У Маріуполі під окупацією все українське має зникнути
Росія витрачає мільярди доларів на перебудову Маріуполя після жорстокої облоги у 2022 році. Але українці, які намагаються повернутися додому, ледве впізнають рідне місто — і не можуть повернути своє майно, — пише The New York Times (NYT) на основі інтерв'ю з 14 нинішніми та колишніми мешканцями Маріуполя. Свої переклали текст видання і діляться найважливішим.
Олександра Столяр жила під Києвом, коли дізналася: її квартиру в окупованому Маріуполі конфіскує російська влада. Причина проста — жінка втекла з міста кілька років тому і не перереєструвала нерухомість, бо відмовилася брати російський паспорт. Сама ідея здавалася їй морально огидною.
Олександра Столяр
"Я вже попрощалася зі своєю квартирою, з меблями, з усім, що там залишилося, — каже 46-річна вчителька музики з дитячого садка. — Але мені сумно, що життя, яке ми мали, відібрали у нас".
Мільярди на красивий фасад
Минуло більше трьох років відтоді, як у травні 2022 російські війська захопили Маріуполь після тримісячної облоги. Кремль "вливає" мільярди доларів у перебудову міста, зводить десятки нових багатоповерхівок, відновлює цілі квартали.
Але те, що розповіли мешканці для NYT, складається у неоднозначну картинку відбудови. Нові квартири коштують від 100 тисяч доларів — непідйомна сума для більшості українців. Майно багатьох, як у пані Столяр, оголосили "покинутим" і конфіскували. У відеозверненнях в інтернеті групи мешканців скаржаться: окупаційна влада не виконує обіцянок роздати нове житло всім, хто втратив домівки через війну.
Удар по квартирі на вулиці Митрополитській у Маріуполі, березень 2022 року. Облога спустошила інфраструктуру міста; за даними Організації Об'єднаних Націй, кількість загиблих, яка так і не була підтверджена, починала обчислюватися тисячами.
Хтось хвалить зміни, але інші описують реконструкцію як "потьомкінське село" — красивий фасад, що маскує проблеми від московської навали. Наприклад, хронічну нестачу води.
Пресслужба російської програми відновлення на момент публікації тексту (23 листопада 2025 року) не відповіла на запит NYT з питання для цього тексту. У травні до третьої річниці взяття Маріуполя Росією, міська адміністрація повідомила Донецькому інформаційному агентству, що віднолвено 1200 багатоквартирних будинків із запланованих 1600.
"Буквально всё в городе обновляется — от генерального плана до приюта для собак, от транспорта до автобусных остановок, от театра до городских парков и пляжей", — йдеться у заяві.
Російська православна церква Святого благовірного князя Олександра Невського в Маріуполі, на задньому плані будівлі, що будуються. Лютий 2025
"Попри все це будівництво, місцеві не бачать комплексного підходу до розвитку міста, — каже Микола Осиченко, колишній керівник маріупольського телеканалу, а нині ведучий YouTube-шоу, він живе у Києві. — Вони не бачать його майбутнього".
Багато опитаних говорили анонімно — бояться арештів і репресій.
Місто-символ
Облога 2022 року спустошила Маріуполь. За даними ООН, пошкоджено до 90% багатоповерхівок і 60% приватних будинків. Кількість загиблих, так і не підтверджену офіційно, оцінюють у тисячі.
До війни тут жило понад 450 тисяч людей. Близько половини втекли, залишилися переважно літні люди.
Захоплення Маріуполя було критично важливим для Кремля. Це друге за величиною місто на південному сході України — зв'язок між Росією та анексованим Кримом.
Колись Маріуполь був зразком радянської промисловості. Металургійний комбінат "Азовсталь", заснований 1930 року, домінував над обрієм і займав майже 15 квадратних кілометрів узбережжя Азовського моря. Він обмежував доступ до пляжу, забруднював воду і викидав чорний дим.
"Азовсталь"
"Азовсталь" і завод Ілліча разом із портом були двигуном економіки. Забезпечували добробут вищий, ніж у більшості України.
"Багато хто скаржився, що заводи забруднюють повітря, але це був їхній дім", — каже Наталія Свідлова, яка кинула свої фірмові магазини кави й чаю і переїхала в Одесу, але сподівається повернутися.
Стирання пам'яті
Місто також має важливу символічну вагу як частина "Новоросії" — земель, які Катерина II забрала у Османської імперії у XVIII столітті. Путін вважає ці території історично російськими.
Як і більшість кремлівських мегапроєктів, реконструкція має величезний непрозорий бюджет з мізерною звітністю — ідеальні умови для корупції. Тимур Іванов, заступник міністра оборони, отримав у липні 13 років в'язниці за корупцію, зокрема за хабарі від будівельної компанії, що активно працювала в Маріуполі.
Центр Маріуполя, «Mak Fly», лютий 2025
На додачу до вже витрачених коштів аналітики оцінюють, що на Маріуполь виділили 4 мільярди доларів на найближчі три роки.
Найразючіша зміна — російський триколор скрізь, а українські пам'ятники демонтували всі без винятку.
Драмтеатр у Маріуполі після авіаудару
Драмтеатр у Маріуполі, лютий 2025
Величезний банер на одному з центральних будинків зображує матір і сина в сонячних променях із текстом: "20 травня 2022 року. День визволення". Один з мешканців, який пережив обстріли, тижнями ховаючись під землею, каже: називати російську окупацію "визволенням" — це "шокуюче".
Сотні українських солдатів стали національними героями, протримавшись у лабіринті тунелів під "Азовсталлю" понад два місяці. Але поряд із заводом вулицю Азовстальську перейменували на Тульський проспект — на честь російського міста, що допомагає з реконструкцією. Місцева влада встановила величезну бляшану статую самовара й пряника — символів Тули.
Вхід до металургійного комбінату імені Ілліча, ще одного заводу в Маріуполі, липень 2025. На банері зображені портрети Рамзана Кадирова, лідера Чечні, президента Росії Володимира Путіна та Дениса Пушиліна, глави Донецької області в Україні.
"Вони намагаються стерти історію опору, змінюючи назву вулиці", — каже Осиченко.
Заборона на повернення
Росія забороняє деяким колишнім мешканцям повертатися. Українці можуть в'їхати легально, лише спочатку прилетівши до московського аеропорту Шереметьєво. Тих, хто не проходить "ідеологічну перевірку" щодо ставлення до Росії, не пускають у Маріуполь на десятиліття, а їхні квартири часто конфіскують.
Права власності стали серйозною перешкодою. Змінивши назви багатьох вулиць і номери будинків, окупанти зробили українські документи на нерухомість недійсними. Власники в колишніх будинках не можуть претендувати на квартири в нових.
Пані Свідлова, наприклад, боїться, що її квартира на вулиці Купріна, 65, втрачена назавжди. Після того, як зруйнований обстрілами будинок знесли наприкінці 2022-го, з'явився плакат про нову вежу на Купріна, 65А. Будівництво досі не почалося.
Пляж у Маріуполі і порт, літо 2025
У місті поступово змінили підхід до людей — від обіцянок нових квартир на тому ж місці до обіцянок квартир десь у місті, а потім узагалі залишили людей у підвішеному стані. Мешканці, які приймають російську компенсацію, отримують копійки.
Натомість покупці квартир, зазвичай росіяни, отримують субсидовану державою іпотеку під 2% — набагато нижче, ніж 22% у більшості Росії.
"Ті, хто чекав і наполягав, що хоче жити там, де жив раніше, досі блукають, — каже Свідлова. — Їм більше нічого не пропонують".
"Апокаліптичні" квартали
Деякі витіснені з центру мешканці отримали квартири в новому мікрорайоні Невський на околиці Маріуполя — там звели 12 п'ятиповерхівок і лікарню поруч. Путін особисто оглядав район 2023 року, демонструючи успіхи реконструкції.
Нові багатоповерхівки у Маріуполі
Але проблеми залишаються. Район погано з'єднаний громадським транспортом, а в лікарні бракує медперсоналу — ця проблема характерна для всього Маріуполя.
Втім, у проєкту є прихильники. Микола, відеоблогер, що використовує лише одне ім'я, із захопленням відзначає: те, що він вважав похмурим радянським центром, поступово зникає. Він виділяє такі зміни, як нова копія McDonald's — Mak Fly, що нагадує американську закусочну 1950-х.
Водночас він згадує проблеми, що залишилися: зграї бродячих собак нападають на перехожих, а квартали приватних будинків досі виглядають "апокаліптично".
Зруйновані будинки у Маріуполі, липень 2025
Під час облоги загиблих від обстрілів часто ховали в імпровізованих могилах на місці загибелі. Будівельники досі іноді знаходять людські останки.
Жінка, яка бореться за свою квартиру, розповіла: труп у сусідньому саду смердів тижнями, і їй здається, що вона досі відчуває цей запах.
"Коли я їхала з Маріуполя, я щоранку плакала через те, що залишаю, — каже вона. — Коли я повернулася, я щоранку плакала через те, що побачила".


