Истории

Переселенка Тетяна Войтюк мріє відновити на Донеччині українські традиції у виготовленні прикрас

Наталья ПОКОЛЕНКО, журналист
26.12.2018 15:31
Донеччанка Тетяна Войтюк переїхала з родиною до Добропілля у 2014 році. У вільний час захоплюється виготовленням прикрас з каміння.

Спочатку Тетяна спробувала в'язати джгути з бісеру, але вони мало продавалися. Одна знайома попросила її виготовити прикраси з бусин.

- Я спробувала виготовити намисто з бусин , і це вийшло. Я бачу добрі відгуки, це стали купувати, - каже Тетяна Войтюк про перші спроби, які почала робити торік. – Тоді я стала більше замовляти фурнітури саме бусин. Мені це приносить задоволення.

Бусини у Тетяни різні – з натурального каміння, синтетичних мінералів, зі скла. Кожна робота має свою назву, до якої авторка дає пояснення.

- Вірю, що нефрит допомагає від хвороби нирок. Хоча це справа віри, кожна людина вірить у щось, тому добирає собі різні прикраси, - ділиться Тетяна.

 

Рукоділля надихає

Аби виготовити намисто, схоже на те, що носили українки сто років тому, Тетяна багато читає про історію, традиції виготовлення та використання у побуті українських прикрас. Також стала дивитися відеоуроки, спілкуватися з майстрами.

Емоції, які отримує від своїх клієнтів, надихають.

Нещодавно одна жінка замовила у мене багаторядне намисто з агата, воно було зроблене в етнічному стилі, з кулонами. Від неї я отримала багато теплих слів, звичайно, це надихає, коли люди кажуть таке. Тоді розумієш, навіщо це робиш


Одна з її робіт – намисто «Калиновий гай». Тетяна побачила на сайті бусини з індійського агата і одразу придумала, яке намисто можна з них зробити.

- Інколи бусини лежать, чекають свого часу, а ці одразу пішли в роботу. З них швидко я зробила намисто, за яке отримала багато приємних слів від клієнтки.

Відновлює етнічний стиль у прикрасах

Намиста Тетяни нагадують старовинні за деякими ознаками. Наприклад, вони так само, як і у давнину, багаторядні. Але майстриня каже, що виготовити справжню етніку дуже дорого.

- Такого матеріалу для намиста не купиш. Хіба що він є у антикварів та колекціонерів. Щоб зробити репліку (повтор) старовинних прикрас, потрібен такий же матеріал. Зробити із сучасних матеріалів це складно, - говорить Тетяна Войтюк.

Жінки Гуцульщини здавна носили згарди – намиста, де є багато хрестиків. Їх щороку дівчині дарував хрещений батько. Виготовити таке намисто хоче і Тетяна.

- Я знайшла майстра, який і зараз на Гуцульщині виготовляє згарди. Такі хрестики відливають вручну. Їх люблять носити жінки, ці прикраси і сьогодні популярні. У них українці вкладали зміст, ці речі мають енергетику, мені таке близьке.

Часто Тетяна намиста робить у двох екземплярах: одне на продаж, інше – до власної колекції. Колись мріє влаштувати персональну виставку своїх робіт. Авторка називає їх рукотворами – так дбає про чистоту української мови.

- Мені не подобається засилля слів іншомовного походження. Коли чую їх, намагаюся замінити на українські. Мої рукотвори – аналог hand made. І усім людям це зрозуміло.

Місцеві чекають чергової фотосесії в етнічному вбранні

Свої роботи Тетяна Войтюк продає через соціальні мережі. Її сторінка називається «Красапані» – у давній слов’янській міфології це богиня молодості і краси.

Зароблені гроші Тетяна постійно вкладає у виготовлення прикрас. Зараз це хобі приносить невеликий прибуток майстрині, але вона мріє перетворити це у власну справу.

Крім того, жінка потрапила у Києві на фотосесію, де змогла одягти українське старовинне вбрання з приватної колекції. Після цього стала купувати такі речі на інтернет-аукціонах і влаштувала у Добропіллі разом з волонтерами захід «Етно осінь». На нього прийшли десятки людей, які змогли вбратися у старовинні вишиті сорочки, зібрані у Бахмуті Світланою Кравченко. Навесні місцеві чекають від Тетяни Войтюк чергової фотосесії в етнічному вбранні. Майстриня готується здивувати і своїми намистами до сорочок.