Від Волновахи до Панами. Анастасія Знаменська вчить української панамців і розповідає про війну

Як відчула повномасштабне вторгнення українка за кордоном

До 2020 року Анастасія Знаменська жила в Україні і працювала у міжнародних гуманітарних організаціях. Проте життєві обставини привели її спочатку до Колумбії, а згодом до Панами. З початком повномасштабної війни Анастасія, як і багато українців за кордоном, відчувала безсилля і страх за долю рідних.

“Уявіть, я за тисячі кілометрів від України, а мама у Волновасі. І я абсолютно нічим не можу їй допомогти. Постійні тривоги та пошук інформації через соцмережі стали моєю новою реальністю,” — згадує Анастасія.

Та найважче було пережити новину про окупацію рідного міста. мама Анастасії, як і багато жителів Волновахи, виживала у підвалі, ховаючись від постійних обстрілів.

“На щастя, мамі вдалося вибратися з окупації. Нині вона у безпеці, однак і досі початок повномасштабної війни я згадую з жахом”, — ділиться дівчина.

Пошук підтримки та єднання з українцями

Аби не опускати руки опинившись далеко від дому, Анастасія знайшла порятунок у єднанні з іншими українцями. У Панамі вона долучилася до місцевої діаспори, яка активно займалася підтримкою України. Разом вони організовували акції протесту, благодійні ярмарки, розповідали панамцям про події в Україні та російську агресію.

“Коли я приєдналася до спільноти, українці вже проводили акції біля російського посольства з плакатами, влаштовували мітинги з вимогою зупинити війну”, — розповідає дівчина.

Анастасія Знаменська на заході української діаспори у ПанаміАвтор: особистий архів

Українська громада в Панамі швидко стала голосом своєї країни. Попри відсутність підтримки від місцевої влади, вони не зупинялися. Організовували перформанси, відтворюючи жахи повномасштабної війни в Україні, збирали підписи та зверталися до президента Панами із закликом обмежити прохід російських кораблів через Панамський канал.

“На жаль, це не дало результатів — комерція виявилася сильнішою за наші заклики. Але ми продовжували шукати інші способи привернути увагу до України”, — розповідає Анастасія.

Культурна дипломатія як засіб боротьби

Окрім акцій протесту, діаспора активно знайомила панамців із багатством української культури. Вони організовували виставки фотографій війни, проводили уроки української мови, а також організували тиждень українського кіно.

“Я неодноразово проводила уроки української мови та літератури для місцевих. Це був унікальний досвід”, — ділиться Анастасія.

Анастасія ЗнаменськаАвтор: особистий архів

Особливе місце серед ініціатив займав благодійний Гала-вечір, присвячений збору коштів для онкохворих українських дітей. Гості заходу мали змогу скуштувати традиційні українські страви, взяти участь в аукціоні з унікальними речами, зокрема прапорами з підписами військових.

“Ми зібрали значну суму, яку передали на потреби дітей через аудиторську контору в Панамі. Це був неймовірний досвід, який згуртував не лише нас, а й місцеву спільноту”, — підкреслює волонтерка.

Попри всі труднощі, Анастасія переконана, що навіть на відстані можна робити важливі справи для своєї країни.

“Важливо не здаватися у моменти відчаю. Навіть маленькі кроки можуть привести до великих змін”, — впевнена дівчина.

Не забувайте про нас. Засуджений на 22 роки "азовець" “Лєкс” звернувся до українців з полону

Матвій ніколи не бачив тата, але чекає його. Оборонець Маріуполя Влад Федосєєв третій рік у полоні

У нас одне бажання на Новий рік — аби рідні повернулись з полону. Ми боремося за це щодня