У нас одне бажання на Новий рік — аби рідні повернулись з полону. Ми боремося за це щодня

Учасники акції кажуть, що напередодні Нового року це особливо важливо — нагадати цивільним, що готуються до свят, що захисники країни не мають можливості радіти й святкувати. Власне, як і їхні рідні, які переймаються за них. Люди зібралися на площі Митців. Тут і новорічна ялинка зі згадками про полонених захисників, і фотовиставка з їхніми портретами.

Акція на підтримку військовополоненихАвтор: Єва Миронова

Акція на підтримку військовополоненихАвтор: Єва Миронова

Чоловік сказав, коли прийдуть окупанти, ми не відіб'ємось лопатами і пішов на війну

Камілла розповідає, що її чоловік Сергій, який служив на Донецькому напрямку, рівно тисячу днів у російському полоні. Він доєднався до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення.

Камілла - дружина військовополоненогоАвтор: Єва Миронова

“Мій чоловік дуже чуйний і порядний. Коли почалась війна, він сказав, що якщо окупанти прийдуть до нас додому, то ми не зможемо відбитися лопатами. Мені, звісно, не сподобалась, що він піде на війну, але він справжній чоловік — доросла й самостійна людина. Тому мені довелось змиритися”, — розповідає Камілла.

Два тижні навчався, ще через два тижні почали виходити на позиції. А через місяць родині повідомили, що Сергій зник безвісти.

“Нам сказали, що скоріш за все він загинув. Але пізніше виявилось, що це помилка. На щастя. Потім ми від Червоного Хреста дізналися, що він у катівнях РФ. Зараз зв'язку з ним немає, але я його дуже чекаю. Сьогодні тисячний день, як він в полоні… Я часто виходжу на акції підтримки, бо маю надію, що це якось допоможе”, — ділиться жінка.

Акція на підтримку військовополоненихАвтор: Єва Миронова

У сина сьогодні день народження, а він у полоні

У полоненого сина Ганни — Максима, саме сьогодні день народження. Мати, плачучи, розповідає, що син “святкує” третій день народження в полоні.

Ганна - мати військовополоненогоАвтор: Єва Миронова

“Ми самі з Маріуполя. Ми з молодшим сином виїхали до Запоріжжя 19 березня під обстрілами. І то лише завдяки тому, що автівка Максима вціліла. Дуже важко було вирватись звідти. І коли вже тут були, то дізналась, що Максим потрапив в полон, виходячи з іншими хлопцями з "Азовсталі”, — розповідає мати.

Акція на підтримку військовополоненихАвтор: Єва Миронова

Максим служив з 2014 з невеликою перервою. Вона точно знає, що він живий. Остання звістка про сина була, що він перебуває в колонії Кіровської області.

У нього всі товариші були в “Азові”, тому він пішов знову у 2021-му році. Свого часу брав участь у Широкинській операції та інших

“Я впевнена, що такі акції допомагають. Не впевнена, що саме хлопцям допомагають, а от нам — рідним, точно. По-перше, ми бачимо, що не одні у своїй біді, ми спілкуємось і підтримуємо одне одного. А також ті хлопці, які виходять з полону, коли бачать, що по всій країні проходять такі акції, вони дуже вражені й дякують за це”, — розповідає Ганна.

Ходимо з донею на акції, сподіваючись, що наш чоловік і батько живий

Христина з донькою вийшли на акцію підтримки, сподіваючись повернути рідного чоловіка та батька. Жінка каже, що її чоловік зник безвісти у Миколаївці на Донеччині цього року. Володимира мобілізували й після навчання він встиг вийти тільки на одне бойове завдання.

Христина з донькою Софією - дружина військовополоненогоАвтор: Єва Миронова

“Мій чоловік дуже добрий і талановитий. Він майстер на всі руки. Абсолютно все, що треба робити — він вміє все в житті. Щодо служби, то навчання він проходив місяць. Після чого його відправили на Донеччину, на Покровський напрямок. Перше завдання завершилось невдало… Ми з донькою виходимо на акції підтримки полонених, сподіваючись, що він живий”, — говорить Христина.

Акція на підтримку військовополоненихАвтор: Єва Миронова

Шукаємо, віримо, чекаємо

Віра щоразу виходить на мітинг на підтримку військовополоненого племінника, а також безвісти зниклого чоловіка.

Віра чекає бузвісти зниклого чоловіка Автор: Єва Миронова

“Вже півтора року, як чоловік Валерій зник на Донецькому напрямку. 54-та бригада. Нам ніхто нічого не каже. У першому бою його контузило, і все одно його відправили в другий бій… Нам довго казали, що просто вони далеко і з ними немає зв'язку, але потім з'ясувалося, що на той момент вони вже зникли безвісти. Побратими казали, що ходили в ту локацію у розвідку, але тіл там не знайшли. І ми сподіваємося, що він живий, що потрапив в полон”, — ділиться Віра.

Племінник Віри потрапив у полон з заводу Ілліча в Маріуполі. 28-річний Сашко служив морським піхотинцем з 2014 року практично без перерви.

Тільки він пішов в армію, почалось АТО і їх відправили на фронт. І так він практично без перерви до 2022-го. У нього тільки одна відпустка була невеличка

Дочка Віри Альона також чекає брата й сподівається, що безвісти зниклий батько живий. Дівчина каже, що до 2023 року батько активно волонтерив. Потім пішов служити — спочатку "учебка", а потім на перші штурмові завдання в Соледарі.

Альона чекає батька й братаАвтор: Єва Миронова

“Він зник на окупованій території. Ніякої інформації про нього й досі немає. Командири нічого не казали, де конкретно він зник. Інколи родичам передають координати, щоб родичі змогли звернутися до пошукових груп і шукати на тих локаціях, де був останній зв'язок. Командири казали, що нічого немає, а буквально місяць тому мені написали якісь координати, які відбиваються тільки на військових картах. Я своїм знайомим військовим відправила, а там взагалі Херсонська область… “, — розповідає Альона.

Я живу надією, що батько живий. Бо по-іншому просто не зможу. Я не можу прийняти, що він загинув, якщо я не бачила його тіла

Автопробіг на підтримку полоненихАвтор: Єва Миронова

В цей же день — 28 грудня, в Запоріжжі відбувся автопробіг на підтримку військовополонених.

Ми третє Різдво чекаємо рідних з полону. Ця ялинка з колючим дротом — символ нашої боротьби

Авто сина вивезло нас із пекла Маріуполя. Рідні воїна Максима Дацко 31 місяць чекають його з полону

Матвій ніколи не бачив тата, але чекає його. Оборонець Маріуполя Влад Федосєєв третій рік у полоні