Монологи

П’ятирічка поневірянь: юристка пояснює, що держава зробила для переселенців, а що – «провисає»

Инесса КУРИННАЯ, журналист
10.06.2019 13:33

«Переселенці» або «внутрішньо переміщені особи» – ці статуси мешканцям тимчасово окупованих територій довелося «приміряти» п’ять років тому. Як минула ця п’ятирічка поневірянь, інтеграції та самореалізації для людей, які вимушені були залишити свої домівки, і яку політику щодо своїх громадян вибудувала держава за ці 60 місяців складного досвіду?

Героями проекту «Велике переселення: п’ять років потому» стали громадські діячі, активісти та волонтери. Вони говорять про досягнення та провали «державників», вимальовують власне бачення того, що зробила або проігнорувала стара та діюча влада, які завдання та виклики стоять перед новим керівництвом країни у сфері проблем ВПО. Своїм баченням ділиться у форматі монологу Марія Красненко, юристка громадської організації «Донбас SOS».

Зрушення й тенденції

– Я почну з розмежування того, про які ми питання говоримо. Позицію держави, позитивні й негативні зміни треба розглядати з точки зору переміщених осіб і з точки зору мешканців тимчасово окупованих територій – людей, які проживають на окупованому Донбасі й в окупованому Криму. Кожна з цих категорій має свої особливості, і виходячи з цього, державі треба розуміти, яку політику будувати окремо щодо кожної з них.

Якщо дивитися на позитив, то на п’ятому році ми вже можемо бачити позитивні зрушення й тенденції у виробленні чіткої позиції, стратегії щодо внутрішньо переміщених осіб. Це розробка законодавства, програми допомоги, зокрема розпочаті житлові програми. Окреме питання – наскільки вони є дієвими та як фінансуються, наскільки ефективно впроваджуються. Але на законодавчому рівні вони вже є впровадженими.

Законодавство вже є більш-менш регламентованим, особливо якщо порівняти з викликами і відсутністю регламентування у 2014-му

Ще щодо позитиву за п’ять років – законодавство є більш-менш регламентованим, особливо якщо порівняти з викликами і відсутністю регламентування у 2014-му. Виходячи з цього, можна виробляти реальні плани дій.

Ревізія шляхів підтримки та інтеграції

– Треба зробити чітку ревізію наявних актів, оскільки певні програми є застарілими, певні дії – неефективними, не впроваджуваними з тих чи інших причин, або просто відсутнє належне фінансування. Варто пам’ятати, що дефіцит бюджету є доволі істотним.  

Якщо переходити на позитив, то саме в цьому питанні легко грати на підтримці міжнародної спільноти, оскільки до сьогодні вона надає доволі велике фінансування. Проте це не відкидає необхідності ревізії позиції держави щодо інтеграції та підтримки.

Житлове питання

– Стосовно теми житла ми маємо розуміти, що в усі роки незалежності України це було доволі складним і болючим питанням. Те саме стосується і внутрішньо переміщених осіб, тих, хто бажає виїжджати. Тож таке питання має включати загальні тенденції реформування житлової сфери.

Однак вже існуючі програми, такі як «50 на 50», програми підтримки на місцевому рівні, кредитне фінансування від «Ощадбанку» потрібно надалі підтримувати і розвивати. Вони впроваджуються поступово, знову ж таки, відповідно до наявного фінансування. Хоча це невеликі кроки, вони дають надії на позитивні зміни.

Розпочинати треба саме зі створення житлового фонду та обдуманого і виваженого залучення інвесторів, зокрема в контексті міжнародної підтримки

Інший момент стосується обміну житла, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях. Це питання неодноразово обговорювалось, але й надалі залишається складним через відсутність житлового фонду як такого. Отже, розпочинати треба саме зі створення житлового фонду та обдуманого і виваженого залучення інвесторів, зокрема в контексті міжнародної підтримки.

Що повинна та може робити влада

– Треба розділяти, що може робити Президент України, Верховна Рада, Кабінет міністрів чи посадовець на місцях, виходячи з їх функціоналу, повноважень.

На жаль, ми дуже рідко бачили акцент на темі внутрішньо переміщених осіб і жителів тимчасово окупованих територій, а також – у принципі на питаннях переміщення і шляхів вирішення цих проблем

Проте за будь-яких умов новому Президенту хочеться сказати, що питання внутрішньо переміщених осіб і жителів тимчасово окупованих територій має бути включеним до порядку денного і звучати публічно – не тільки на рівні міжнародної спільноти, як у випадках, коли розглядалися факти порушення прав людини на окупованому Донбасі й в окупованому Криму, але й внутрішньо, всередині держави. На жаль, ми дуже рідко бачили акцент на цій темі і в принципі на питаннях переміщення і шляхів вирішення цих проблем.

І, звісно, треба мати чіткий план впровадження тих чи інших реформ відповідно до функціоналу та не забувати про нові вибори до парламенту.

Вам також буде цікаво:

Мільярд на стіни: чому переселенці вимагають аудиту міжнародних коштів на допомогу з житлом

Что изменилось в программе «Доступное жилье»? И могу ли я продать квартиру, купленную «50 на 50»

Підписуйтесь на сторінку Свои у Facebook, дивуйтесь нашим Instagram та читайте Свой в доску у Telegram - це неофіційний канал про все, що відбувається на Донбасі.