"Сільпо" подарувало брату іграшки, такі, як згоріли в Бахмуті. Історія бахмутчанки Юлії Спиридонової
Хотіла прожити все життя й зустріти старість у Бахмуті
Юлія Спиридонова народилася у чудовому місті на Донеччині — Бахмуті. Проживши кілька років у Бердянську, а потім у Харкові, вона зрозуміла, що кращого міста, аніж її рідне, немає. У Харкові вона познайомилася зі своїм чоловіком, теж бахмутянином. Будувати родину вони разом вирішили в рідному місті.
“Ми жили просто чудово. Наше місто неспроста назвали містом троянд. Воно невелике, але таке гарне й затишне. Я би точно хотіла прожити все життя й зустріти старість саме там. У Харкові ми познайомилися з моїм чоловіком. Коли я завагітніла, ми вирішили, що будуватимемо своє життя у Бахмуті”, — згадує Юлія.
Велика родина Юлії Спиридонової до почтаку великої війни. БахмутФото: з архіву Юлії
У Бахмуті молода родина орендувала квартиру з прекрасним видом на головний парк. Там же народився їхній син, були поруч рідні та друзі, проте почалася повномасштабна війна.
“Уся сім'я була поруч, всі близькі. Ми були там дуже щасливі. У Бахмуті у нас усе виходило, за що б ми не бралися. Але тільки до 22 лютого, поки путін не зробив заяву. Ми розуміли, що це початок чогось поганого. 24 лютого о 6-ій ранку до нас прийшла мама. Вона йшла через усе місто пішки, бо жоден транспорт не ходив. Вона постукала в наші двері, а коли ми їх відчинили, просто розплакалася”, — каже Юлія.
Того ж дня вся родина Юлії, а це 30 людей, зібралася в одному великому будинку родичів, адже там був підвал. Усі сподівалися, що незабаром цей жах закінчиться.
“Ми бачили, що росіяни зробили з Маріуполем. Там у людей не було шансів виїхати, а Бахмуту пощастило. До кінця березня ми залишалися вдома, але по місту стали бити частіше, тому вирішили, що треба виїжджати. Якщо за своє життя ми відповідальні самі, то життя дитини повністю залежить від нас”.
Юлія з чоловіком планували прожити в Бахмуті до старості, але війна повністю змінила їхнє життяФото: з архіву Юлії
Побачила відео, яке окупант зняв у нашій квартирі
Рішення виїжджати було не марним. Нині будинок, де жила родина, майже повністю зруйнований — у нього влучила російська ракета. А квартира, яку винаймали Юлія з чоловіком, згоріла.
“У батьківську квартиру також було влучання. Мені було важко вмовити їх виїхати й навіть довелося підговорити молодшого брата поплакатися батькам, що йому страшно там знаходитися. Коли він це зробив, батько в ту ж секунду сказав, що треба їхати. Одразу до нас у Дніпро приїхала мама з братом. А за декілька тижнів і батько. Я вмовила їх евакуюватися за кордон, адже вони можуть це зробити, а мені важливо, аби вони були в безпеці”, — каже дівчина.
Нещодавно окупанти виклали фото зруйнованого будинку Юлії в телеграм. А трохи раніше вона побачила в ТікТок відео, яке її шокувало.
“Напевно зараз у всіх є така “хвороба”, що ти не пропускаєш жодного фото чи відео з рідного міста. У ТікТоці мені трапилося відео, на якому я впізнала свою квартиру. Воно було знято російським військовим, який стояв посеред моєї кімнати та щось розповідав. Я не могла помилитися, бо я жила там майже 20 років: це наше планування, наш диван та шпалери. Й ця тварюка, яка стоїть у моїй квартирі. Моє серце тієї миті просто розірвалося”.
Так нині виглядає багатоповерхівка в Бахмуті, де до початку повномасштабної війни жила Юлія Фото: з архіву Юлії
Чоловік Юлії у червні 2022 року ще їздив у Бахмут, щоб за її проханням забрати фотографії — згадку про щасливе та безтурботне життя. Те, що він побачив, ламало зсередини.
“Чоловік розповідав, що Бахмут схожий на руїну. Розбиті дороги, зв’язку немає зовсім. Обпалені будинки й вибухи, які лунають щосекунди. Він робив фотографії, але їх було важко дивитися. Бо там залишилося все твоє життя. Ти щось будуєш, розвиваєшся та мрієш прожити тут усе життя, а хтось приходить і нахабно все руйнує”.
"Сільпо" подарувало брату іграшки, такі, як згоріли в квартирі в Бахмуті
Зараз молодший брат Юлії Єлисей разом з батьками у Словаччині. У Бахмуті у хлопця було кілька улюблених іграшок, які в швидких зборах забули взяти. Нині квартира зруйнована, а разом із нею згоріли й колекційні іграшки Єлисея.
“Він у нас хоч уже й доволі дорослий і майже не грався іграшками, але ці він дуже любив. Мама подарувала йому його улюблену Крокобілку під час пандемії, коли всі сиділи вдома. Відтоді він не випускав їх з рук: їв, спав із нею, брав на прогулянки. Під час евакуації та дуже швидких зборів мало хто думав про іграшки. Тому вони так і залишилися в Бахмуті, як і безліч інших речей”, — каже Юлія.
Після переїзду, хлопець, як здавалося, забув про них і спокійно жив далі, з цікавістю знайомився з новим містом та місцевим колоритом. Так здавалося, поки він не поставив сестрі питання, яке змусило її плакати.
“Ми розмовляли телефоном. Як завжди розповідали, як у кого справи й про всякі такі речі. А потім він мені поставив запитання, яке мене здивувало. “Юль, а як ти думаєш, Крокобілці було боляче, коли вона згоріла?”, — запитав мене брат. Я була в ступорі та перепитала: "Що ти кажеш?" Він повторив своє запитання, а я його запевнила, що їй не було боляче, я думаю, що вона була дуже щаслива бути з тобою знайомою та дружити. Це питання розбило моє серце — я гірко плакала усю ніч”, — каже Юлія Спиридонова.
Улюблені іграшки Єлисея згоріли в Бахмуті, коли російський снаряд влучив у будинокФото: архів Юлії
Юлія вирішила, що вона зобов’язана знайти таку саму Крокобілку, щоб порадувати її брата. Адже діти не мають страждати й сумувати через війну.
“Я просто не могла нічого не відповісти. Ми вирішили написати йому листа, в якому розповіли про те, що нібито це пише Крокобілка з Бахмута перед тим, як вона згоріла. Ми написали, що вона рада, що знайома з ним і щоб він починав нове життя та не турбувався про те, що буде далі. Також написали про те, що вони точно зустрінуться. У той момент я вже знала, що шукаю таку іграшку”.
Проте пошуки на сайтах та різних платформах з продажу вживаних речей не допомогли. Тоді Юлія вирішила, що буде логічним зателефонувати в "Сільпо", бо ці іграшки були саме звідти, й запитати в них.
“Я зателефонувала на гарячу лінію, розповіла їм про те, що ми з Бахмута, про те, що дитина поставила таке запитання та що їй дуже сумно через це все. Мені відповіли, що цю іграшку більше не виробляють, але вони спробують її знайти. Я готова була заплатити будь-які гроші, тільки б мені її знайшли”.
І вони знайшли. Через якийсь час Юлії зателефонували й запитали адресу, куди можна відправити іграшку.
@my_love1327 Спасибо Сильпо 😭🫶❤️ Это прекрасно , спасибо что откликнулись на помощь и нашли игрушки которые дороги сердцу моему брату 🙏 обнимаю всем сердцем ❤️ #рекомендации #сільпо #украина🇺🇦 ♬ оригинальный звук - Kai
“Грошей з мене не взяли. А разом з улюбленою Крокобілкою Єлисея приїхали й інші іграшки з колекції та ще одна, яку мама йому так і не купила. Ще в "Сільпо" поклали для нього смаколики та якісь колекційні іграшки, яких ми раніше не бачили. І лист, написаний від руки, для мого брата. Це було так приємно, що комусь небайдужі почуття дитини. Я дуже вдячна компанії "Сільпо" за їхнє добре серце”.
Юлія зняла відео про цей подарунок та виклала в ТікТок. Пост зібрав уже понад 145 тисяч переглядів і ця кількість росте щохвилини.
“Я заходжу в коментарі та плачу. Там тисячі схожих історій. Ти нікого з них не знаєш, але вони наче тобі такі рідні, що тобі хочеться їх просто обійняти. Сказати їм спасибі, що пережили ці емоції разом зі мною. Тому що це дуже дорогого коштує. Бо ми всі розділяємо одне горе”, — каже дівчина.
Незабаром Єлисей отримає свій подарунок, а Юлія обіцяє показати реакцію брата в ТікТок.
Бахмут відбудують, бо він у всіх на слуху
На питання Юлії, що буде з Бахмутом після деокупації, вона відповідає просто: його простіше знести та відбудувати заново.
“Я впевнена в тому, що Бахмут відбудують, бо він був у всіх на слуху. І люди туди точно повернуться, але через деякий час, адже він є зараз одним із найбільш замінованих міст. Хтось каже, що на його повне розмінування буде потрібно 10-15 років. Але я точно поїду туди, як тільки скажуть, що там безпечно. Я не можу говорити зараз про щось впевнено, але я маю показати своєму сину місто, де він народився”.
Юлія каже, що після відбудови Бахмут буде вже зовсім іншим містом, але вона хоче туди повернутися.
“Після того, як місто звільнять, я поїду туди, щоб прийняти той факт, що його більше немає. Я буду плакати, буде боляче, але це допоможе мені пережити це. Від думки про те, скільки там загинуло людей, страшно. Я думаю, в Бахмуті треба буде створити місця, куди зможуть прийти поплакати та подякувати люди — це меморіали загиблих героїв, які віддали життя, обороняючи його”.
Свої в Telegram 
