Це було моє місто, а тепер там немає нічого живого. 78-річна Олена пішки вийшла з Родинського
Втеча під вогнем
Пані Олена все життя прожила у Родинському, вона любила це місто, любила роботу і своє життя. Нині росія вигнала її з дому, а місто розбила.
«Це було моє місто, моя доля… а тепер там немає нічого живого», — говорить Олена.
О дев'ятій ранку пані Олена разом зі знайомим почали виходити пішки із Родинського до Добропілля. Дорогою вони потрапили під артилерійські обстріли, авіаудари, обстріли з РСЗВ «Град» та атаки FPV-дронів.
«Найстрашніше було бачити, як дрони били по машинах… Ми думали, що це кінець», — розповіла пані Олена.
У Добропіллі вони залишилися на ніч просто на зупинці громадського транспорту. Це був короткий перепочинок після важкої дороги. Звідти волонтери вивезли їх до транзитного пункту у селищі Олександрівка. Вже там Олена вперше за тривалий час змогла нормально відпочити, зігрітися чаєм та відчути турботу.
Далі волонтери гуманітарної місії «Проліска» евакуювали жінку до транзитного пункту у Лозовій. Там вона отримала психологічну допомогу та усі консультації щодо подальшого оформлення допомоги та відновлення документів.
Зараз пані Олена перебуває в безпеці та отримує необхідну допомогу для подальшого влаштування життя.
Що відомо про Родинське зараз
Родинське — невелике шахтарське місто у Покровській громаді. Колись тут вирувало життя — працювали шахти, гралися діти, люди жиле своє звичне життя, збиралися разом на свята. Нині це місто у руїнах. Зруйновані будинки, покинуті вулиці, а ті, хто ще залишився, змушені жити у підвалах, ховаючись від щоденних обстрілів.
Свої в Telegram 
