Це було моє місто, а тепер там немає нічого живого. 78-річна Олена пішки вийшла з Родинського

Втеча під вогнем

Пані Олена все життя прожила у Родинському, вона любила це місто, любила роботу і своє життя. Нині росія вигнала її з дому, а місто розбила.

«Це було моє місто, моя доля… а тепер там немає нічого живого», — говорить Олена.

О дев'ятій ранку пані Олена разом зі знайомим почали виходити пішки із Родинського до Добропілля. Дорогою вони потрапили під артилерійські обстріли, авіаудари, обстріли з РСЗВ «Град» та атаки FPV-дронів.

«Найстрашніше було бачити, як дрони били по машинах… Ми думали, що це кінець», — розповіла пані Олена.

У Добропіллі вони залишилися на ніч просто на зупинці громадського транспорту. Це був короткий перепочинок після важкої дороги. Звідти волонтери вивезли їх до транзитного пункту у селищі Олександрівка. Вже там Олена вперше за тривалий час змогла нормально відпочити, зігрітися чаєм та відчути турботу.

Автор: "Проліска" Донецька/Facebook

Далі волонтери гуманітарної місії «Проліска» евакуювали жінку до транзитного пункту у Лозовій. Там вона отримала психологічну допомогу та усі консультації щодо подальшого оформлення допомоги та відновлення документів.

Зараз пані Олена перебуває в безпеці та отримує необхідну допомогу для подальшого влаштування життя.

Що відомо про Родинське зараз

Родинське — невелике шахтарське місто у Покровській громаді. Колись тут вирувало життя — працювали шахти, гралися діти, люди жиле своє звичне життя, збиралися разом на свята. Нині це місто у руїнах. Зруйновані будинки, покинуті вулиці, а ті, хто ще залишився, змушені жити у підвалах, ховаючись від щоденних обстрілів.

Олена Литвиненко з Мирнограда робить сувеніри з донецького вугілля. Є замовлення навіть з Америки

«Ходжу, ходжу. Перепочину й знову... Вночі в укриття йду. Я не сплю». Як живуть люди у Білозерському

Не хочу, щоб про Краматорськ були тільки воєнні драми. Що знімає у рідному місті Богдан Приходько