Попри небезпеку, складності та сексизм. Як у Покровську працює ледь не єдина водійка таксі

Ламаючи стереотипи

Ставлення до жінок-водійок досить різне. Незрозуміло чому зараз у суспільстві більше заведено бачити за кермом саме чоловіків. І саме це, каже Лілія, інколи заважає в роботі. Бо деякі пасажири інколи полюбляють повчати. Як жартівливо каже таксистка, "позайматися дідівщиною". Та Лілія не звертає на це особливої уваги, бо має великий стаж водіння.

Лілія працює таксисткою у ПокровськуАвтор: Вечір

Згадує, якось забирала пасажира біля церкви. Коли чоловік побачив, що за кермом жінка — почав хреститися.

"Пасажир занервував, його кинуло в піт. Каже: "Я з тобою не поїду, бо ти блондинка". Мовляв, блондинки зовсім не можуть керувати й взагалі дурепи. Довелось казати коронну фразу зі своєї курсової роботи: "Чому дорівнює тригонометричний кут синусоїдального квадро-геометричного кола?"

Це переконало чоловіка й він сів у салон. Та на цьому так і не заспокоївся.

"Моя бабуся — німкеня, на прізвище Шумахер. Я запропонувала довезти недовірливого пасажира "з вітерцем". Тоді він ледь не вистрибнув з авто".

Ліля — ледь не єдина жінка-таксистка у містіАвтор: Вечір

Та попри це, каже Лілія, не всі аж такі категоричні. Навпаки, буває, що чоловіки радіють, побачивши жінку за кермом. Бувало й таке, що починалися залицятися. Та на цей випадок у таксистки є легенда про чотирьох дітей, які ростуть без батька. Почувши це, зазвичай кавалери замовкають.

Колеги-таксисти ставляться до Лілії з повагою, і за потреби завжди готові прийти на допомогу.

Таксувати почала, аби набратися досвіду

Після отримання водійського посвідчення Лілія розуміла, що десь має набувати досвіду. В автошколі було мало практичних занять, а її чоловік відмовився вчити її. Тому Лілія вирішила піти працювати у таксі. Відтоді минуло майже 15 років.

"Мені дали маленький Matiz, спитали, чи є досвід, я відповіла: "Так". І поїхала на перше замовлення. Везла пасажира, який жив в останньому будинку на вулиці, яка закінчувалась глухим кутом. Довезла без пригод, а ось потім довелось здавати задом. Плакала, рухалась зиґзаґом, але здаватись не збиралась".

Був період, коли Лілія намагалася змінити роботу. Тоді вона влаштувалася менеджеркою в мережу продуктових магазинів. Та довго протриматися там не змогла. По-перше, за складом характеру Лілія інтроверт, вона не дуже любить працювати в колективі. По-друге, вона завжди бореться за справедливість.

Намагалася працювати в іншій галузі, але повернулася до таксиАвтор: Вечір

"Через загострене відчуття справедливості я не уживаюсь в колективі. У мене на все є своя думка, не можу втриматись перед керівництвом. Тому, коли оштрафували продавчиню, а заодно й мене, за те, що в робочий час вона відвідала туалетну кімнату, я пішла звідти".

Непросто робота з небезпечними ситуаціями

Лілія каже, таксувати — не проста робота, та її завжди підтримує чоловік. Поки вона зміні, телефонує майже щогодини і питає, де вона та кого везе.

"Із засобів захисту в мене лише флакон парфумів у бардачку. Бо іноді трапляються такі клієнти, що нічим дихати в салоні".

Та все ж був випадок, коли Лілія опинилася у досить небезпечній ситуації.

"Хлопці, яких я везла, виявились наркозалежними. Вони грубо поводились. Коли я їх висадила, відмовились платити і почали жбурляти в машину каміння. Довелось натискати кнопку допомоги. За кілька хвилин майже сімдесят колег приїхали мені на допомогу".

Колеги завжди готові прийти на допомогуАвтор: Вечір

Була ще одна ситуація, яка спочатку налякала Лілю, а потім розсмішила. Якось вона везла компанію друзів з кафе. Хлопці поводились агресивно: голосно кричали в салоні, лаялись. Довелось одразу їх висадити.

"Через три години їду на замовлення до іншого кафе. Під’їжджаю, дивлюсь — а то ті самі хлопці. Але їм вже було дуже добре. Називали мене сестричкою, просили вибачення, пригощали шоколадом, запрошували на шашлики, пропонували познайомити зі своїми жінками".

Як змінилася робота з початком повномасштабної війни

Лілія працює багато — робочий день починається о шостій ранку, а закінчується перед комендантською годиною, майже о дев’ятій вечора. Після початку повномасштабної війни працювати стало набагато тяжче. Перш за все через відсутність вечірнього освітлення: зараз у Донецькій області діє режим світломаскування.

"Кількість пасажирів не зменшилась, роботи багато, але за кермом треба бути дуже уважною. У цілковитій темряві сліплять фари зустрічних авто, можна не помітити людину на пішохідному переході. Мабуть, ці фактори найскладніші в моїй роботі зараз".

Керую авто Лілія максимально обережноАвтор: Вечір

Саме тому Лілія водить максимально обережно. Коли темно, їздить зі швидкістю до 40 км/год. Інколи пасажири-чоловіки глузують через це. Але жінка не звертає уваги, каже, саме ця обережність допомагає не потрапити в ДТП.

"Наприклад, вчора я їхала на виклик і треба було повертати. Майже біля повороту хтось припаркував своє авто. У темряві я його не бачила, вже сантиметрів за двадцять різко загальмувала. Якби їхала на великій швидкості, могла б статись аварія".

Якщо раніше таксистка бралася за будь-які замовлення, то зараз ретельно обирає місце стоянки. Зазвичай подалі від офіційних установ, куди може "прилетіти".

Життя і робота у прифронті має свою специфіку і накладає певний відбиток у вигляді стресу, та Ліля бореться з ним за допомогою музики — ходить займатися до музичної школи у клас фортепіано. Вона купила собі синтезатор і вечорами грає, аби заспокоїтися.

Скільки коштує орендувати квартиру в найбільших містах Донеччини. Порівнюємо ціни з іншими регіонами

У Покровську працює кав’ярня перемоги. Тут молодь плете кікімори на передову для своїх земляків

Микола Головко допомагає військовим і жителям Донеччини. У рідному Покровську встановив «Шафи добра»