Росія розпочала наступ на міста-фортеці Донбасу. Але не вірять, що зможуть взяти їх у 2026 — ISW
Аналітики ISW фіксують, що активна фаза російського наступу на донецький пояс міст-фортець розпочалася між 17 та 21 березня — саме тоді різко зросла кількість механізованих і моторизованих штурмів на різних ділянках фронту, а на передовій помітили переміщення важкої техніки і живої сили.
Йдеться про чотири найбільших і найкраще укріплених міста Донецької області — Костянтинівку, Дружківку, Слов'янськ і Краматорськ із загальним довоєнним населенням понад 380 000 осіб. Усі вони розташовані вздовж автомагістралі Н-20 з півночі на південь. Росія вже двічі намагалася захопити цей ланцюжок — у 2014 та 2022 роках, і обидва рази зазнала невдачі.
ISW прогнозує: захопити пояс фортець у 2026 році окупантам не вдасться. На це вказує і власний досвід росіян — на взяття Покровська, значно меншого міста з довоєнним населенням у 60 000 осіб, їм знадобилося майже два роки.
У ISW зробили мапу із мітками часу, на якій продемонстрували повільні темпи просування росіян в напрямку Костянтинівки
Про складність завдання говорять і самі росіяни. Голова комітету з питань оборони Державної думи Андрій Картаполов 26 березня заявив, що «ще зарано говорити про тріумфальний весняний наступ», назвав бої на фронті складними та окремо зазначив, що бойові дії в Костянтинівці ускладнюються через розміри міста та оборонні укріплення.

На південному напрямку ситуація складається інакше — на користь України. Десантно-штурмові війська звільнили село Березове у Дніпропетровській області, ліквідувавши російський «виступ» на цій ділянці. Загалом із кінця січня 2026 року Сили оборони повернули більше території на півдні, ніж росіяни захопили у лютому. ISW верифікував звільнення щонайменше 334,06 кв. км із 1 січня 2026 року, водночас зазначивши, що консервативна методологія картографування, ймовірно, недооцінює реальні українські здобутки.
Кремль, вважають аналітики, добре розуміє: захоплення поясу міст-фортець — не гарантований результат. Саме тому Росія вимагає від України без бою віддати неокуповані частини Донецької області. Мета — зберегти власні людські та матеріальні ресурси і здобути вигідніші позиції для можливого повторного вторгнення в майбутньому.


