Рубіжанська панчішна мануфактура відновила виробництво у Львові. Їх підтримали партнери і працівники
Рубіжанську панчішну мануфактуру заснували два брата — Геннадій і Олег Місюренки — на початку 1990-х років. Спершу це був невеликий сімейний бізнес, та згодом перетворився на сучасну фабрику. З початком повномасштабної війни підприємство евакуювали на Львівщину, де вдалося наново запустити роботу. Тепер в планах працівників — відновити щонайменше половину виробничих потужностей, які були у Рубіжному.
Про те, як Рубіжанська панчішна мануфактура працює в евакуації для видання Свій дім розповіла комерційна директорка Ольга Ушакова.
Відновилися завдяки підтримці партнерів і команді
Рубіжанська панчішна мануфактура евакуювалася на Львівщину на початку повномасшатбної війни. Вже у березні 2022 року фабрика розпочала роботу. Тоді, згадує комерційна директорка Ольга Ушакова, їм допомогли давні партнери — бренд дизайнерських шкарпеток Dodo Socks.
«Вони нас дуже підтримували, казали, що потрібно все відновлювати. Наприкінці березня 2022 року Dodo Socks написали у своїх соцмережах дуже гарний пост про нашу фабрику, про її історію і те, що вона зараз повністю знищена окупантами».
Бренд Dodo Socks надав Рубіжанській панчішній мануфактурі безвідсоткову позику на придбання обладнання для в'язання. Львівська міська рада сприяла пошуку приміщення: разом з командою вони відвідували різні місця, поки не знайшли відповідний простір для фабрики. Незалежне агентство USAID оплатило оренду приміщення на рік та п'ять місяців. Завдяки гранту USAID підприємство отримало 11 нових в'язальних машин з Італії, які можуть впоратися з найскладнішими завданнями. Грант від Міжнародної організації з міграції (МОМ) забезпечив придбання спеціальних машин, без яких неможливо завершити процес виробництва панчішно-шкарпеткових виробів. Грант від Датської ради біженців покрив витрати на організаційну техніку та обладнання для виробництва, а кошти від програми «Український бізнес в дії» допомогли придбати машини для в'язання жіночих колготок. Програма «Легкий бізнес» сприяла придбанню верстатів для відновлення дитячого асортименту фабрики.
«Нам потрібно було укласти договір оренди, отримати обладнання, запустити виробництво та виготовляти продукцію. Від початку роботи до реалізації виробів пройшло немало часу, протягом якого нам потрібно було покривати різні витрати. У цьому нам дуже допомогла підтримка партнерів і грантові кошти. У нас не було нічого, довелось купувати усе —від ноутбуків до стільців для офісу», — розповіла Ольга Ушакова.
Тоді ж на фабриці розпочали виробництво чоловічих і жіночих шкарпеток.
Шкарпетки, які виготовляють на підприємстві
«Придбати обладнання та виготовляти — це лише один із етапів, необхідно збувати продукцію. Бренд Dodo Socks одразу завантажив нас замовленнями і ми почали працювати. Вони увійшли в наше положення, спершу давали завдання на виготовлення шкарпеток із простим дизайном. Dodo Socks розробляють дизайн, прописують технічні вимоги, а завдання Рубіжанської фабрики — якісно втілити ідеї у виробі. Наші львівські партнери дуже вимогливо ставляться до своїх виробів і співпраця із ними стимулює Рубіжанську фабрику постійно розвиватися».
Та найголовнішим мотиватором для відновлення роботи, каже Ольга, була їхня команда. З Рубіжного евакуювалися 17 працівників фабрики, яких за ініціативи міської ради безкоштовно поселили у гуртожиток міста Миколаїв на Львівщині.
Частина колективу Рубіжанської панчішної мануфактури
«Працівники евакуювались зі своїми сім’ями і їм потрібно було десь жити. У всіх різні історії виїзду з Рубіжного, але кожна — по своєму трагічна. Люди думали, що виїжджають на декілька тижнів, а в результаті втратили усе своє попереднє життя», — каже комерційна директорка.
Згодом на підприємство стали залучати та навчати місцевих працівників. Й тепер на Рубіжанський панчішній мануфактурі працює 62 людини.
Відновлення власних брендів
До початку повномасштабної війни Рубіжанська мануфактура випускала продукцію для власних брендів — Movigo, Lady May, Af Rica та Misyurenko. Наразі фабрика відновлює виробництво. Наприклад, тут вже налагодили виробництво популярних бавовняних жіночих колготок Lady May. Також відновлени виробництво товарів з дитячого асортименту бренду Af Rica, а у планах на майбутнє — відновлення та запуск спортивного напрямку.
Продукція Рубіжанської мануфактури
Ольга розповідає, підприємству вдалося зберегти контакти з постачальниками сировини: вже понад 10 років вона закуповує бавовну й синтетику в Індії та співпрацює з дистриб’юторами сировини в Україні. Крім того, фабрика відновила співпрацю з дистриб’юторами, з якими працювала до 24 лютого 2022 року.
«У кожному регіоні України у нас був дистриб’ютор, який займався реалізацією продукції Рубіжанської мануфактури. Поступово відновлюємо і наш інтернет-магазин».
Навіть попри труднощі
Ольга ділиться, на фабриці постійно відчувається кадровий голод. Особливо не вистачає працівників в’язальної дільниці. Через це на фабриці не можуть використовувати всю техніку й працювати з нею на максимальній потужності.
«У нас багато різнокольорових виробів, які потребують уважного підходу у процесі виробництва. Всі деталі мають бути вишиті на своєму місці і саме тим відтінком, який зазначений у технічному завданні. Ми контролюємо і якість виготовлення цілого виробу, і акуратність вишивки окремих його елементів. Робота складна, і нам потрібно спершу навчити працівника. Ми постійно шукаємо співробітників, запрошуємо до нас на фабрику», — каже Ольга Ушакова.
Крім того, попри великий досвід, підприємству складно конкурувати із аналогічними виробниками в Україні й світі. Через відсутність власних приміщень Рубіжанська панчішна мануфактура змушена витрачати гроші на оренду. Та попри всі труднощі, вона активно відновлює виробництво і розширює виробництво. А ще — виготовляє продукцію для Чехії та Нідерландів і намагається налагодити співпрацю із США.
«Попри все, необхідно жити та планувати. Ми хочемо мати власне приміщення для фабрики, збільшити асортимент виробів, запустити на повну потужність все устаткування і купити нові якісні машини. Ми розробили стратегію відновлення підприємства, визначили пріоритетні цілі і рухаємось у напрямку їхньої реалізації. Розуміємо, що наші задуми доведеться корегувати чи змінювати залежно від ситуації. Проте маємо план на найближчі роки і чітко розуміємо, чого ми хочемо досягнути».
Від сімейного бізнесу до великої фабрики
Товари від Рубіжанської панчішної мануфактури користуються популярністю та визнанням в Україні понад 12 років. Її заснували двоє братів — Геннадій і Олег Місюренки — у 1990-х роках. Тоді, розповідає Ольга, у Рубіжному зупинилася велика фабрика з виробництва панчішно-шкарпеткової продукції. Багато людей, в тому числі й Місюренки, залишилися без роботи. Тож вони вирішили започаткувати власну справу.
Спочатку то був сімейний бізнес. Брати придбали три в'язальні машини і почали виробляти шкарпетки. Згодом виробництво розширилося — купили 30 нових верстатів, і збільшилася кількість працівників. Виробництво з кожним роком розвивалося і розширювало асортимент своєї продукції.
Приміщення фабрики у Рубіжному
«Наші вироби купували переважно у Донецькій та Луганській областях, частково — в Одеській. У 2014 році, коли розпочалась війна із Росією і частину регіону окупували, у нас різко впав попит. Ми не знали, що робити і як планувати роботу фабрики у майбутньому», — згадує Ольга.
Та коли українські захисники звільнили частину території, Луганщина стала потроху розвиватися. Тоді ж засновники фабрики вирішили шукати виходи на ринок за межі східних регіонів. Тож підприємці повезли свою продукцію на Львівщину й Хмельниччину, знайшли там дистриб’юторів.
Коли побачили, що вироби користуються попитом, вирішили розвиватися й далі. Вони купили нове приміщення, реконструювали його і купили нове обладнання. Обсяг виробництва та кількість працівників майже подвоїлися. У 2017 році брати Місюренки відкрили велику, сучасну фабрику у Рубіжному.
Колектив біля приміщення фабрики у Рубіжному
«Ми почали працювати не лише в Україні, але і на експорт. У 2017 році познайомилися із брендом Dodo Socks, з яким зав’язалась тісна співпраця. У нас були дуже амбітні плани, ми купували нове обладнання, команда розширювалася. У 2022 році у нас було 162 працівники, 98 в’язальних машин, машини для вишивки, обладнання для нанесення силікону на вироби, великий швейний цех, формувальна дільниця».
Російська ракета зруйнувала підприємство
Команда планувала запустити лінію спеціальних спортивних шкарпеток. Й вже встигли їх протестувати із бігунами та фехтувальниками. Та реалізації задуму завадив початок повномасштабної війни.
Ольга каже, загострення на лінії розмежування та в місті стало відчуватися ще на початку року. Тому, аби уникнути можливих ризиків, вирішили поїхати на Львівщину, щоб пошукати приміщення для фабрики.
«Приїхали до Львова ввечері 23 лютого і прокинулись у війні. Ми зупинили виробництво, щоб не наражати працівників на небезпеку. Сподівались, що війна триватиме недовго і ми зможемо забрати наше обладнання. На жаль, нам не вдалося вивезти устаткування, сировину та продукцію із Рубіжного».
У березні армія рф активно обстрілювала місто. Тоді ж, каже Ольга, були влучання на підприємство.
«Другий поверх зруйнували повністю, обладнання згоріло, а продукцію, імовірно, розграбували. Востаннє ми були на фабриці 22 лютого».
Свої в Telegram 
