Місто залізних людей. Як журналісти Свої 7 місяців досліджували бренд і комунікацію Покровська
Глибинне інтерв’ю — це те, що я за своє журналістське життя робила вперше. Спілкування через зум у мене не вийшло. Донеччина відключена від таких сервісів. Тому мені не довелось пояснювати моїм інтерв’юерам, чому я їх бачу, а вони мене ні. І спілкувалась я з усіма телефоном або при особистій зустрічі і, звісно, під запис. І можу сказати, що щось в цьому є — задавати всім одні і ті ж запитання, пам’ятати, що кажуть інші на ці відповіді, тут же аналізувати і порівнювати з собою.
Впевнено можу сказати, що всі покровчани дуже люблять своє місто. І те, що до початку повномасштабного вторгнення було мінусом Покровська, зараз стало його головним плюсом. Люди кажуть, що Покровськ компактний, сучасний, милий, красивий, охайний і, звісно, рідний.
Наталія Бірюкова на освітньому кампусі журналістів-медіаторів
"Це живе місто. Це місто людей, які багато працюють, тому і живуть більш-менш непогано. Покровськ — місто шахтарської слави, місто троянд. Це моє рідне місто. Я тут народилась, тут народились мої діти. Це невеличке шахтарське містечко", — так розповідає всім про Покровськ Ірина Сапач. Вона підприємиця, а її чоловік військовослужбовець.
Рестораторка Юлія Черкашина більш чітко висловила думку про Покровськ всіх його мешканців:
"Я дуже люблю своє місто. Навіть у студентські роки, коли була можливість поїхати до великого міста, я це не обрала. Не хотіла жити в іншому населеному пункті. Велике місто — це метушня, мені там не комфортно. А Покровськ — це маленьке місто. Затишний, завжди красивий. Для мене він комфортний, улюблений. Провінційне містечко: тепле, затишне, комфортне".
Ніколи я не замислювались над тим, що кожен може мати уявлення про бренд Покровська. З 2015 бренд міста активно намагались повʼязати зі «Щедриком». Достеменно не відомо, де Микола Леонтович написав свій всесвітньо відомий «Щедрик», але Покровськ офіційно стверджував, що за 4 роки, що композитор працював у місті, він міг написати його і тут. Але як у самому Покровську при обговоренні цієї теми не було однієї думки, так і у відповідях інтерв’юерів на запитання про бренд Покровська в глибинних інтерв’ю.
Юлія Добряк одна з небагатьох, кому я задавала питання глибинного інтерв’ю, згадала, що бренд Покровська — це ластівка і «Щедрик».
Пам'ятник Леонтовичу у Покровську
Мені насправді дуже подобалась така ідея: «Покровськ — місто, де творився «Щедрик». І якби не війна, я впевнена, що в цьому напрямку ми ще більше розвинулись і піднялись би ще вище. Наше місто впізнавали б у різних куточках світу. Зараз, на жаль, культурні цінності трохи відійшли на задній план.
Але мені більше подобалось, як висловилась Катерина Янжула про бренд Покровська зараз:
"З початку повномасштабного вторгнення, війни я пов’язую бренд міста з вокзалом, із залізницею. Тому що так сталося, що саме через наше місто багато мешканців евакуюються, і це єдина можливість залізницею потрапити до більш безпечних регіонів. Ось тільки з початку повномасштабного вторгнення через Покровськ, саме із залізничного вокзалу, евакуювали понад 25 000 осіб. Так воно пов’язано не дарма, що саме вокзал на нашому гербі, на наших емблемах офіційних і те, що вокзал виконує зараз. Для мене Покровськ зараз асоціюється з вокзалом, тому що я часто їжджу цим потягом до своєї родини. Для мене так: Покровськ — це зараз евакуаційний хаб, залізниця, потяг, дорога".
Більшість моїх інтерв’юерів казала про те, що є комунікація між владою та громадою. Всі казали про те, що вона існує, але деякі вважали, що її недостатньо для нормальних відносин, що можуть стати рушієм вперед. Одна з інтервʼюерок знайшла чітку аргументацію для цього:
"Мені не вистачає зустрічей безпосередньо влади з людьми. Не через соціальні стики, не через телебачення, а саме зустрічі з людьми: в організаціях, на вулицях, зборах в ККСН, коли між квартальними, старшими будинками. Проведення таких зустрічей було б донесенням інформації до простих людей. Раніше у нас був досвід мера, який набагато більше комунікував, виходив в люди, ніж нинішня влада".
Евакуація з Покровська, серпень 2024
Сама ж влада вважає себе достатньо відкритою та прозорою. І каже про особисті прийоми та спілкування з молодіжною радою на постійній основі. Майже всі відзначили роботу контакт-центру. Доволі великий відсоток інтерв’юерів звертався туди з різних питань. Зараз більшість звернень стосується обстрілів. Жителі Покровська залишають заявки на ліквідацію наслідків саме в контакт-центрі. А Сергій Добряк навіть відмітив, що неупередженість контакт-центру дає можливість бачити ситуацію в місті.
"Основне — це контакт-центр, звичайно. Він точка входу взагалі всієї інформації. Вона там класифікується, аналізується. Ти розумієш, що турбує людей. Де погано, де тоненько, що називається там, де рветься. Контакт-центр просто прямий, чесний. Людина подзвонила, сказала, повісили на відпрацювання, закрили тему. Чесно скажу, як інструментом я користуюсь більше контакт-центром. Кожного дня зранку приходить аналіз звернень до контакт-центру і ти вже все розумієш. Є довгострокові плани, є середні, а є оперативні. Ось їх, середньострокові, формує контакт-центр".
Цікавими були відповіді на питання «Що ви відчуваєте, коли не можете вибудувати нормальну комунікацію?». Жіноча половина інтерв’юерів заявила про розпач та злість, а ось чоловіки казали про спокійне ставлення до таких ситуацій.
Журналісти-медіатори на освітньому кампусі
"Це філософське питання, чесно кажу. Я просто до таких речей з розумінням ставлюсь, тому що я вважаю, що все, що не виходить, значить, воно або не моє, або не на часі. Намагаюсь у таких випадках просто йти по течії. Все, що Всесвітом посилається, все добре. Все, що відпадає, значить не моє", — так вважає Андрій Пузіков.
А Сергій Добряк розповів, що він намагається розуміти кожного, хто цього хоче:
"Немає такого. Навіть якщо ми говоримо про наших хейтерів і думаємо, що просто неможливо з ними комунікувати. Але це так, допоки одна зі сторін просто не хоче комунікувати. Завжди дві сторони. Ми готові комунікувати і послідовні в своїх словах. Ми на вході відкрито казали, що будемо робити такі речі, пропонували легалізуватися. Малий і середній бізнес скористався таким вікном можливостей, а великий не захотів. І побачив загрозу, бо прийдеться сплачувати податки. Але це поки. Тому я впевнений, проблем з комунікацією не буває. Проблем з комунікацією не може бути на такій роботі".
Всі, з ким я поспілкувалась в рамках глибинного інтерв’ю, казали про те, що читають новини в телеграмі. Більш молоді ще казали про YouTube та Instagram. Дорослі продовжують «жити» у Facebook. Сергій Добряк сказав, що дізнається новини з різних джерел, не дивиться тільки телебачення. І більшість назвала телекомпанію «Орбіта» та її ресурси найавторитетнішим джерелом інформації про місто.
Під час одного із засідань круглих столів журналістів-медіаторів з представниками влади у Покровську
На питання про те, що заважає громадянам бути більш активними, більшість казала про війну. А ось Андрій Частов, можна сказати, зробив аналіз цього запитання:
"Насправді, на мій погляд, це проблема. Найефективніша комунікація вибудовується тоді, коли є спільні проблеми, вони заважають як одним, так і іншим, і їх необхідно вирішувати. Ефективна взаємодія — коли вдається їх вирішувати разом. Коли все добре, можливо, також буде комунікація, але більш плідна спостерігається на спільних проблемах".
Доволі цікавим, я вважаю, була відповідь на це ж запитання і Олексія Стебеля:
"Відсутність бажання. В громаді сьогодні мешкає 62 000 людей. З них 10 000 переселенців, 6 000 дітей. Є два типи людей. Одні проявляють ініціативу, приходять на прийоми, звертаються зі своїми проблемами. І немає таких, які не отримують те, за чим прийшли. Інший тип людей такий: зі словами «воно все одно не поможе» навіть не кажуть про свої проблеми. Проте практика каже, що ті, хто звертаються, отримують результат. І це правда".
Наталія Бірюкова
Якщо підбивати підсумки саме цієї частини проєкту «Медіатори громади», то впевнено можу сказати, що тепер у моєму журналістському арсеналі є запитання, яке я вже задаю людям без запису для глибинного інтерв’ю. Це – «як ви розповідаєте про наше місто своїм знайомим з інших міст?». Вважаю, що відповідь Вадима Ступака краще за інших характеризує Покровськ і покровчан саме зараз:
"Це місто залізних людей. Тут люди, які не залишаться осторонь від чужих проблем".
Свої в Telegram 
