Сіль та кров. Митці створили перші артоб'єкти в проекті "Заземлення" в Соледарі
В Соледарі стартувала арт-резиденція “Заземлення” платформи культурних ініціатив Ізоляція. Мисткині Тетяна Павлюк та Ірена Тищенко займаються сучасним мистецтвом понад рік та приїхали на Донеччину вперше. Про свої враження і новий проект розповіли "Вільному радіо".
Підготовка до проєкту
В Соледар дівчата поїхали вже розуміючи, що будуть робити відеоарт, текст та інсталяцію.
“В оголошенні був прикладений паспорт Соледару. Ми подивилися на цей Новий Карфаген і просто “випали”. Також ми зрозуміли, що вже торкалися у своїх попередніх творах теми цієї резиденції — антропоцену (впливу людини на середовище)”, — кажуть мисткині.
Дівчата розповідають, що про Донбас їм розповідали консультанти. Про його природу та історію.
Артрезиденція "Заземлення" в СоледаріФото: "Вільне Радіо"
“Всі наші уявлення з Києва, як ми це бачили, не мають нічого спільного з тим, що є тут. Той образ Донбасу, який ми частіше за все зустрічаємо у ЗМІ, — викривлений, зібраний з 3-5 компонентів. Чому влада приховує, що тут багато прикольного?”, — дивуються жінки.
Відеоарт, степ та червона тканина
Спочатку, щоб зрозуміти, що саме художниці хочуть знімати, резидентки відвідували багато степів з менеджером проєкту - Михайлом Кулішовим.
Зйомки у степу на околицях Соледара зі слідами людського впливу на середовище
“Ми їздили степом по тих “больових точках”, де вплив людини на середовище помітний сильніше за все. Наприклад, оглянули місцину навколо “Кнауфа”: побачили гіпсові відвали, карстові пустоти, покинуті промислові будівлі”, — розповідає мистецький дует.
Разом із собою возили 5-метровий шматок червоної тканини як символ антропогенного фактору.
“В різних місцях з’являється червона фігура, яка умовно переміщується в бік інших місць, і за нею тягнеться слід, слід перебування людини. Яка руйнує те, до чого торкається. Думали відобразити те, що людина руйнує природу, і природа від цього страждає. Але ми зрозуміли: людина може все що завгодно з навколишнім середовищем зробити, — природа так чи інакше відновиться. Але залишаючи ці сліди, людина шкодить більше сама собі”, — пояснюють ідею відео дівчата.
Інсталяція з кров’ю та сіллю
Дівчата розповідають, що обрали для інсталяції кристали солі, адже це крутий матеріал для інсталяції і дуже гарно характерезує Соледар.
Фото: "Вільне Радіо"
“У мене досі не вкладається в голові, що якщо кристал солі ламається, він ламається на куби. Всі просто кажуть, що “це така кристалічна решітка”, — каже Ірена.
“А я не можу відійти від того, що якщо кристал зламати, там будуть бульбашки повітря, якому багато мільйонів років”, — додає Тетяна.
Фото: "Вільне Радіо"
До кристалів дівчата додали експерименти із штучною кров’ю. Її вони привезли із Києва. Флакон із бутафорною кров’ю стоїть в крапельницях на кухні. Кажуть, аби у військових на блокпостах Донеччини не виникало запитань, мали при собі договір з платформою культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ, де було все зазначено.
Фото: "Вільне Радіо"
Проєкт створювали на взаємодії трьох сил: людини, природніх ресурсів та часу. Так, матеріал, який візуалізує людство, - це кров, час - це вода, а сіль - це уособлення природи, яку людина використовує як засіб покращити для себе життя.
Про публіку та запит на мистецтво
Резидентки кажуть, що на жаль дуже бракує публіки у Соледарі, яка б захотіла пізнавати сучасне мистецтво.
“Ми їхали та очікували побачити виснажених роботою, нервових, на грані нервового зриву людей, які живуть у бідності, близько до лінії розмежування. А коли приїхали, то зрозуміли, що найнервовіші люди — це ми. Все нормально тут у людей, вони дуже спокійні. Людям може не вистачати сучасного мистецтва, якщо є запит. А тут всім всього вистачає. Нема такого, щоб люди сиділи та думали: “Ой лишенько, коли ж в нас буде галерея? Коли ж нарешті нам підвезуть нові сенси?!”, — сміючись, кажуть Тетяна та Ірена.
Свої в Telegram 
