Свій якір закинула в Маріуполі. Як львів’янка створила інтерактивну мапу муралів міста Марії
Христина Жукова родом зі Львова. Проте, вже другий рік живе в Маріуполі. Попри постійну жагу до мандрів, вона вирішила «осісти» в місті Марії. Тут зустріла майбутнього чоловіка та разом із ним розробила справжній подарунок для місцевих та туристів – на базі гугл-карт створила інтерактивну мапу муралів та розписаних будівель.
Подорожі як генетичний код
Усе своє свідоме життя Христина Жукова брала участь у важливих соціальних проектах або організовувала їх, багато їздила волонтеркою на різні події. Зізнається, рідні звикли, що вона вічно десь у роз'їздах. У Львові востаннє жила у 2016, після того максимум на тиждень приїжджала і їхала далі.
«Непосидючість було моїм першим «Я». Подорожі взагалі у мене в генетичному коді напевне записані: скільки я живу, стільки мандрую. В дитинстві ми часто їздили з батьками в межах області та регіону, досліджуючи найцікавіші місцини (міста і містечка, замки та фортеці, водоспади та ландшафтні споруди). До 15 років я побувала чи не в усіх місцях західної України».
Христина Жукова
У 18 років Христина вже почала свій самостійний шлях: спершу в межах напрямків руху електричок, пізніше, трохи далі – поїздом та автостопом. Так вона відкривала для себе міста та країни.
«Однією з цілей у мене було відвідати всі куточки нашої держави. На жаль, я не встигла потрапити до Луганська та Донецька, проте не могла просто відмовитись, здатися»
Якось у Харкові Христина Жукова подружилась з вихідцем із Маріуполя. Так сталося, що хлопець відгукувався про місто не надто райдужно, казав: «там нічого ловити, навіть не їдь туди». В той же час він показав кілька фото у пошуку в Гугл на що Христина відповіла: «Вау, треба їхати».
З того часу минуло два роки, поки обставини склалися ідеально, щоб вона все-таки приїхала в Маріуполь.
«Я переїжджаю»
Спершу Христина планувала приїхати в Маріуполь буквально на один день, бо нічого грандіозного від міста не чекала.
«Ну що тут дивитися: завод і кілька багатоповерхівок. Але вже через кілька хвилин ми вже піднімалися сходами нещодавно відкритої Вежі, звідки я побачила мільйон вогнів вечірнього Маріуполя і дала йому шанс – залишилась ще на один день. Так один день перейшов у два, два дні у тиждень, кілька повернутих квитків на поїзд і ось я, після 10 днів тут їду до Львова за речами — я переїжджаю»
Насправді, зізнається Христина, рішення про переїзд для неї було дуже простим: до того вона вже встигла пожити в Києві, Вінниці та знову столиці. А ось Маріуполь обрав її сам.
«Якщо чесно, я дитина гір і ніколи не мала особливих почуттів до моря. Проте для мене дуже важливі люди, і саме їх я тоді знайшла тут. Батьки були в шоці, коли я повідомила про переїзд сюди. Вони й досі переживають за те, що Маріуполь в прифронтовій зоні. Проте тут у мене вже запланувалося проведення кількох художніх майстер-класів і перспектива роботи».
В результаті з роботою в новому місті так і не склалося, і майже два роки Христина пробула тут без роботи. Раніше вона розвивалась у сфері івенту, проте зараз працює керівницею з розвитку українського бренду тимчасових татуювань. До речі, її робота – у Львові віддалено. А тут Христина намагається просто насолоджуватися життям. Трохи негативно вплинув переїзд до Маріуполя на стосунки з друзями.
В Христини вже з’явилося улюблене місце. Це зарослі в Приморському парку – ідеальне поєднання зелені та моря. Колишній львів’янці дуже не вистачає тут лісів, тож свій дзен вона пізнає саме там.
Особливий рік
В Маріуполі Христина зустріла свого майбутнього чоловіка і в 2020 році пара побралася.
Христина з чоловіком. Вони разом планують провести найближчі кілька років в Маріуполі
«Минулий рік для мене був особливим. Я здійснила свій давній задум, вийшла заміж за найпрекраснішого чоловіка, про якого лише могла мріяти, і ми дали притулок двом собакам. Від пишного весілля з купою друзів ми відмовилися на користь інших ідей, і сподіваємося, що дуже скоро нам вдасться втілити ще кілька давніх та омріяних проектів».
Пара вважає, що Маріуполь – місто майбутнього. Він розвивається дуже швидкими темпами і вони з нетерпінням чекають, яким буде їхнє місто Марії через 5-10 років. Хоч зовсім відмовлятися від подорожей вони не панують.
А вже зараз у пари є власний великий здобуток. Христина, за підтримки чоловіка, на базі гугл-карт створила мапу муралів та стріт-арту Маріуполя.
«Ідея створення мапи у мене була не випадковою. Я знала про раніше створені подібні туристичні магніти у Львові, Дніпрі та Одесі і довго виношувала ідею зробити це тут. Якщо я маю вільний час у новому місті – завжди йду «послухати, про що говорять стіни». А маріупольські стіни мають багато історій».
Сам проєкт складається з двох розділів: вуличне мистецтво (мурали, стріт-арт, вірші) та втрачені арти з точним розташуванням, описом, історією та авторами. Останній розділ, каже Христина, з'явився у процесі безрезультатного пошуку деяких набудинкових картин.
Як створювалася мапа муралів
Із дати офіційної публікації минуло трохи більше, ніж півроку. Зараз там майже 25 тисяч переглядів та 55 об'єктів.
Авторка мапи дуже хотіла, щоб всі дані були актуальними і максимально точними, тому робота забрала набагато більше часу, ніж планувалось. Кожен об'єкт, що є на мапі, вона шукала наживо, щоб вказати точне розташування і стан. Створення припало на період жорсткого карантину, коли без спеціального дозволу навіть маршрутним транспортом не можна було скористатися. Тому довелось багато ходити з краю в край міста, намотувати кола по району у пошуках об’єкту. Адже працювала вона для місцевих жителів та туристів, які останнім часом, стали частими відвідувачами міста Марії.
Багато допомагали містяни: коли не знала з чого почати, у одному з чатів міста Христина кинула клич поділитися об'єктами вуличного мистецтва, які можуть бути у них в дворі чи на сусідньому будинку. Кілька дівчат надіслали відповідь, а також приєднали посилання на інтернет-статті про найвідоміші мурали міста. Звідти авторка й почала «копати». Каже, перечитала купу статей, переглянула кілька відеороликів, для деяких робіт навіть зв'язувалась з авторами, щоб описи були правдивими, а не переказом сотні переказів.
Взагалі, каже Христина, мурали та стріт-арт – це частина міста. Вони як ніхто і ніщо демонструють, які ідеї підтримують громадяни і чим вони живуть. За її словами, Маріуполь говорить про гостро-соціальні теми, з болем у серці згадує про воєнні дії та незламність духу, розказує про свій індустріальний та туристичний потенціал, цитує класиків української літератури та вірить в майбутнє.
Її улюблений мурал – «Космічні знання», який розташований на фасаді 17-ої школи. А серед тих, які дуже врізалися в пам'ять – «Бережи воду» на 9 школі та «Мілана» на проспекті Миру, які виконав Олександр Корбан.
Про мотивацію та плани
Перші два тижні після публікації Христину сповнювала енергія: посилання на мапу постили собі у фейсбуці знайомі та не знайомі люди і це неймовірно драйвувало. Проте, як швидко і сильно її запалили, так швидко вона й прогоріла.
«У світі постійного потоку нової інформації про твою роботу швидко забувають. Я мала надто високі очікування щодо розповсюдження мапи. Мені здавалося, що вона «піде по руках» і приноситиме користь. Але реального тому підтвердження не було: тиждень-два лінк погуляв мережею - і затих».
Мурал Мілана в Маріполі - один з об'єктів на мапі
З того часу над мотивацією авторки мапи не полишати «дітище» працює її коханий. Поки вона сумувала, що зробила непостійний продукт, чоловік приходив додому і розказував, що знайшов стріт-арти на Лівому березі (там, на жаль, їх набагато менше).
«Також надихають ті, для кого це зробилося. З крайніх: у січні мені в інстаграмі написала жінка, подякувала за мапу і сказала, що використала її для роботи над своїм конкурсним проєктом. А ще мене дуже надихнули ви, бо зацікавилися і хочете розповісти про, здавалося б, уже всіма забутий проєкт».
За час існування мапи створили і знайшли ще близько 15 об'єктів, тож в планах у Христини Жукової є оновлення та актуалізація, оскільки деякі арти за цей час, на жаль, перейшли до розділу втрачених. Оновити інформацію авторка планує до весни.
Свої в Telegram 
