" Софії Челяк. Вона, яскрава та невгамовна, усміхнена та вдягнута в різні шкарпетки, зачарувала підлітків і молодь з першого слова. Сьогодні вони вчаться організовувати власні події з нуля, працювати в команді та долати труднощі життя. Результатом цього тренінгу стане незабутня дискотека на фінальному вечорі табора, але про це трохи пізніше.

Далі була "Робота в полях" від воєнкорки Олени Максименко, де молодь мала змогу поставити запитання про роботу журналістів у надзвичайних умовах, а також обговорити реалізацію власних проєктів, які вони розпочали розробляти у перший день табору.

Воєнна кореспондентка Олена Максименко розповіла молоді власні секрети успішних репортажів, які вони могли використати для реалізації фінальних проєктівФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Після смачного обіду діти відправились на арт-терапію, яка точно довела: митець живе в кожному з нас. Дитяча письменниця та художниця Катерина Міхаліцина стовідсотково може знайти підхід до кожного — від дитини до дорослої людини. Її обійми, як відзначає майже кожен, хто з нею познайомився, — цілющі, а арт-терапія дійсно допомагає відпустити всі зайві думки та поринути в малювання з головою. Цього дня учасники табору малювали песиків. За допомогою рук, пальців, зеленої травички, м'яти та синеньких ягідок, які ростуть під ногами. Ця яскрава суміш кольорів відбивається щирими посмішками, а малюнки даруватимуть радість ще довгий час.

Дитяча письменниця Катерина Міхаліцина допомогла молоді психологічно розвантажитися, а також розбудити в собі митців Фото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

"Атмосфера табору була родинною, близькою, теплою, бо так багато єднало усіх нас: спільна мрія про Перемогу, ненависть до сусідів, сум та розлука у 1,5 року та любов і турбота Віки до кожного з присутніх. Життя на війні з 2014 року, а потім ще й повномасштабний наступ у 2022 ставлять своє маркування в душі кожного, тому діти говорили небагато спочатку, але їхніх щасливих очей, які горіли яскравими вогниками було досить, щоб зрозуміти, що все чудово. Перед від'їздом все вже було інакше: теплі обійми, сльози розлуки, надії, сподівання, плани на подальші зустрічі. У нас вийшло підтримати вогники в душах кожного з нашої молоді, і я вірю, що ці вогники ще запалають яскравою ватрою на всю Україну, а може й світ", — каже Крістіна Шевченко.

Завершував третій день незабутньої подорожі ньюйоркців у Карпати вечір танців "Just Dance". Джаст денс — це активні танці, які учасники мають повторювати за різними персонажами з мультфільмів та фільмів. Того вечора шалені танці та хвиля гарного настрою захопила всіх гостей "Креативної резиденціі". Від стрибків та активних рухів було чутно вібрацію, яка, здавалося, колихає всю Україну, весь Всесвіт.

Останній, але тільки в цьому сезоні, день табору

У останній день табору, але, як наголошують учасники, останній тільки в цьому сезоні, було багато мрій, а ще сліз. Ранкові активності розпочалися з обговорення та створення мапи "Нью-Йорк мрії". Що має бути в селищі, щоб воно було ідеальним? Багато супермаркетів? Причепурені парки? Небайдужі люди точно мають бути. Дійшли до спільної думки, намалювали й зберегли у пам‘яті. Збудуємо, причепуримо та відновимо все після перемоги — дійшли висновку ньюйоркці.

Приїхав на зустріч ньюйоркців і французький журналіст та автор книжки про український Нью-Йорк на Донеччині Себастьєн Гоберт. Тепер кожен учасник матиме вдома частинку дому — книжку з яскравими фото Нью-Йорка. Життя "до" — ось про що вона.

Себастьєн Гоберт презентував ньюйоркцям свою книжку Фото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Далі за планом — читання поезії та прози в місцевому будинку культури. На вході нас зустрів директор. Сказав, що для нас є сюрприз. Що ж за сюрприз — стане відомо трохи пізніше. Біля столу було багато синьо-жовтих кульок, а на столі щось охайно лежало.

Проте те, за чим ми тут усі зібрались — читання. Микола Чернявский, Василь Стус, Вікторія Амеліна… Розстріляне відродження 20 століття й сучасності. Тут було багато сліз — від туги за домом, від болю втрат та суворої реальності війни: ми мали б читати ці вірші в будинку культури Нью-Йорка, а читаємо тут, у Славському, під час першої зустрічі ньюйоркців за 1,5 роки.

Завершив читання вірш Володимира Сосюри "Коли потяг у даль загуркоче…" і спів ньюйоркчанки Карини Варфоломієвої, який відбивався ехом від високої стелі народного дому:

"Твої губи — розтулена рана…

Ми хотіли й не знали — чого…

Од кохання безвольна і п’яна,

ти тулилась до серця мого…"

У рамках табору "NY Camp" у народному домі селища Славсько відбулися читання поезії авторів з Донеччини та про неїФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

Символічний момент, адже Нью-Йоркський Літературний Фестиваль у 2021 році також закривав спів Карини, який підхопив весь зал тоді ще не зруйнованого російською бомбою будинку культури в Нью-Йорку.

А далі зал народного дому в Славському заповнився сльозами. Чи були то сльози радості, щастя, чи сльози розпачу — невідомо. Але точно вони були щирими. Усі нарешті побачили довгоочікуваний сюрприз — на столі стояв великий торт, а поруч обережно складений прапор. На ньому надпис: "Незламна молодь українського Нью-Йорка. Все буде добре!". І підпис від жителів українського Нью-Йорка, які побажали залишитися анонімними. Цей сюрприз розчулив кожного, торкнувся самої глибини душі й ту саму тоненьку крихітну струну, яка звучить у душі ньюйоркців у евакуації — її назва "Рідний дім".

Небайдужі мешканці Нью-Йорка підготували для молоді сюрпризФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Валерія Панасенко

"Після поїздки я зрозуміла, що побувала вдома, а не в таборі. Мені хотілось, щоб ці 4 дні ще більше тягнулися, щоб тільки не їхати звідти. Коли їхала в потязі, я писала текст про цю поїздку для свого інстаграму і я зрозуміла, що я не хочу їхати не через те, що там гори. Не через те, що там нереальна природа, просто неймовірні краєвиди. Я зрозуміла, що я не хочу їхати через це, що наче я знову їхала з дому, як вперше в евакуацію. Ми всі стали однією великою родиною і готові стояти один за одного горою", — каже ньюйоркчанка Аліна.

А далі знову шалені танці та сльози прощання. Й слова, які повторюються щоразу в голові: "Зустрінемося в Нью-Йорку після перемоги. Творитимемо переможний Нью-Йоркський літературний фестиваль".

Ось нова книга про український Нью-Йорк. Себаст’ян Гобер хоче зробити його помітним на мапі світу

Маленькі містечка на сході можуть зникнути. Письменниця Вікторія Амеліна про повернення на схід

"Сільпо" подарувало брату іграшки, такі, як згоріли в Бахмуті. Історія бахмутчанки Юлії Спиридонової