10-річний Платон з-під Покровська рік дбав про братів. Вони з дитинства прикуті до ліжка

Про них забули

Про існування братів у «Домі Метеликів» — дитячому хоспісі при «Місті Добра» — дізналися випадково. Кілька місяців тому соціальні служби Покровського району зателефонували з питанням: чи є місця для дітей з-під Покровська?

«У нас тут двоє немобільних, ще й молодший брат, який їх годує», — розповів хтось і соцслужби телефоном.

Тоді медики зрозуміли: це родина, про яку всі забули, незважаючи на обов'язкову евакуацію з прифронтових зон.

Мати жила поруч, але через стан здоров'я не могла опікуватися дітьми. Після смерті бабусі вся відповідальність лягла на плечі 10-річного Платона.

13-річні хлопці з дитинства прикуті до ліжкаАвтор: "Українська правда"

«Коли почали летіти фугасні боєприпаси і приземлялися FPV-дрони, питання виживання стало максимально актуальним», — розповідає медичний директор «Дому Метеликів» Денис Колюбакін.

Евакуювати дітей до Чернівців допомогла карета Червоного Хреста.

Рік без медичної допомоги

Стан братів вразив навіть досвідчених медиків. У хлопців були поламані ноги, які ніколи не бачили гіпс. На шкірі — «озера йоду», що не змивалися цілий рік.

«Діти приїхали з контрактурами. Переломи зросталися як попало. У результаті — покручені руки, ноги, навіть грудна клітка», — говорить завідувачка паліативного відділення Наталія Попадюк.

У “Домі Метеликів” у Чернівцях дітям дають шанс на гідне життяАвтор: "Українська правда"

У братів діагностували лісенцефалію першого типу — важке генетичне захворювання, що супроводжується неврологічними порушеннями, епілепсією та білково-енергетичною недостатністю. Медики не можуть оцінити психологічний стан хлопчиків, кажуть, що у них «сумнівна свідомість».

Через деформації тіла хлопців важко навіть адекватно покласти в ліжко. Будь-яка інфекція у них перебігає дуже складно. Медики кажуть, тепер треба наздоганяти програму вакцинації, яка була повністю втрачена.

Брати потребують постійного паліативного доглядуАвтор: "Українська правда"

Повернення до життя

За три місяці лікування у «Домі Метеликів» стан братів значно покращився. Больовий синдром повністю знятий, проблема пролежнів вирішена. Кожен хлопчик набрав по два-два з половиною кілограми ваги.

«Покращилося згинання та розгинання у колінних і кульшових суглобах. Один із хлопців пробує сам підняти ногу. Краще працює жування й ковтання», — перераховує досягнення Наталія Попадюк.

За час лікування у "Домі Метеликів" у братів є покращення стануАвтор: "Українська правда"

Щоденний режим включає медикаментозне лікування з погодинним прийомом препаратів, фізичні вправи з реабілітологами та гігієнічні процедури. Братів годують спеціальною сумішшю, поступово вводячи в раціон більш щільну їжу.

Медики постійно моніторять показники пульсу, сатурації та температури, адже стан дітей може різко змінюватися.

У «Домі Метеликів» дбають про кожну дитину.

«Кожна дитина має бути чистою, доглянутою, нагодованою. І навіть якщо дитина не може говорити, вона відчуває, як до неї ставляться», — зазначає медичний директор «Дому Метеликів» Денис Колюбакін

«Я не дитина»

Разом з братами до «Міста Добра» приїхав і брат — 10-річний Платон. Перші слова, які він сказав медикам: «Я не дитина». Це переконання хлопчик відточив під Покровськом.

«Він реально робив роботу дорослого. Після смерті бабусі ніхто інший не займався старшими дітьми», — пояснює Денис Колюбакін.

Платон вчиться знову бути дитиноюАвтор: "Українська правда"

У «Місті Добра» для Платона почалося інше життя. Тепер він ходить до школи, заводить друзів, захоплюється футболом і малюванням. Хлопчик також отримує психологічну допомогу, адже роки життя «малим дорослим» залишили відбиток на емоційному стані.

«Ми працюємо з ним, щоб він знову відчув себе дитиною. Бо жодна дитина не повинна казати „я не дитина" у 10 років. Це сталося з ним через те, що мати була дезорієнтована, вела асоціальний спосіб життя. Це наслідки токсичної енцефалопатії та довгих років наркозалежності», — каже Денис.

Врятувати всю родину

У «Місті Добра» вирішили боротися не лише за дітей, а й за їхню матір. Жінку направили на лікування від наркозалежності, з нею працюють психологи й соціальні педагоги. Вона регулярно навідує дітей.

«Ми намагаємось дати їй шанс повернутися в реальність. Це важко, але без цього сім'я не зможе бути разом», — зазначають у центрі.

Це було моє місто, а тепер там немає нічого живого. 78-річна Олена пішки вийшла з Родинського

Чоловік вивозив пішки з Покровська поранену матір. За ними полювали російські дрони

«Ходжу, ходжу. Перепочину й знову... Вночі в укриття йду. Я не сплю». Як живуть люди у Білозерському