Пошук людей в окупації і документування злочинів. Як працює Харківська правозахисна група
Харківська правозахисна група — одна з найстарших українських правозахисних організацій, яка почала працювати ще за радянських часів. За роки існування декілька разів змінювався вектор діяльності групи змінювався, однак незмінним завжди залишався один напрямок — захист прав людини. Нині група відіграє важливу роль у сучасній українській правозахисній діяльності, документуванні злочинів, пов'язаних з російською агресією. Більше про діяльність Харківської правозахисної групи для Свої розповів директор Євген Захаров.
Організація з історією — від дисидентства до незалежності
Харківська правозахисна група бере витоки з правозахисної групи харківського «Меморіалу», яка починала свою діяльність у 1988 році.
«Багато хто із засновників брав участь у дисидентському русі і за це був репресований. І саме цей фактор багато визначив у нашій подальшій діяльності. Там працювали досвідчені люди, які прожили у радянському союзі під пресом КДБ».
«Меморіал» працював у трьох напрямках. Перший — дослідження з історії політичних репресій. Команда займалася пошуком місць масового поховання й встановленням там пам’ятних знаків. Другий напрямок був благодійним, де допомагали жертвам політичних репресій з радянських часів. Третій — правозахисний.
«Ми займалися усіма трьома напрямками у «Меморіалі», але все ж таки переважав правозахисний».
Тож у листопаді 1992 року команда ухвалила рішення зареєструвати саме правозахисну групу. Очолив її Євген Захаров.
Євген Захаров
«З самого початку ми багато займалися допомогою колишнім жертвам політичних репресій. Брали участь у підготовці закону про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму».
А коли закон про реабілітацію набув чинності, представники Групи увійшли до складу комісії з питань поновлення прав реабілітованих при міській раді. Євген каже, працювали у складі комісії довго — від моменту створення і до 2011 року.
Сама ж Група стала займатися захистом від катувань, перейматися за доступ до інформації, за розширення свободи інформації, оскільки дуже багато чого було засекречено в Радянському Союзі.
«Це треба було розсекречувати і домагатися того, аби у незалежній Україні ця практика не набула такого ж розмаху, як це було в СРСР».
Багато сил правозахисники вкладали у питання свободи вираження поглядів.
«Тоді чиновники за будь-яку статтю, де була критика на їхню адресу, подавали до суду позови за образу честі і гідності. І це була гра в одні ворота. Фактично суди задовольняли ці позови, і журналісти були безсилі щось протиставити».
Тому разом із іншими організаціями правозахисники стали працювати з цією проблемою. Їм вдалося добитися того, що поняття «наклеп» і «образа» прибрали як кримінальний злочин у новому Кодексі, який був ухвалений у 2001 році.
«Ми вчили журналістів писати так, щоб подібні позови взагалі було неможливо подали. Адвокатів вчили захищати журналістів у разі, коли такий позов все-таки був поданий».
У цій багаторічній справі, ділиться Євген, було багато успіхів. Зокрема, лише у 2001 році шість генералів МВС програли свої позови до журналістів у суді. І саме це стало поштовхом до того, що тодішня ще міліція змінила свої підхід і практику.
«А раніше практика була така: якщо про міліціонера написали погане чи критичне — його викликав керівник й наполягав на тому, щоб той подавав позов до суду. Якщо справа виграє — все добре, як ні — міліціонера могли звільнити».
Окреме місце в роботі Групи займало питання катувань. Це, каже Євген, дуже стара проблема, яка перейшла ще з радянських часів.
«У 1937 році катування було легально дозволено за особистим наказом Сталіна. І 24 способи катування переходили з покоління в покоління. Їх знали в міліції оперативні працівники і застосовували. Тоді вважалося, що обвинувачувальний висновок без зізнання підозрюваного у скоєнні злочину є поганим. Тому фактично це зізнання просто вибивали за допомогою катувань».
Цю практику, каже Євген, було дуже важко змінити. До кінця впоратися із цим не вдалося й досі. Але змінити ситуацію на краще вдалося. Насамперед, у ставленні українців.
«Коли ми починали з цим працювати, за даними соціологічних опитувань, більше половини вважали це нормальним, то після Революції Гідності лише 14% визнавали, що ця практика допустима, при чому лише в окремих випадках. А решта 86% вважали, що практика катувань у роботі міліції, а тепер вже поліції, неприпустима за жодних умов».
Крім того, правозахисники багато займалися тими правами людини, які пов'язані з кримінальною юстицією: захистом права на життя, захистом проти катувань і поганого поводження, проти свавільних арештів, захистом права на справедливий суд і його кримінальних аспектів, захистом права на приватність, зокрема боролися проти незаконного прослуховування телефонних розмов.
Займалися правозахисники й правовим просвітництвом, навчанням інших. За роки роботи вони організували 30 шкіл з прав людини для молодих правозахисників. З 2003 щороку проводили спеціальні семінари для суддів і тренінги для адвокатів.
Учасники Школи з прав людини у 2017 році
«Ми створили певну культуру прав людини в Україні. Наша організація є засновником Української Гельсінської спілки з прав людини у 2004 році, яка зараз, мабуть, найбільша в країні правозахисна організація».
Робота правозахисників з початку російсько-української війни
У 2014 році, коли розпочалася російська збройна агресія проти України, деякі проєкти, якими займалися правозахисники, довелося призупинити. Натомість вони почали допомагати переселенцям, захищати права тих, хто постраждав, мешкаючи в місцевостях на лінії розмежування.
Документування порушень прав людини в зоні АТО, 2016 рік
«Ми об’їздили ці території і фактично знайшли всіх, хто постраждав, склали поіменний список, до якого увійшли загиблі, поранені та зниклі безвісті. Написали три подання до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду».
А з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну команда Харківської правозахисної групи повністю переключилася на питання, пов’язані з війною.
«Решту питань ми були змушені припинити, бо на них не вистачало ні часу, ні ресурсів. Єдине, що залишили — захист прав ув’язнених, боротьба проти катувань в місцях позбавлення волі, оскільки з початком великої війни ситуація там стала ще гострішою, особливо на окупованих територіях».
Документування воєнних злочинів
Харківська правозахисна група разом із Гельсінською спілкою з прав людини та Центром громадянських свобод стала одним з фундаторів ініціативи «Трибунал для Путіна», про яку оголосили у березні 2022 року.
«Ми разом збирали інформацію про злочини, в яких ми вбачали ознаки міжнародних воєнних злочинів проти людяності та геноциду, і записували в базу даних, яку створили ще на попередньому етапі війни. До цієї ініціативи приєдналися близько 20 організацій. І до 1 липня цього року цим фіксуванням злочинів була охоплена вся Україна. Сьогодні в базі понад 90 тисяч інцидентів таких злочинів».
Юристи документують воєнні злочини росіян
Команда запустила сайт ініціативи «Трибунал для Путіна», де на семи мовах публікуються матеріали про воєнні злочини.
«Там є і новини, і аналітичні матеріали, і статистика нашого документування. І відео там є, і аналітичні доповіді з цього приводу, які ми робили».
Кримінальні провадження
Правозахисники подали вже шість подань до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду.
«Ну, і крім того, ми дуже багато ведемо кримінальних проваджень за темами, які у Офісі Генпрокурора оголосили пріоритетними. Йдеться про загибель цивільних, поранення цивільних в різних ситуаціях, як від авіа атак, бомбардування, так і зі стрілецької зброї; про незаконне затримання на окупованих територіях і незаконне позбавлення волі в подальшому, зникнення безвісти на окупованих територіях. І йдеться про катування тих, хто був затриманий або викрадений, таких було дуже багато. Лише в Харківській області було 33 катівні».
Станом на 1 жовтня 2024 року правозахисники скерували 3363 кримінальних провадження. З них 1900 стосуються безвісті зниклих, 312 — від тих, хто був звільнений тим чи іншим шляхом або обміняний і пережив катування.
Юрист приймає заяви від жертв воєнних злочинів. Харків, 2023 рік
«Їх зламали фактично, поламали їм здоров'я, багато кому повністю зуби вибили».
Допомога постраждалим внаслідок війни
Євген каже, постраждалі від війни потребують різної допомоги. Зокрема, їхня Група надає комплексну підтримку: правову, психологічну, гуманітарну, зокрема і грошову, медичну, соціальну.
Команда відкрила центри психологічної допомоги у Харкові, Києві та Львові. Зараз там працюють 12 психологів.
«Наші адвокати, які представляють інтереси потерпілих в цих кримінальних провадженнях, вони фактично працюють разом зі слідчими і дуже допомагають розслідувати ці злочини».
Звернення до міжнародних інстанцій
Починаючи з початку 2000-х, команда Групи багато працювала в судах, зокрема і в Європейському.
«Наша організація, мабуть, передала найбільше заяв до Європейського суду. На початок великої війни їх було 650. Причому ми нічого не програли, виграли приблизно 25%. Ще 25% прийшли в стадію комунікації. Решта ще очікують розгляду. Зокрема, це справи, пов'язані зі збройним конфліктом 2014-2021 року. І допоки не вирішене остаточне питання по Донбасу, їх просто не можуть розглядати. Коли буде рішення у справі Україна проти Росії по Донбасу, вони всі відкриються і будемо займатися».
Пошук зниклих безвісті на прифронтових та окупованих територіях
Правозахисники займаються пошуком зниклих безвісти цивільних і військовополонених на тимчасово окупованих територіях та території окупанта. Зокрема, вони звертаються до міжнародних інстанцій, до Комітету ООН з прав людини, до Робочої групи ООН з питань насильницьких зникнень. Станом на 1 жовтня правозахисники написали 167 заяв до Комітету з прав людини та 530 заяв до Робочої групи.
«І мушу сказати, що це працює, оскільки це призвело до обміну певної кількості людей. Росіяни віддали на обмін військовополонених, про яких Координаційний штаб взагалі не знав: у нього не було інформації чи живі вони, і якщо живі, то де перебувають. А ми надали інформацію Робочій групі ООН про цих людей, вказали їхні дані та те, де вони, за яких обставин зникли. І росіяни просто віддали на обмін цих полонених, бо їм легше зробити це, ніж мати проблеми з цією Робочою групою».
Інформаційна складова
Харківська правозахисна група має власний інформаційний портал, де щоденно публікують новини українською та англійською мовами.
Окрім цього, вони реалізують проєкт «Голоси війни», в рамках якого команда провела понад 300 інтерв’ю, зокрема і у форматі відео, з людьми, які розповідали про війну — цивільні, волонтери, військові капелани, іноземці, які зараз перебувають в Україні, представники творчої спільноти.
«Половину цих інтерв'ю переклали англійською, а приблизно 60 інтерв'ю ще сімома мовами. Зараз вони звучать дев'ятьма мовами у різних країнах».
Окреме місце в дослідженні війни займає Маріуполь.
Євген Захаров на презентації книги “Голоси війни. Маріуполь” у Франкфурті-на-Майні
«Бо події в Маріуполі з 24 лютого по 20 травня були нічим іншим, як геноцидом. Ми доводимо це. У нас доволі багато інтерв'ю з вихідцями з Маріуполя, 24 з яких увійшли до книги «Голоси війни. Маріуполь», яку ми опублікували».
Як звернутися до Харківської правозахисної групи?
Харківська правозахисна група надає допомогу безкоштовно.
Звернутися до правозахисників можна:
- правова допомога: [email protected];
- громадська приймальня у Харкові працює з понеділка по п’ятницю з 8:30 до 17:00 за адресою: вул. Ярославська, 21В (метро Центральний ринок). Попередній запис здійснюється за телефонами: +380 50 505 1415, +380 50 405 3015;
- громадська приймальня у Києві працює за адресою: вул. Омеляна Пріцака, 4 (заїзд із вулиці Максима Залізняка). Прийом здійснюється лише за попереднім записом за телефонами: +380 50 555 27 95, +380 75 330 10 31;
- гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти: 0800 20 2402. Дзвінки безкоштовні з номерів України.
Свої в Telegram 
